"Зимовий день (Вулиця Ульянових)" - Остап Вишня - Тексти для читання - Каталог статей

Головна » Статті » Тексти для читання » Остап Вишня

"Зимовий день (Вулиця Ульянових)"

Зимовий день (Вулиця Ульянових) Щонеділі, як добра година, ідуть Толя та Оля, а з ними і Толин дідусь, спускатися на саночках туди, аж де Аскольдова могила в Києві над Дніпром... Як уже добре набігаються та наспускаються Толя з Олею, личка в них розчервоніються, оченята блищать, і кожушки, і рейтузи, і шапочки на них білі-білі од снігу, тоді йдуть вони з дідусем на Аскольдову могилу, сідають на лавочку й відпочивають. Але, раніш як сісти, дідусь обов'язково стане перед тими могилами, де вічним сном сплять наші воїни, загиблі в боротьбі за свободу і незалежність Батьківщини, скине шапку й уклониться могилам героїв... Сьогодні Оля знову приїхала до Толі, і збирались вони з дідусем спускатися на саночках. — На Аскольдову могилу, дідусю? — запитав Толя. — Ні, діти, сьогодні ми з вами підемо в інші місця! Наближаються роковини того дня, коли ми залишилися без Володимира Ілліча Леніна... Хочу, діти, я показати вам ті місця у нашому Києві, що нагадують про великого Леніна... — А хіба, дідусю, Ленін був у Києві? — Ні, на жаль, Володимиру Іллічу не випало побувати в Києві. Але є в нас місця, про які Ленін, як був за кордоном, частенько думав, і не тільки думав, а й жив у них своїм великим серцем... Погода була чудесна: сонячно, тихо... Віти на деревах аж позгиналися від снігу, що осів на них... І як пурхне на таку гілляку щиглик або чижик, так і посиплеться з дерева сніговий дощ. ...Наближався дідусь з дітьми до колишньої Лабораторної вулиці. — От і підходимо ми з вами,— говорить дідусь,— до тих місць, що були дорогі Володимирові Іллічу Леніну, а тепер вони дорогі кожній радянській людині... Ленін, дітки, завжди пам'ятав про Київ. Ніколи не забував, як не забував він жодного куточка на землі, де страждали бідні люди, де пани — поміщики та фабриканти — знущалися з робітників, приневолювали їх, голодних та вимучених, працювати на себе, щоб самим жити в розкошах: їсти, пити та гуляти, нічого не робити. Але були часи, коли Київ був для Леніна найріднішим місцем у світі, бо жила тут його мама Марія Олександрівна з його братом Дмитром Іллічем та сестрами Анною Іллінічною і Марією Іллінічною. Було це, дітки, дуже давно, в 1903— 1904 роках. Я ще тоді був молодим хлопцем. Родина Леніна брала участь у революційній роботі в Києві. За це царський уряд заарештував був сестер і брата Володимира Ілліча і замкнув у Лук'янівську тюрму в Києві... Мама, Марія Олександрівна, допомагала своїм ув'язненим дітям: носила їм у тюрму їжу і підтримувала їхній бойовий дух, їхній бадьорий настрій. Великої внутрішної сили, великого серця людина була мама Володимира Ілліча — Марія Олександрівна! І я гордий, що мав щастя бачити Марію Олександрівну, як приносив до Анни Іллінічни листа від революційного комітету «Арсеналу»... А ось і цей будинок! Тепер ця вулиця зветься — імені Ульянових, бо справжнє прізвище Володимира Ілліча Леніна було — Ульянов. Толя з Олею зупинилися перед будинком № 12, де на стіні побачили мармурову дошку. На ній було написано, що в цьому будинку в 1903—1904 роках жила родина Володимира Ілліча Леніна. Дідусь стояв, глибоко замислившись. — А Ленін,— зітхнув дідусь,— був, дітки, тоді за кордоном, у Швейцарії, бо царські жандарми не давали йому вгору глянути. Намагались знову замкнути нашого дорогого Володимира Ілліча у тюрму та заслати до далекого Сибіру... За кордоном Ленін видавав газету «Искра» і звідти керував революційною роботою у царській Росії.
1 2 3 4 5 Категорія: Остап Вишня \| Додав: ychitel (21.07.2012)
Переглядів: 1051 \| Рейтинг: 0.0/0