Художник виконав цей твір під час перебування Аральської експедиції біля Дустанової могили. Про Дустанову могилу Шевченко згадує в повісті
"Близнецы": "...мы остановились на берегу Иргиза вблизи могилы батыря Дустана. Этот грубо из глины слепленный памятник напоминает общей формою саркофаги древних греков". Однак ця пам'ятка своєрідної архітектури зацікавила його настільки, що він тут же зробив з неї малюнок олівцем, а пізніше — акварельними фарбами. На акварелі зображено пагорб з надмогильним пам'ятником, що піднімається вдалині суворою темно-сірою масою на тлі м'яко-рожевого вечірнього неба. Правдиво відтворити натуральну освітленість заочно під силу лише художнику з феноменальним баченням, винятковою пам'яттю на кольори, яку мав Шевченко.