1844. Папір, офорт. 21,6x17,7; 25,4 х 20,2; 36,2 х 42.
На зображенні праворуч унизу авторські підпис і дата: Шевченко. 1844, посередині назва: Казка, а нижче пояснювальний текст: "А видкиля и куди богь несе Господа москалю? и де таки табачку бралы: чи несчимиричкою часом?! бо ми васъ знаемо пиддобрики!!! — ...Изъ самой расъи идемъ на тот светъ, судариня смерть... а табачок истинно Лубенскій..."
В основу офорта покладено поширений у народній творчості сюжет про розмову солдата зі смертю.
Діалог між солдатом і смертю відбувається на околиці села на тлі українського краєвиду. Смерть з великою косою у правій руці, вбрана як українська жінка, не виглядає страшною і невблаганною. Можливо, вона таки тільки понюхає табачку, залишить "москалика" і піде собі далі. Пояснювальний текст, сюжет, образи пройняті доброзичливим гумором. Твір залитий яскравим світлом, — можливо, дія відбувається в полудень.