ФОНЕТИЧНІ ПОВТОРИ

Теоретичні відомості

Серед художніх засобів мови не останнє місце посідають звукові. Звукові повтори - повторення в словах, реченнях або віршованому рядку оного й того ж чи близьких звуків. Такі повтори бувають двох різновидів - асонанс та алітерація. Сукупність звукових засобів художньої мови називають іще фонікою.

Асонанс

1. Асонанс - повторення одного й того ж чи близьких за звучанням голосних.
2. Асонанс (фр. assonanse - співзвучність) - фігура художньої мови, повтори голосних звуків однакових у слові, рядку, реченні, строфі, поширеному фрагменті контексту, який виявляє цілісніть за образовими компонентами.
Для прикладу звернімося до поетичної творчості Шевченка - рядків з поеми "Гайдамаки", де за допомогою асонансу [о] поет створює образ тривалої боротьби:

Гомоніла Україна,                  О - О
Довго гомоніла,                      О - О - О - О
Довго, довго кров степами   О - О - О - О - О
Текла, червоніла.                    О

На схемі видно, як кількість голосних звуків [о] спочатку плавно наростає, а потім різко зменшується. Саме звук [о] допомагає авторові передати наростання гулу (гомону), який у цьому випадку є символом боротьби, непокори.
Асонанс найчастіше відіграє допоміжну образотворчу функцію при алітерації. Асонанс більше "працює" на інтонаційний лад. При цьому важливими є не лише частота повтору, поєднання з іншими звуками, а й порядок повтору.
Іноді асонансом називають неточну риму, яка побудована на співзвучності, на збігові тільки наголошених складів або навіть тільки наголошених голосних звуків.

Не говорив ніяких слів,
Покірним смутком упокорив.
Обняв за плечі і повів
під срібне листя осокорів.
Л.Костенко

Алітерація

1. Алітерація - поетичний прийом, який полягає в доборі слів із повторюваними однаковими приголосними звуками.
2. Алітератція - (від лат. ad - до, при і litter - літера) - фігура художньої мови, що створюється шляхом повторення однакових або близьких за звучанням приголосних у слові, реченні, фразі, віршовій строфі.

Наприклад:
Плили хмаринки, немов перлинки...
Набігли тіні - і...ждуть долини.
Пробігли тіні - сумні хвилинки.
А.Мойсієнко

Яскраві зразки алітерації трапляються в поезіях Євгена Маланюка.

Недорізаним звіром вітер
Проридає в страшний простор,
Там жито - надовго збите,
Там чорним повітрям - мор.

Як бачимо, у наведеному віршованому прикладі часто повторено приголосний [р], тобто виразно проступає алітерація, яка надає поетичним словам твердості і рішучості. Крім того, запропоновані рядки містять інші тверді приголосні, особливо [д], [т], які також передають почуття, песимістичний настрій.
Традиційно у термінологічних словниках із теорії літератури алітерацію відносчять до прийомів підсилення виразності художньої мови.
Алітератція трапляється в народній поезії і літературі всіх народів світу. В українській літературі відома від часів "Слова о полку Ігоревім".
"Справжнім літературним шедевром є знаменита алітерація з балади Т.Г.Шевченка "Утоплена", філігранна мініатюра, неперевершений зразок майстерності художнього слова.
В "Утопленій" цілий каскад алітерацій "с", об'єднаних спільним образотворчим призначенням, спільними функціями. Звороти настільки взаємозв'язані, взаємозумовлені, що їх можна прийняти за одну складену фігуру.
Коли вже мова про алітерацію з "Утопленої", то краще було б навести як зразок зворот, яким завершується твір, як найбільш викінчений і найменш залежний від найближчих чи ж контекстуальних компонентів, від інтонаційного ладу балади взагалі.

Тільки вітер з осокою
Шепче: "Хто се, хто се
Сидить сумно надо водою,
Чеше довгі коси?"

Таким є останні акорд спокійної мінорної тональності. Він уже не несе тієї таємничості, загадковості, незбагненності, якими аж дзвенять перші два звороти. Тут тональні нюанси є необхідними компонентами при творенні образності, поетичної краси фігури!" (За Богданом Леськів).
На основі алітерації творяться тавтограми. Тавтограми бувають поетичні й прозові. За взірець можуть слугувати класичні зразки поетичних тавтограм: 
Сипле, стеле сад самотній
Сірий смуток срібний сніг, -
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха смертний сміх...
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад, -
Срібно стеляться сніжинки - 
Спить самотній сад. В.Кобилянський

Зразки прозової тавтограми:
"Село Свербилівка-Сахновецька. Середина серпня. Спасівка. Спекотно. Субота. Сонце сховалося. Синіли самі силуети. Садиба сільського старости: стійло, стодола, сінник, свининець, сажавка, сажок, сарай, стирта, сливник, сад. Сьогодні Семенівські справляють сватання. Сусідський Саливон Степанович Стрибайло сподобав Соломію Сильвестрівну. Саливону - сорок, Соломії - сімнадцять. Сидить, соромиться... Саливон Степанович - спокійний, скромний, скроні сивуваті...
Сутеніло. Сонечко, сідаючи, скоро сховалося. Спускалися сутінки. Стиха скиглила самотря скрипка". (Л.Сердунич).

"Сьогодні сипле сніг. Суцільна стіна. Сіється й сіється. Сипле й сипле. Скрізь сіє спокій. Стелиться синьою скатертиною на село, став, садок, сіно... Сніжинки спадають стиха. Скільки їх? Сім, сто, сімсот? Сотні...
Синичка синіє на снігу. Схопила суху стеблинку, сполохано снідає. На стару сливу сіли снігурі. Стурсили сніг. Сидять, сумують. Сутужно їм. Скрипнули старі сосни...
Спить старезний сад під снігом. Сниться солодкий сон: спека, сонечко. Сойка спурхнула стривожено. Скрикнула сорока сильно. Сполохала спокій.
Сипонули на сніг сміливці: Славко, Сергій, Сашко, Софіка... Скучили за снігом. Сміються, струшують сніжинки, сперечаються.
"Сюди, - скрикнув Сашко, - скільки снігу!"
"В сніжки, сніжки", - спохватився Славко. "Слухайте, сідайте на санчата", - скомандував Сергій. "Спочатку спробуємо сніговика скласти", - сперечається Софіка. "Сліди, спробуємо стежити, - стримано ступає Світлана. - Синичкини... Сорочачі... Славкови..." Сміються.
Сонце сховалося. Скрізь все синьо-синьо. А сніг сиплеться й сиплеться. Сіється й сіється... Бо січень..." (Н.Черних)

Тавтограми не слід плутати із звуковою анафорою, яка теж є початковим повтором звуків.
Різниця в тому, що в тавтограмах однакове звукове навантаження має кожне слово в тексті, а в звуковій анафорі декілька слів. 
За В.Пахаренком, у літературі існує фоносимволіка: алітерація чи асонанс певного звука несе в собі символічне навантаження. 
Наприклад:
О - спів, радість, відвага, гул, сила духа;
А - голосний крик, голосіння, радість, страх, кохання, спокій, краса, молитва, синь, загостреність, захоплення, подив, переляк;
У - сум, страх, біль, жаль, передчуття смерті, жах;
Г - битва, грім, гамір, натовп, зловісність;
Л - любов, ласка, ніжність;
Р - рішучість, брутальність, трагізм, суворість, героїзм.
Шиплячі й свистячі африкати: вітер, шелест листя чи очерету, брязкіт зброї, плин ріки, сум, смерть.

Тренувальні вправи
І. Серед наведених уривків із поезій визначте ті, у яких вжито асонанс.

1. Спаси ти нас, святая сило, 
Язви язик мій за хули, 
Та язви мира ізціли. 
Т. Шевченко

2. Поховайте та вставайте, 
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
Т. Шевченко

3. І жити спішити треба,
Кохати спішити треба - 
Гляди ж не проспи!
В. Симоненко

4. Як тепло пахне хліб:
Любов'ю трударів,
І радістю земною... 
П.Воронько

5. Болото чорне родить хліб, 
Від золота зеренце краще.
Осінній вітер листя згріб,
Щоб кинути напризволяще.
О.Тимофійшина

6. Квітневий дощ! Стають надії ближчі.
Цвітуть сади - чекатимем плодів!
А вітер хвацько, як хлопчисько свище.
Квітневий дощ шляхи теплі відкрив.
О. Тимофійшина

ІІ. Прочитайте увивки із поезії Т.Г.Шевченка. визанчте, які повтори голосних (асонанс) домінують у кожному уривку.
1.  (Вітер...)
Прокинеться - тихесенько
В осоки питае:
"Хто се, хто се по сім боці
Чеше косу? Хто се?
Хто се, хто се по тім боці 
Рве на собі коси?..
Хто се, хто се?" - тихесенько
Спитає - повіє.
"Утоплена"

2. З кражу, за войну, за кров,
Щоб ратню кров пролити, просять, 
І потім в дар тобі приносять,
З пожару вкрадений покров!
"Кавказ"

3. Гармидер, галас, гам у гаї...
"Княжна"

4. На восьме літо у неділю,
Неначе ляля в льолі білій,
Святеє сонечко зійшло.
"У Бога за дверима лежала сокира..."

ІІІ. Укажіть, які художні засоби (алітерація, асонанс) використані в наведених уривках? Яка їх роль?

1. Ніколи в житті не бачив її. Але коли побачив - відразу здогадався: боярична! Сиділа вона тоді на вогнистобокому коні з довгою золотистою гривою, це був актазам - половецький кінь. Немов із казки зявився той скакун. Неспокійно світив на нього бурштиновими очиськами, бив копитом об землю... На дівчині була проста біла сорочка з яскраво вишитим подолом. Поверх неї одягнений темно-багрянцевий навершник, вишитий унизу білим шовком. А на голові прозорилась, вив'юнювалась, як рожевий туманець над квіточкою-яблунькою, тонка, немов дим, шовкова шаль. Здавалося, що то не дівоча голова, а рожева хмарка пливе у чистій синяві неба, а з-під неї сумно дивились на Федора тужливі карі очі (Р.Іванченко).
2. Тіснувата долина була неначе в безладді закидана чималими панськими палацами, невисокими хатами та крамницями. Високі гострі чорні покрівлі здалеку були схожі то на чорні велетенські кротовини, то на висипані купи порушеної землі. А з того безладдя витикалися стародавні церкви, манячіли невисокі дзвіниці. Край міста, під спадистою горою, неначе вгніздився католицький монастир серед старого здорового садка широкий та здоровий, неначе в місто спустилась якась велетенська птиця, звила собі під горою гніздище і вгніздилась в тому чорному кострубатому гнізді серед розкішного зеленого садка (І. Нечуй-Левицький).

IV. Чи правильними є визначення фонічних засобів проти наведених уривків? У разі виявлення помилково зазначеного визначення зробіть правки.

1. ... Казало кохання - кохаю
Квітневих конвалій красу,
Контрасти кленового краю, 
Казкову кремінну косу.
Край кременя крикнула качка,
Крилом колихнулась коса. (Тавтологія)
М.Дибенко

2. Осінній день, осінній день, осінній;
О синій день, о синій день, о синій!
Осінній день, осінній день, осінній!
Осанна осені, о сум. Осанна.
Невже це осінь, осінь, о!  - та сама.
Останній айстри горілиць зайшлися болем. (Алітерація)
Л.Костенко

3. Повідлітало і не стало,
І стало тихо в небесах.
За птахом птах, за птахом птах,
За птахом птах - повідлітало... (Асонанс)
М.Вінграновський

4. Кит купив
Кумі Китисі
Квітчастий килим у кредит.
Кума килим кинула у клуню,
Ковток кока-коли
Куму в келих крапнула кума. (Звукова анафора)
Квітка Квас

5. Сірі-сірі відчуття
В сірій сірості життя,
Сіре все і сіра я,
Душа сіра й тінь моя. (Алітерація)
Т.Мамотько

6. В хаті сонячний промінь косо
На долівку ляга із вікна,
Твої чорні шовкові коси
Припорошила все сивина (Асонанс).
В.Симоненко

V. Прочитайте тавтограму І.Барана. Чим досягає автор комічної ситуації у творі?

Терпкий тмін терли троє телят. Терка трапилася тупа. Телята тратили терпіння: терлося трудно. Телята тихцем тицяли тмін тім'ям. Тмін тішився: такий твердий, телята трудяться - труть тяжко. Такий тмінів трюк "таранив" телят. Телята трактували таку тиранію тверезо: тмін - твердий, тупорилий, треба такого терти танком.

VІ. Використовуючи фонетичні засоби художньої мови (звукові повтори), відтворіть красу літнього ранку.

VІІ. Напишіть віршовану тавтограму чи поезію із використанням фонетичного засобу - алітерації.