До грубих помилок належать неправильні написання:
1) що стосуються норм, які є предметом посиленої уваги на всіх етапах шкільного навчання (напр., не з дієсловами; ненаголошені голосні, що перевіряються наголосом; м'який знак у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк; правопис префіксів);
2) допущені в найбільш уживаних словах (зошет, деректор, південнозахідний, в чора, в досвіта і т. п.);
3) що ускладнюють розуміння написаного, роблять його двозначним або й незрозумілим (напр., замість голосувати - галасувати, замість чекати - чикати, замість порадник — порядник),
4) які не вимагають складних міркувань для вибору правильного варіанту (беспека, зпитав);
5) які підлягають чітким і недвозначним правилам (виршина, межою, кулимет, пішовби, стіний).
 
До негрубих орфографічних помилок слід віднести:
- неправильні написання слів, що не охоплені правилами (по двоє і вдвоє),
- належать до винятків (марево, священик, алмаатинець),
- вимагають застосування складного способу визначення правильного варіанту (невивчені уроки - ще не вивчені уроки; недочувати, хоч не дописати; не в змозі, суспільно корисний),
- стосуються конкретних слів, які необхідно запам'ятати (тонна, нетто) або слів рідковживаних (возз'єднати, монастир).

Помилки в утворенні форм слів:
1. Неправильне утворення відмінкових форм іменника (Сварки Кайдашів пов'язані з грушою.).
2. Утворення форм невідмінюваних слів за аналогією з відмінюваними (Ми часто ходили до кіна: Незабаром під’їхав таксі).
3. Неправильний вибір однієї з паралельних відмінюваних форм (Будинок споруджено з каменя; На снізі  видно багато слідів).
4. Неправильне утворення ступенів порівняння прикметників і прислівників (Треба вчитися більш старанніше; Найбільш цікавішою газетою мені здається „ Ровесник").
5. Відмінювання двох частин складного числівника: (Літературну діяльність поет почав у шестидесятих роках).
6. Невідмінювання деяких числівників (Не думаю, що двісті гривень зарплати мало).
7. Вживання ненормативних форм дієслів (Хлопчик помітив нас і побіжав ще швидше; Багато випускників хотять продовжити навчання).
8. Ненормативне утворення дієприкметників (Ожидаємих результатів не одержано; Приїхавші відвідали місцевий музей).
9. Неправильне утворення дієприслівників (Читати лежа шкідливо).

Дуже різноманітні синтаксичні помилки.

Помилки у побудові словосполучень

1.  Порушення норм дієслівного керування
- неправильний вибір відмінка керованого слова (зазнав поразку, дякувати гостей);
- відсутність керованого слова (Я захоплювався творчістю Шевченка, заучував);
- відсутність необхідного прийменника (Автор втілив героєві найкращі риси);
- вживання зайвого прийменника (поділитися про враження, оцінити за відповідь);
- неправильний вибір прийменника (звертатися на допомогу, оцінки по мові).
2. Порушення зв'язку слів в іменних словосполученнях:
- неправильний вибір відмінкової форми (оволодіння цього матеріалу, відсіч ворога);
- зайві прийменники (в противагу на це, розшук за повстанцями);
- відсутність необхідного прийменника (розповіді боротьби, відповідальність зберегти мир);
- необґрунтований вибір прийменника (думка над тим, враження про концерт).

Помилки в структурі речень
1. Помилки в граматичній основі речення:
• порушення граматичного зв'язку між підметом і присудком (Я з другом граємо в шахи; Героєм оповідання - це Пилипко; Всі вони хочуть стати спеціалістом);
• пропуск частини складеного присудка (Учні ПТУ готуються кваліфікованими робітниками; У них були по-різному думки);
• необґрунтоване розчленування присудка (Мишко упав і став непритомним).
2. Помилки в побудові простого речення;
• неправильний порядок слів (Треба навчити виготовляти моделі гуртківців),
• зайві члени речення (У Василька щеміло його серце);
• нечіткі смислові зв'язки (Письменник закликає народ до боротьби проти своїх поневолювачів);
• змішування ознак особового і безособового речення (У ці роки було написано кілька оповідань і одна повість);
• граматична неоднотипність однорідних членів речення (Давида ми бачимо не тільки як борця, але й морально чистою людиною; Шевченко закликав до боротьби, рвати кайдани);
• порушення граматичного зв'язку з одним із однорідних членів (Я поцікавився і прочитав цю книжку);
• дієприслівниковий зворот, не пов'язаний з присудком однією дійовою особою (Притиснувши руку до дерева, кров зупинилась);
• порушення цілості дієприкметникового звороту (Вражений Дмитрик її словами, чимдуж поспішав додому);
• відсутність необхідного порівняльного звороту (Осінь цього року тепліша);
• сплутування простих речень зі вставними словами і складнопідрядних речень (Як бачимо, що ми працювали добре) та ін.
3. Помилки в побудові складних речень:
• штучне ускладнення речення (Спортсмен довго не тренувався, і він не зміг взяти участь у змаганнях);
• нанизування простих речень (Ми довго йшли, і всі були втомлені, і хтось запропонував відпочити, а перед тим йшов дощ, і ми довго не змогли знайти сухого місця);
• нечіткий смисловий зв'язок частин (Ріхардові дали роботу, що він розвантажував вагони);
• сплутування ознак складнопідрядного і складносурядного речень (Де раніше росли чагарники,  тепер на їх місці колосяться жита);
• дублювання змісту сполучного слова (Ми їхали в село, де я працював там влітку);
• невідповідність займенника співвідносному з ним іменникові в іншій частині речення (Шевченко показує прагнення народу, які мріють про краще майбутнє);
• відрив означального підрядного речення від пояснюваного ним слова (Калитка жаліє наймитові куска хліба, який працює на нього);
• неправильна відмінкова форма сполучного слова (Найкращою книжкою, які я прочитала, є „Фараон " );
• уживання сполучників, сполучних і вказівних слів, які не відповідають смисловим відношенням між частинами речення (За те, що він жив за кріпацтва, він не здобув освіти);
• неправильна побудова неповного речення, яке входить до складного (Батько був вільний, а мати кріпачкою; На стіні висить картина, а посеред кімнати — стіл);
• повтор присудка у другій частині складносурядного речення (До першої групи належать робітники, а до другої групи належать капіталісти);
• сплутування ознак непрямої і прямої мови (Кайдашиха бігла по селу і кричала, що мене вбили).