Головна » Статті » Тексти для читання » Остап Вишня

"Паралелепіпед"
Паралелепіпед

Олег Трійченко, учень 6-го класу, чорнявий, хвацький хлопчина, що курив уже не тільки «Труд», а навіть «Катюшу», а іноді й «Казбек», зустрівся з приятелем своїм, учнем 6-го класу, тільки з другої школи, Ігорем П'ятьорським.
Ігор П'ятьорський запитав Олега Трійченка:
—    Ну, як діла з іспитами? Ось-ось уже!
—    «На большой»,— відповів Олег.
—    Готовий?
—    Як з пушки! Ти знаєш — уже два тижні я ворожу, чи попадеться мені з геометрії перший білет, кручу палець круг пальця і щоразу пальцем у палець попадаю. Перший номер — і п'ять. А в тебе як? — запитав Олег у Ігоря.
—    Працюю.   Хоч  у  мене  з  геометрії  5, проте все повторюю, щоб як слід бути готовим.
—    Пхе! Повторюю... А я так мало не щодня в Пущі-Водиці. Ох, і красота!
—    Та я знаю, що красота, та хай уже після іспитів.
—    Чудно! Іспити в нас «на ять» будуть.
Аж ось і іспит з геометрії.
Олег Трійченко ще раз покрутив пальцем круг пальця, розвів широко руками, хоробро ті руки звів знову — і палець об палець тільки — стук.
—    Єсть!   Складу! — аж   підскочив   Олег.
Упевнено підійшов він до столу, хоробро взяв білета, глянув і зблід... Щось у його всередині похололо і посунулось аж туди-туди, а там тільки: тень-тень-тень — затенькало.
—    23!
Затрусився Олег. Глянув у білет:
—    Паралелепіпед.
«Що воно таке?»— думає з жахом Олег.
—    Ну, Трійченко, який у тебе білет? — запитує Олена Василівна, вчителька геометрії.
А тут круг столу члени комісії, і всі вони на Олега дивляться, чекають.
—    Двадцять третій, Олено Василівно.
—    Що там у двадцять третім?
—    Ралелопопопід.
—    Як-як? Що ти сказав?
—    Паралелеопі-пі…
—    Ну-ну?.. Пі…Пі…Пі..
Уже й члени комісії почали усміхатися, а Олена Василівна вся почервоніла, а Олег стоїть та все:
—    Пі...ЛІ...ПІ...
Розгнівалася Олена Василівна, похитала головою:
—    Не «пікай» ти краще, мов те курча! Іди собі, не страмись сам і не страми мене. Восени складатимеш, а літо попрацюй як слід.
Повернувся од столу Олег, глянув на товаришів, а вони губи кусають, щоб уголос не розреготатися.
Приходить на своє місце, а вже хтось збоку:
—    Пі-пі-пі.
З того часу Олег так і звався в школі:
—    Паралелепіпед.
А Ігор П'ятьорський склав іспит на 5.
Після іспитів Олег геометрію вчив, а Ігор у Пущі-Водиці в ставку купався та рибу вудив.





Категорія: Остап Вишня | Додав: ychitel (21.07.2012)
Переглядів: 3366 | Рейтинг: 3.2/4