Головна » Статті » Тексти для читання » Шевченко Тарас |
"Думка". Тарас Шевченко
Думка Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш,— Збуди його, заграй ти з ним, Спитай синє море. Воно знає, де мій милий, Бо його носило, Воно скаже, синє море, Де його поділо. Коли милого втопило — Розбий синє море; Піду шукать миленького, Втоплю своє горе, Втоплю свою недоленьку, Русалкою стану, Пошукаю в чорних хвилях, На дно моря кану. Найду його, пригорнуся, На серці зомлію. Тоді, хвиле, неси з милим, Куди вітер віє! Коли ж милий на тім боці, Буйнесенький, знаєш, Де він ходить, що він робить, Ти з ним розмовляєш. Коли плаче — то й я плачу, Коли ні — співаю; Коли ж згинув чорнобривий, — То й я погибаю. Тогді неси мою душу Туди, де мій милий; Червоною калиною Постав на могилі. Буде легше в чужім полі Сироті лежати — Буде над ним його мила Квіткою стояти. І квіткою й калиною Цвісти над ним буду, Щоб не пекло чуже сонце, Не топтали люде. Я ввечері посумую, А вранці поплачу. Зійде сонце — утру сльози,— Ніхто й не побачить. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш,— Збуди його, заграй ти з ним, Спитай синє море... [1838, С.-Петербург] Джерело: http://www.ukrcenter.com/ | |
Переглядів: 1381
| Теги: |