1846. Папір, акварель. 25,5 х 34,6.
Костел, названий на честь Олександра І, збудовано в 1817-1842 роках. Автор першого проекту невідомий (можливо, архітектор В. Беретті), а закінчував будівництво архітектор Ф. І. Мєхович. Костел зведено у місцевості, що з давніх-давен відома як Лядська слобода. Неподалік, на Козиному болоті, в будинку Івана Житницького, влітку 1846 року мешкав Шевченко. Збудований у стилі класицизму, костел окремими деталями (колонадою, великою банею з двома вежами і чотирикутним портиком головного фасаду з вулиці Костьольної) дещо нагадує архітектурні форми папського Риму. Праворуч, за огорожею, зелена парость молодих дерев, а далі, на тлі блакитного з білими хмарами неба, чітко вимальовуються будівлі Михайлівського Золотоверхого монастиря. Ліворуч, за тополями, — залишки кріпосного валу, а вдалині — Університет святого Володимира. Поруч із костелом - будинок настоятеля, котрий у перебудованому вигляді зберігся до наших днів.
Передній план заповнено людськими постатями, що є однією з найхарак-терніших особливостей Шевченкових краєвидів. Тут їх аж сімнадцять: п'ять жебраків під парканом, жінка з дитиною, богомолець навколішках, статечний літній чоловік, що зіперся на палицю, двоє перехожих спускаються у бік Козиноболітської вулички. Серед усіх постатей яскраво вирізняється католицький ксьондз у червоному вбранні з блакитним хрестом на лівому плечі.
Змалювання культових споруд не лише виявляли особисте зацікавлення Шевченка, а й збіглися водночас із його обов'язками члена Археографічної комісії.
Акварель, сповнена світла й повітря, затишку й спокою, засвідчує пленерні досягнення Шевченка. Особливо тонко передав художник колірні рефлекси неба.