"Капітан і гарпунник" - Остап Вишня - Тексти для читання - Каталог статей

Головна » Статті » Тексти для читання » Остап Вишня

"Капітан і гарпунник"

Капітан і гарпунник Наталочка, біленька дівчинка, така непосидюча, рухлива та прудка, зібралася з мамою їхати в Крим, до Євпаторії. Наталочка дуже була весела, раділа з цього, через скакалку підстрибувала й приспівувала: — В Євпаторію! В Євпаторію! Море, море, пляж! Море, море, пляж! Грай, розумний собачка з чорною мордочкою та довжелезними вухами, і собі підскакував за Наталочкою, хапав її за платтячко й гавкав. Наталочка любила Грая, їй шкода було залишати його в Києві і їхати без нього в Євпаторію, і вона просила маму: — Мамочко! Давай візьмемо Грая з собою в Євпаторію! Він там буде в морі купатися, на пляжі лежати! — Грая ми не візьмемо, бо йому там буде дуже жарко! А потім Грай має їхати з татком на полювання, бо він собачка мисливський і має виносити з озера дику качку, як татко її заполює! Наталочка засмутилася: — Ой, шкода, що Грай з нами не поїде! Я за ним сумуватиму. А як би він там на сонці засмалився! Мама засміялася: — Наталочко! Собачка не може засмалитися на сонці, не може загоріти, бо шерсть на сонці не загорає. Загорає й чорніє тіло, а не шерсть. — А ми його пострижемо! — Ну ти в мене вигадниця! — махнула рукою мама.— Ми без Грая в Євпаторію поїдемо. Тобі треба добре влітку відпочити, здоровенькою, кріпкою бути, ти ж знаєш уже, що восени до школи йдеш! Наталочка застрибала ще дужче: — До школи! До школи! До школи! Наталочка з нетерпінням чекала, коли вже вона піде до школи, і все розпитувала старшого брата Алика, чи хороша в неї буде вчителька, не сердита. Алик уже перейшов у четвертий клас, учився на «відмінно», був дуже серйозний і слухняний хлопчик. На Наталоччине запитання, яка в них буде вчителька, він одповів так: — Як будеш учительки слухатися, як будеш «відмінно» вчитися, твоя вчителька ніколи не буде сердитою! — Моя вчителька ніколи не буде сердитою. Ось що! — проказала Наталочка і ще веселіше застрибала через скакалку. — Наталочко! — гукнула мама.— Ти б уже складала свої речі, іграшки, все, все, що ти маєш брати в Євпаторію! Алик уже зібрався! Наталочка побігла сходами до квартири, а за нею наввипередки помчав Грай. У Наталочки була подружка Шура. Наталочка і Шура були однолітки, ходили разом у дитячий садок і товаришували одна з одною. Прибігає Шура до Наталочки, весела, грайлива: — Наталочко! А ми з мамою кудись їдемо! — І ми з мамою теж кудись їдемо! — відповіла Наталочка. — Куди? — А ви куди? — От і не вгадаєш, куди ми. — А ти думаєш, що вгадаєш, куди ми? — Ну, скажи, куди ви! — Ні, ти перша скажи, куди ви! — Ми з мамою їдемо...— Шура зупинилася.— їдемо... От угадай! — Ну, куди? Ти ж уже почала говорити! — Ми з мамою їдемо... їдемо... У місто-герой! — Знаю,— підскочила Наталочка.— В Волгоград! — От і не вгадала! — В Ленінград! — От і не вгадала! — В Севастополь! — І не в Севастополь! Хоч і недалечко від Севастополя, а не в Севастополь! — На Чорнім морі? — На Чорнім морі. — Уже знаю! Уже знаю! В Одесу! — застрибала Наталочка. — Вгадала!.. А ви куди? — знов запитала Шура. — Ми з мамою їдемо в Євпаторію! Ось куди ми їдемо! — Так Євпаторія не герой! — скривилася Шура. — А в Одесі море глибоке. А в Євпаторії, мама казала, ідеш у морі, далеко-далеко йдеш, і все мілко-мілко... — А я,— сказала Шура,— як повернемося з Одеси, в школу ходитиму. — І я ходитиму! А ми попросимо, щоб нам в одну школу ходити. Добре? — Мама сказала, що вона в ту школу мене запише, куди й тебе. — От здорово буде! Я тобі тоді розкажу, що треба робити, щоб учителька ніколи на нас не сердилася! Мені Алик розказав! — А що? — Хай потім. Тепер мені треба до Євпаторії збиратися. Наталочка з мамою й Аликом поїхали в Євпаторію. Наталочка купалася, заходила в море далеко-далеко, а як припливав до Євпаторії пароплав, розпитувала в мами, звідки він пливе, куди. Наталочка дуже полюбила море... На пляжі мама познайомилася з жінкою-інженером, що приїхала відпочивати після будівництва Волго-Донського судоплавного каналу імені В. І. Леніна. Жінка та, її звали Віра Павлівна, розповідала про будівництво каналу, про те, як радянський народ здійснив давню-предавню мрію народу нашого — з'єднати дві великі російські річки Волгу й Дон. Віра Павлівна розповіла, що Волго-Доннький канал тепер з'єднав аж п'ять морів. Віра Павлівна погладила Наталочку по голівці: — Тепер, Наталочко, з Євпаторії, з Чорного моря, ми з тобою можемо попливти пароплавом аж до Білого моря! Он як! — А хто водить пароплави й кораблі? — запитала Наталочка. — Капітани! Морські капітани! — відповіла Віра Павлівна. — Мамочко! Тьотю Віро! — твердо заявила Наталочка.— Я буду морським капітаном. Я водитиму пароплави й кораблі. Повернулася до Києва Наталочка з Євпаторії, а Шура — з Одеси. Наталочка розповіла Шурі про Євпаторію і яро те, як проїхати з Євпаторії Волго-Донським каналом аж до Білого моря. А Шура розказувала Наталочці про місто-герой Одесу, про те, як вона бачила в Одесі китобійну флотилію «Слава», познайомилася з Людою, донькою гарпунника із «Слави», який гарпуном з гармати стріляє в Антарктиці величезних голубих китів. І як Людин татко зловив птиць-пінгвінів і подарував їх дресирувальникові Дурову, і тепер пінгвіни виступають у цирку як артисти. — Я буду гарпунником! — заявила Шура. — А я морським капітаном! — одповіла Наталочка. Коли мами привели Наталочку й Шуру першого вересня до школи, Наталочка принесла до шкільного природничого кабінету багато камінців і черепашок, що їх вона поназбирала на березі моря в Євпаторії, а Шура привезла з Одеси морську черепаху. Обидві вони піднесли вчительці Ганні Петрівні букети квітів. Ганна Петрівна, ласкаво посміхаючись, запитала: — Ким же ви, дітки, хочете бути? — Морським капітаном! — сказала Наталочка. — Гарпунником! — заявила Шура. — А ти не боїшся китів? Вони ж величезні! — засміялася Ганна Петрівна. — А я пінгвінів ловитиму! — одповіла Шура.— Вони менші! — Щоб стати капітаном або гарпунником, треба вчитися на «відмінно»! — сказала Ганна Петрівна. — Єсть учитися на «відмінно»! — відповіли Наталочка й Шура, ніби справжні моряки.
1 2 3 4 5 Категорія: Остап Вишня \| Додав: ychitel (21.07.2012)
Переглядів: 953 \| Рейтинг: 0.0/0