1844. Папір, офорт. 17,1 х 24,2; 20,1 х 26,5; 36,1 х 41.
Ліворуч унизу авторські підпис і дата: Шевченко 1844 і назва: Видубецкій монастиръ у Кыеви, а праворуч назву повторено французькою мовою.
На офорті зображено найдавнішу будівлю Видубицького монастиря — Михайлівську церкву, зведену сином Ярослава Мудрого Всеволодом Ярославичем, відновлену в XVII ст. коштом митрополита Петра Могили. Походження назви монастиря пояснюється легендою про прийняття християнства киянами: коли у Дніпро із Старокиївської гори було скинуто головного бога язичників — дерев'яного Перуна, кияни бігли вздовж річки, просячи свого ідола випливти, "видибати". Саме біля того місця, де Перун виплив, і було побудовано монастир.
Перед глядачем відкривається простір вкритого купчастими хмарами неба, увінчана хрестом Михайлівська церква, прибережні кручі, дерева. Чіткий контраст світлотіні — від яскравих бліків освітлення крони одних дерев до повного затінення інших частин композиції, безмежна далечінь Дніпра, наявність жанрових мотивів свідчать про те, що Шевченко відтворив не просто архітектурну пам'ятку Київської Русі, а поетичний краєвид української природи.
У колекції музею зберігається підготовчий рисунок до офорта.