1848. Папір, акварель. 21,4x29,6.
Унизу посередині чорнилом авторські підпис і дата: Т. Шевченко. 1848. Шевченко виконав акварель під час переходу Аральської описової експедиції від Орська до Раїма, на прохання генерала І. П. Шрейбера, начальника експедиції. Цей твір художник йому і подарував. Це перший малюнок Аральської експедиції. Живописну картину степової пожежі, коли казахи, за звичаєм, підпалювали стару тирсу (ковилу), щоб добре росла нова, описав Шевченко в повісті "Близнецы": "Я стал внимательнее всматриваться в горизонт и, действительно, вместо тучки увидел белые клубы дыма, быстро исчезающие в раскаленном воздухе... Пожар был все еще впереди нас, и мы могли видеть только один дм, а пламя еще не показывалось из-за горизонта. С закатом солнца начал освещаться горизонт бледным заревом. С приближением ночи зарево краснело и к нам близилось. Из-за темной горизонтальной чуть-чуть кое-где изогнутой линии начали показываться красные струи и язычки... Чудная, неописанная картина! Я всю ночь просидел под своею джеломейкою и, любуясь огненною картиною, вспоминал..."
На малюнку вогняна стіна охопила весь горизонт, а на передньому плані розкинулися вози транспорту експедиції, намети, юрти. Колористичний ключ акварелі — червона заграва. Йому довелося підпорядковувати все: і коричневий перший план, в який врізається світло-багряне плесо затоки, і такий же глухий і важкий фіолетовий тон піщаних горбів другого плану, що переходить у багрець заграви, прорізаної блідо-рожевими струменями вогню. Червоний колір вогняної стіни контрастує з синім тоном неба і перламутрово-сірими хмарками на ньому. Свіжість, соковитість і багатство колірної гами свідчать про високу майстерність Шевченка-художника.