1839-1840. Папір, олівець. 25,7 х 20.
Під рисунком написи олівцем: ліворуч — "Баллада "Тополя" посвящена Шевченко П. С. Петровской", праворуч — "Тополя" Рисунокъ Шевченко по семейному преданію".
Обидва написи зроблено рукою Любові Миколаївни Лаврової-Оглобліної — доньки Парасковії Степанівни Петровської. У "Кобзарі" 1840 року тексту балади "Тополя" передував аркуш із присвятою: П. С. Петровской. Це їй, учениці Першої Санкт-Петербурзької рисувальної школи, молодшій сестрі свого щирого друга й співучня по Академії мистецтв, Шевченко присвятив баладу "Тополя" та намалював цей рисунок в її альбомі 1840 року.
Рисунок не є ілюстрацією, але близький до балади за настроєм і народно-пісенним образом самотньої тополі. Зображення на рисунку перегукується із змістом таких рядків поетичного твору:
Рости, рости, тополенько!
Все вгору та вгору,
Рости гнучка та висока,
До самої хмари...

та у варіанті з "Чигиринського Кобзаря і Гайдамаків":

Тонка, тонка та висока,
До самої хмари...

Два однойменні твори — поетичний і графічний — є яскравим прикладом єдності образного мислення Шевченка — поета і художника.
Рисунок "Тополя" стверджує думки художників — сучасників Шевченка про те, що, навчаючись в Академії мистецтв, він уже тоді славився "особливим почерком для кожного дерева".