1843. Папір, олівець. 18,5x27.
Під зображенням напис, зроблений В. В. Тарновським. У вересні 1843 року, відвідавши рідну оселю в Кирилівці, художник виконав малюнок хати, в якій минули його дитячі роки. Під час перебування поета в Яготині в жовтні 1843-го — не пізніше 10 січня 1844 року В. М. Рєпніна виконала копію цього рисунка, на якому Шевченко зробив начерк автопортрета.
Незабутній і сумний образ батьківської хати неодноразово виринав у творчій уяві митця на далекому засланні. Ось як описує письменник рідну хату на сторінках повісті "Княжна": "Село! И вот стоит передо мною наша бедная, старая белая хата, с потемневшею соломенною крышею и черным дымарем, а около хаты на прычипку яблоня с краснобокими яблоками, а вокруг яблони цветник, любимец моей незабвенной сестры, моей терпеливой, моей нежной няньки!"
Із великим сумом згадує поет оту "хатину в гаї" у вірші "Якби ви знали, паничі...", сповненому страждань і болю:
Мені аж страшно, як згадаю
Оту хатину край села!
Ремінісценції рисунка з літературними творами Шевченка виявляються не лише у тематиці, айв ідейній їх спрямованості. Твір має завершену композицію та ілюструє непересічну здатність художника до графічного сприйняття форми, а також упевнене майстерне використання контурної лінії і штриха.