Розділи
| Документація [45] |
| Методика [31] |
| Вивчення теорії літератури [23] |
Наше опитування
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2012 Березень 31 » Українська пунктуація. Пунктуаційні помилки
20:38 Українська пунктуація. Пунктуаційні помилки | |
Українська пунктуація. Пунктуаційні помилки
Важливим показником мовних знань і практичного володіння мовою є правильне вживання розділових знаків, які позначають стуктуру речення, виділяють певні елементи висловленого змісту, вказують на особливості вимови. Оскільки речення є засобом формування і вираження думок і почуттів, правильне пунктуаційне оформлення їх має безпосередній зв'язок з процесами мислення і мовлення. Спілкування між мовцем і адресатом у письмовій формі вимагає дотримання пунктуаційних норм як умови взаєморозуміння. Порушення правил уживання розділових знаків ще в більшій мірі, ніж порушення норм орфографії, може спричинити прикрі непорозуміння.
Вивченню пунктуації у школі приділяється велика увага. Протягом шкільного навчання учні опрацьовують майже два десятки пунктограм. Вивчені пунктограми 1. Крапка, знак питання, знак оклику, крапки в кінці речення. 2. Тире між підметом і присудком. 3. Тире в неповному реченні. 4. Кома, двокрапка і тире при однорідних членах речення. 5. Відсутність коми між неоднорідними узгодженими означеннями. 6. Кома, знак оклику при звертаннях. 7. Кома, дужки і тире при вставних словах, словосполученнях і реченнях. 8. Кома при відокремлених означеннях. 9. Кома і тире при відокремлених прикладках. 10. Кома при відокремлених обставинах. 11. Кома при відокремлених уточнюючих членах речення. 12. Лапки, двокрапка, кома і тире при прямій мові. 13. Тире при діалозі. 14. Кома і тире в складносурядному реченні. 15. Кома між частинами складнопідрядного речення. 16. Розділові знаки в безсполучникових реченнях (кома, крапка з комою, двокрапка, тире). 17. Розділові знаки в реченнях з різними видами синтаксичного зв'язку. За функцією всі знаки поділяються на дві групи — ті, що відділяють одну мовну одиницю від іншої, і ті, що виділяють зі складу речення якийсь його компонент. До першої належать: знак у кінці речення (він відділяє дане речення від наступного); тире між підметом і присудком або групою підмета і групою присудка; кома, двокрапка чи тире в конструкціях з однорідними членами і узагальнюючими словами при них; кома або тире в складносурядному реченні; кома, крапка з комою, двокрапка або тире в безсполучниковому складному реченні; двокрапка або кома (знак питання, знак оклику) і тире на межі між прямою мовою і словами автора. До другої — пунктуаційне оформлення звертань, вставних слів і речень, відокремлених членів речення, уточнюючих членів речення, підрядних речень у складній конструкції. Відмінність між цими групами знаків передусім та, що у першій вони одиничні, а в другій подвійні — перед і після тих частин речення, які виділяються (дві коми, два тире, дужки). Не міняє суті справи, що більшість таких компонентів можуть змінювати місце в реченні — знаходитись не тільки в середині, але й на початку його і в кінці: в такому випадку вони теж відокремлюються від решти тексту двома знаками — крапкою, знаком питання або знаком оклику з одного боку і комою з другого. Розуміння суті виділяючих знаків має велике практичне значення для уникнення дуже поширеної помилки, коли перед звертанням, підрядним реченням і т. п. кома ставиться, а після них вже ні. У цьому виявляється нерозуміння ролі поставленої коми. Пунктуаційні помилки бувають чотирьох видів: 1. Відсутній потрібний розділовий знак: — тире між підметом і присудком, вираженими іменниками в називному відмінку (Моя мета_здо6уття вищої освіти), — кома у складнопідрядному реченні (Щоб рибку їсти_треба в воду лізти), — знак між частинами безсполучникового складного речення (Всі знали_ багато труднощів ще попереду), — кома при однорідних членах речення (Хлопець старався_ та не зміг виконати завдання), — знаки при звертанні (До побачення_дорогий друже), — знаки при вставних словах і реченнях (Завтра_як обіцяють синоптики_буде тепло), — знаки при відокремлених членах речення (Команда_зібрана наспіх, перемогти не могла), — тире в неповному реченні (Одна група збирала яблука, а друга_помідори). Помилки цієї групи становлять близько двох третин загальної кількості. 2. Зайвий розділовий знак: — кома між підметом і присудком (Втомлені довгим переходом туристи, зупинились на відпочинок), — кома при неоднорідних означеннях (Відбулось чудове,_новорічне свято), — кома при безпідставному відокремленні другорядних членів (Зранку, на стадіоні,_ зібралися школярі), — кома після останнього з однорідних членів (Вулиці, поле, ліс,_ вкрилися білою ковдрою першого снігу), — кома перед як у значенні "в ролі" (Всьому світу відомий Шевченко, як поет) — кома або дві коми при словах навіть, передусім, здебільшого, які не є вставними (Перед екзаменом треба, передусім, пригадати основні правила), — кома перед і, що з'єднує два звороти або підрядні речення (Повернувшись додому,_ і наспіх зробивши уроки, я чимдуж побіг на стадіон; Коли припинився дощ,_ і трохи затих вітер, ми продовжили роботу), — двокрапка або тире при однорідних членах без узагальнюючих слів (У нашому парку ростуть: берези, ялини, тополі, кипариси; Газети, журнали, книжки — є у нашому читальному залі). Такі помилки не завжди свідчать про звичку ставити розділові знаки навмання, керуючись тільки інтонацією. Вони можуть бути результатом безпідставного узагальнення, необгрунтованого підведення мовного явища під правило. 3. Вжитий не той знак, який потрібен: — замість двокрапки — тире і навпаки при узагальнюючих словах в реченнях з однорідними членами (Хворіють усі — багаті і бідні, чоловіки і жінки, освічені і неуки; Поле, сади, ставок: все залите яскравим світлом), — кома замість тире перед узагальнюючими словами при однорідних членах речення (З батьками, з сусідами і знайомими, з усіма хотілось поділитись радістю), — кома замість двокрапки або тире в безсполучникових складних реченнях (Погода була погана, завивав вітер, сліпив очі мокрий сніг; Захочеш вступити в гурток, скажеш); — двокрапка або тире замість коми в безсполучникових складних реченнях (Машина їхала швидко:_(а6о —) краєвид помітно змінився), — двокрапка замість тире або тире замість двокрапки в безсполучникових складних реченнях (Чоловіка вона бачить рідко — весь час у роз'їздах; Минув місяць: хворий одужав), — кома замість дужок або тире і навпаки — в конструкціях зі вставними словами (Скажіть — прошу вас — чому мені ні в чому не щастить), — неправильне пунктуаційне оформлення прямої мови {"Маєш умерти, — сказав ворожбит: від твого коня "). Причиною таких помилок є нерозуміння смислових відношень між складовими частинами речень, нерозрізнення інтонації перелічення від інтонації протиставлення, уточнення, наслідку. 4. Вжитий знак (майже завжди — кома) не в тому місці, де потрібно: — перед сполучними словами, що знаходяться не на початку, а в середині підрядного речення (Найтяжчим виявився останній твір_для написання, якого довелося попрацювати в бібліотеці), — не перед складеними сполучниками, а між їх частинами {Ми продовжували працювати_дарма, що накрапав дощ), — в середині зворота (Вулицю переходив чоловік_втомлено, пересуваючи ноги). Головна причина цього виду помилок — нерозвинений мовний слух, механічна орієнтація на сполучники, дієприкметники, дієприслівники. Кількість помилок цього типу незначна. Найбільш гостро проблема пунктуації постає при написанні диктантів. У їх текстах можуть бути речення найрізноманітнішої будови, при пунктуаційному оформленні яких необхідно застосувати відповідні правила. Справа ускладнюється ще й тим, що можуть трапитися і речення з т. зв. авторськими знаками, зумовленими прагненням автора виразити такий відтінок думки, що правилами не передбачений (здебільшого в такій ролі вживається тире). Тому навіть при дуже старанній підготовці до диктанту не завжди вдається уникнути пунктуаційних недоліків. Іноді це не помилки в точному розумінні цього слова. Пунктуація — справа суб'єктивна, у багатьох випадках можливе різне розуміння структури речення і, отже, різне пунктуаційне оформлення. А точне відтворення авторських знаків просто неможливе. При підготовці до диктанту необхідно зосередитись на тих правилах пунктуації, які становлять її основу, діють постійно, не допускають варіантності. До них належать правила, що визначають пунктуаційне оформлення кінця речення, однорідних членів, дієприкметникових і дієприслівникових зворотів, частин складного речення. Порушення їх трактуються як грубі помилки. І навпаки, правила відокремлення додатків і обставин, виражених прийменниково-відмінковими сполученнями, уточнюючих членів речення, вживання знаків у безсполучникових складних реченнях з неоднотипними частинами, в конструкціях зі вставними словами тощо не настільки категоричні, допускають певні відхилення. Ці правила теж бажано знати, однак порушення їх не так сильно впливають на комунікативні якості написаного. Такі відмінності зумовлюють поділ пунктуаційних помилок на грубі і негрубі (останні, як уже було сказано, при оцінюванні зараховуються за півпомилки). (Про поділ помилок на грубі й негрубі див. у статті "Види помилок"). Мельничайко В.Я. "Українська мова. Письмовий екзамен. Як уникнути помилок"
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |