Головна » 2012 Березень 28 » Критерії оцінки мовного розвитку
20:28 Критерії оцінки мовного розвитку | |
Критерії оцінки мовного розвитку Мова - явище багатогранне і багатофункціональне. Складається вона з окремих елементів (мовних одиниць), пов'язаних між собою: звуки, частини слова (морфеми), слова, форми слів, словосполучення, прості і складні речення, групи речень, що виражають певний зміст у зв'язному висловлюванні. Усі вони в тій чи іншій мірі забезпечують виконання мовою її найважливішої функції - комунікативної. Адже у мовному спілкуванні є два учасними - мовець, що висловлює певну інформацію, і адресат, який її сприймає, і треба, щоб вони розуміли один одного. А це можливо лише за однієї умови - однакового розуміння форми і змісту кожної мовної одиниці. Забезпечують моживість такого взаєморозуміння норми літературної мови, яких кожна грамотна людина має дотримуватися. Норми стосуються усіх рівнів будови мови, всіх її форм. Є норми вимови звуків і звукосполучень, наголошування слів, інтонування речень - дотримання їх важливе передусім для усного мовлення, хоч іноді впливає і на писемне. Є норми вживання слів з урахуванням їх лексичного значення (адрес - письмове привітання і адреса - вказівка на одержувача листа чи посилки), поєднуваності слів (карі очі, але коричнева сумка; начальник цеху, але командир полку чи командувач фронтом), утворення форм слова (почорнілий, а не почорнівший, з'їси, а не з'їсиш; точніший або більш точний, а не більш точніший), побудови словосполучень (платити за проїзд або оплачувати проїзд, а не оплачувати за проїзд) і речень (Оповідання І. Франка для дітей дуже цікаві, а не Оповідання для дітей І. Франка дуже цікаві; Шевченко писав: "Караюсь, мучусь, але не каюсь " або Шевченко писав, що він карається, мучиться, але не кається, тільки не Шевченко писав, що я караюсь, мучусь, але не каюсь). Дотримання цих норм важливе як для усного, так і для писемного мовлення. Тільки писемного мовлення стосуються орфографічні і пунктуаційні норми, від дотримання яких залежить однозначне сприйняття написаного. Порівняймо, скажімо, значення слів виробка — місце, де видобувають корисні копалини, і вирубка — ділянка, де вирубано ліс, або процес вирубування, плід і пліт, віддати і від дати (від певного дня) і вдумаймося, як може вплинути на розуміння змісту речення неправильне написання (напр., У дівчинки дві чудові кізки з бантиками). Неправильно вжитий розділовий знак може зовсім змінити зміст речення (напр., напис на воротах: Будьте обережні, злі собаки — кома замість двокрапки перетворює застереження для відвідувачів на їх образу, оскільки наступні слова сприймаються як звертання), а відсутність його робить вислів двозначним (згадаймо хоча б знамените "Покарати неможна помилувати"). Будь-яке порушення мовної норми є помилкою. Щоб не допускати помилок, навчитися уникати їх, треба знати причини їх виникнення. Як відомо, на основі кількості помилок у письмовій роботі виставляється оцінка за неї. У всіх без винятку роботах оцінюється рівень орфографічної і пунктуаційної грамотності. У роботах творчого характеру — переказах і творах — враховуються також помилки в змісті, в мовному оформленні, в утворенні і вживанні морфологічних форм, у побудові словосполучень, речень, тексту. Змістові помилки свідчать, що автор роботи не сприйняв у всій повноті змісту тексту, його цільової спрямованості (у переказі), недостатньо знає фактичний матеріал, не вміє підпорядкувати його задумові (у творі), не володіє умінням скласти план викладу змісту і реалізувати його. Мовленнєві помилки пов'язані з невмінням добирати мовні засоби, які передавали б зміст думки, забезпечували стильову виразність, виявляли ставлення автора до описуваних фактів. Граматичні помилки зумовлені порушенням словотворчих, морфологічних і, найчастіше, синтаксичних норм. Ставлення до них більш суворе, ніж до мовленнєвих, адже вони пов'язані не з тонкими нюансами функціонування лексико-фразеологічних засобів, а з конкретними правилами, які є об'єктом тривалого вивчення і багаторазового повторення. Орфографічні і пунктуаційні помилки засвідчують недостатньо сформовані навички правопису. Проте не всі помилки однаковою мірою знижують комунікативність писемного мовлення. Тому при оцінюванні роботи їх не лише підраховують, але й "зважують", поділяючи на грубі й негрубі. Перші з них є порушеннями тих норм, якими повинен оволодіти кожен учень, без яких неможливе ефективне писемне спілкування. Другі є порушеннями менш важливих правил літературної мови. При підрахунку кількості помилок дві негрубі помилки рахують за одну. Мельничайко В.Я. "Українська мова. Письмовий екзамен. Як уникнути помилок"
| |
|
Всього коментарів: 0 | |