Метафора - 26 Жовтня 2012 - Допомога учням, студентам, учителям

Головна » » Метафора

22:11 Метафора
МЕТАФОРА Теоретичні відомості 1. Метафора — це троп, побудований на вживанні слова, що позначає певний предмет (явище, ознаку, дію), для характеризації (рідше найменування) іншого предмета на основі подібності, яка існує в реальній дійсності або в уяві мовця. 2. Метафора — переносне значення слова, заснована на уподібненні одного предмета чи явища іншому за схожістю або за контрастністю явищ, у якому слова «як», «нібито», «неначе» відсутні, але маються на увазі. 3. Метафора (від грецького meraphora — переміщення, перенесення) — вид тропів — зворот мови, якому властиве вживання образного виразу чи слова в переносному значенні для визначення якогось предмета або явища, схожого з ним окремими рисами: кольором, формою тощо. Наприклад: Хлопчик ласкаво вуркотів до мами; Вишню обсипав сніг білого цвіту; у хмарах раз у раз вибухав грім; Зозуля голосно лічила чиїсь роки; закам'янілі хвилі дальніх гір (гори, мов хвилі); вовна білих хмар (хмари, ніби вовна); перекатів велетенських брами (перекати, ніби велетенські брами). Метафора — найпоширеніший різновид тропа; який у XX столітті привертає все більшу увагу науковців різного профілю. Відомий іспанський філософ X. Ортега-і-Гассет у праці «Дегуманізація мистецтва» назвав метафору головною героїнею поезії. «Раніше метафора,— пояснив він свою думку,— огортала реальність, прикрашаючи її. Тепер, навпаки, вона прагне знищити додаткові підпори в поезії й житті; йдеться про те, щоб реалізувати метафору, перетворити її на предмет поезії». І метафора справді стала у творчості багатьох поетів XX століття предметом поезії. Що вирізняє метафору серед інших тропів, що робить її роль особливою? У метафорі інтенсивність переносу досягає найбільшої напруги: один предмет наділяється не просто якістю іншого, як в епітеті, не просто за допомогою іншого виявляє приховані риси, як у порівнянні, він наділяється здатністю діяти, як інший предмет. Метафора завжди виражається дією, причому це дія, яка названому предметові органічно не властива. Найпростіші метафори — це предмети і явища природи, наділені здатністю від чувати, дрімати, говорити і робити щось, як людина: вітер сердиться, дерева гомонять, плесо спить, луги сумують тощо. Магія і чари метафори зосереджені саме в її дієвості. Метафора виникає тоді, коли один предмет бере на себе роль іншого, а отже, він може не обмежуватись однією дією, а розгорнути її до кількох, може викликати до життя цілий сюжет. Метафора завжди прагне до розгортання (продовжити дію, приєднати до неї ще одну) і до реалізації:, переносне значення посилити настільки, аби воно помінялося місцем із прямим. Метафора перетворює світ, як паличка .чарівника. Метафора здатна творити новий образний світ, увиразнювати його, поглиблювати. Метафоричні перетворення можуть відбуватися на основі подібності: 1. За формою: котушки тополь, конвертики хат, кільце ковбаски, гірський хребет. 2. За розміром, кількістю: жменька тиші, обов'язків цілий табун, море радості, крапля співчуття. 3. За кольором: діамантові жуки, півнеба захід і золото червоне, шоколадна шкіра. 4. За певними зовнішніми чи внутрішніми властивостями: хуртовина айстр, мед сонця. 5. За міцністю: залізне здоров'я, нерви, сталеві м'язи. 6. За ступенем цінності: золоті руки, цвіт нації, сіль анекдоту. 7. За звучанням: вітер віє, Дніпро стогне, буря реве. 8. За функцією: дощ іде, час іде, час біжить. 9. За враженням, що його справляє предмет: тепла зустріч, м'яка, усмішка, крижаний погляд, солодкі слова. За стилістичним забарвленням розрізняються: 1. Сухі (стерті, мертві) метафори: рік пройшов, ручка дверей сонце сідає, вушко голки. Ці метафори втратили образність і виконують суто номінативну функцію. Вони є прямими назвами означуваних предметів, дій, якостей. 2. Образні загальномовні метафори: час плине, летить; тепла зустріч, фініш року, орел, гадюка, баран (характеристик людини). 3. Образні індивідуально-авторські: Вже гасли пальці, билася дорога (М. Вінграновський). Тополі поволі стоять собі, мов сторожа, розмовляють з полем (Т. Шевченко). Метафори бувають непоширені й поширені (розгорнуті). Непоширені: дерева перешіптуються, сонце виглядає; крилаті слова, майстер слова. Поширені або розгорнуті малюють ширшу картину: Запишалася ружа, Запишався кущ глоду, Терен вбрався в дрібненькі зірки, А що пара листочків Тихо впала на воду, То нагадали про себе роки. В. Цимбал Метафора - це перехід інтуїтивного уявлення у сферу раціональних понять. Досі сниться метелиця маю, завірюха херсонських вишень... Метелиця маю і завірюха херсонських вишень — метафори, оскільки означають не прихід зими (в прямому значенні), посилюють враження від цвітіння вишень (у переносному). Залежно від особливості заміщення виділяють чотири типи метафори: 1 тип — живого живим (Катерино! Голубко моя!); 2 тип — неживого неживим (Слово моє! Сльоза моя!); 3 тип — неживого живим (персоніфікація, уособлення) (Реве та стогне Дніпр широкий); 4 тип — живого неживим (Дівчатко — золота струна). Метафору називають ще скороченим порівнянням. Мистецька сила метафори стисліша, лаконічніша. Магія метафори полягає у тому, що вона справді вміє оживляти світ, робити його казковим, чарівним. Художні метафори визначають індивідуально-творчу манеру окремого письменника, характеризуються зближенням на ґрунті порівняння або асоціацій найвіддаденіших елементів реальної дійсності. Художнім метафорам, на відміну від лексичних, властива вільна відтворюваність у комунікативній практиці носіїв мови. Вони практично не виходять за межі творчої практики окремих авторів. Заслуговує на увагу поезія О. Олеся, яка збагачена яскраво вираженими метафоричними перенесеннями. Більш функціональними у поезії є дієслівні (весь світ співає; сміються, плачуть солов'ї; марили айстри в розкішнім півсні; зітхнули трави тощо) та прикметникові метафори (шовкові слова). Рідше зустрічаються іменникові метафори: струмінь душі, обійми ночі, погасне в серці багаття, очі всесвіту, потоки сліз, море раювання, дорога вигнання, сонце волі, ніченька-циганка тощо. Таким чином, метафоричні перенесення є найбільш активним засобом збагачення лексичного складу мови в процесі розвитку багатозначності слів. Різновид метафори — персоніфікація Одним із найпоширеніших різновидів метафори є персоніфікація — художнє олюднення довкілля, надання неживим реча: ознак живих істот. Цей вид виник, коли люди вірили в різні сили природи. У художніх творах персоніфікацію використовують для того, щоб чітко, виразно зобразити предмет чи явище природи. Наприклад: Земля навесні пробуджується Сонце вранці прокидається. Сердитий вітер завива. Вишня пишається білим цвітом. Грім злиться. Персоніфікацію називають ще уособленням. За допомогою уособлення нерідко створюються фантастичні образи. Наприклад казковий Дід Мороз змальований в образі людини. Як і людина, він думає, говорить, сердиться; як явище природи — здатний заморозити воду, землю, живі істоти. Так само створено багато інших казкових образів: Колобок, Місяць, Сонце, Вітер, Смерть з косою тощо. В оповіданні «Морозенко» Панаса Мирного є багато уособлень. Засніжений ліс наляканому Пилипкові здається «темним страшидлом» з безліччю рук і ніг, з величезною головою. Підхоплені вітром сніжинки набирають вигляду малесеньких дівчаток, а голочки інею — хлопчиків. Живими істотами уявляються і такі явища природи, як мороз (Морозенко) та завірюха. У давнину люди вважали, що предмети і явища природи здатні думати, говорити, діяти, як живі істоти, а тому виникли вислови: дощ іде, сонце сходить (хоч вони не мають ніг), мороз лютує. Пізніше люди переконалися, що ці уявлення про природу хибні, але вислови-уособлення, що стали вже звичними, продовжували вживати в розмовній мові та фольклорних творах. Тренувальні вправи I. Доберіть метафори до слів: галявина., літо, річка, сонце, руки. II. Які з наведених фраз містять метафору? Долиною туман тече; зацвіли вишні навесні; на білу гречкі впали роси; пташки щебечуть на дереві; розсипались, розпались вересневі дні; на блакитному небі — білі хмари; красивий юнак; мандрівка пахне; сонце усміхається. III. Перетворіть порівняння на метафору. Зразок: Тюлеві завіси на вікнах гойдалися од вітру, наче білі марки. На вікнах гойдалися од вітру білі хмарки тюлю. 1. Сонце, ще не видне за горизонтом, освітило маківку гори так ясно, мов запалило її. 2. Вівсяні стебла гнуться, блищать, як срібні шаблі. 3. Дівчина легко перескочила струмок, наче перепурхнула. 4. Стружки, мов шовкові стрічки, пливуть з фуганка. IV. За допомогою якої метафори непоширеної чи поширеної, передано силу почуття у строфі поезії? Ми весняний ковтали трунок, Який окрилював, п'янив І народився поцілунок Найбільше із великих див. М. Зеров V. Виписати із наведених уривків поезії Олександра Олеся метафори. 1. Сміються, плачуть солов'ї І б'ють піснями в груди: «Цілуй, цілуй, цілуй її — Знов молодість не буде» («Чари ночі») 2. І марили айстри в розкішнім півсні Про трави шовкові, про сонячні дні,— І в мріях ввижалась їм казка ясна, Де квіти не в'януть, де вічна весна. («Айстри») 3. О, не дивуйся, що стільки зір на небі Й така прозора ночі срібна мла,— Ця ніч ясна вбиралася для тебе, Для тебе й срібло розлила («Любов») VI. Розмежувати метафори і персоніфікації, які вжиті в уривках поезій за типами. 1. Зимовий сон все оповив навколо, Заснув ставок, і все живе дріма, Поснули верби, стало всюди голо, Вночі тихенько надійшла зима. Пухнастим інеєм берізки обновила, Сріблястим снігом вкрила всі поля, Тонесеньким льодком ставок укрила. В солодкій млості спить моя земля. Вікторія Синюк 2. Приходить сон, сідає поруч мене, Лоскоче тихо спогадами дня. І варить зілля, терпке і зелене Із тих гріхів, що сотворила я. Сніжана Андруща. 3. Чужа душа — то, кажуть, темний ліс. А я скажу: не кожна, ой, не кожна. Чужа душа — то тихе море сліз. Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна. Ліна Костенко 4. Ця дівчина не просто так, Маруся. Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа. Ліна Костенко VII. Випишіть із поезії метафори, що означають заміщенні живого неживим та складіть синонімічний ряд почуттєвих ознак якими автор обдаровує героїню. Для мене Ти — море, в просторах якого Вирує неспокій, глибинна могутність. Для мене Ти — небо в красі лазуровій І Всесвіту вічні Гармонія й Мудрість. Для мене Ти — простір, його неосяжність, Його чистота і його загадковість. Для мене Ти — мрія, її недосяжність Й найкраща моя незакінчена Повість. Для мене Ти — Хвиля тепла чарівного Й Надія, якої не можу втрачати. Для мене Ти — Сонце, з обіймів якого Ніколи й нікуди не хочу вертатись. М. Слободянюк VIII. Прочитайте метафоричні вислови та доберіть до них відповідні тлумачення із довідки. Небо цвіте хмарами; душа палає щастям; летіти стрілою; наша пісня не вмре, не загине; небо обтрушувало в озеро зорі; житті йде; хмаронька пливе; на лицях спочивають думи. Довідка: На небі багато хмар; дуже швидко рухатися; пісня надовго залишиться в пам'яті людей; минає час; людина відчуває, що вона щаслива; на поверхні води відображалися зорі; обличчя має задумливий вираз; по небу рухається хмара. Юніцька Н.М. Теорія літератури в школі. - Х.: Вид. група "Основа", 2012. - 127 с.
1 2 3 4 5 Категорія: Вивчення теорії літератури \| Переглядів: 16304 \| Додав: ychitel \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0


Ім`я *:
Email *:

Код *: