"Федько Зошит" (Сумний жарт) - Остап Вишня - Тексти для читання - Каталог статей

Головна » Статті » Тексти для читання » Остап Вишня

"Федько Зошит" (Сумний жарт)

Федько Зошит (Сумний жарт) Федько Луговий учився не дуже... Йому нелегко було дійти до сьомого класу, а проте дійшов. Він із класу в клас переходив, ніби на Ельбрус видирався: «візьме» наступний клас, аж упріє, бідолаха, аж голова йому йде обертом. Так ото йому було трудно «брати» цей крутий підйом. Як переходив у перший раз Федько Луговий з четвертого класу в п'ятий, він так, сердега, заморився, що довелося аж цілий рік у четвертому класі перепочивати, ніби на туристській базі. У сьомому класі вже ясно виявилося, що Федько Луговий — шатен і що вуса і баки в нього чорняві. Вуса, хоч вони й чорняві, Федько рішуче голив, баки, хоч отакенькі, а попускав, і коли в нього парикмахер ввічливо запитував: «Вам рівно чи косо?» — Федько, не дивлячись на парикмахера, тихо відповідав: — Косо! Тільки трішечки! Чуба Федько зачісував на лівий бік і на лоб напускав. Чуб у його був густий і кучерявий, це спереду, а на потилиці голо: «бокс»! У сьомому класі Федько не так зрадів новим підручникам, як новим хромовим чобіткам, з м'якими халявками на білій підклейці. Як же він прохав у мами і як він благав: — Мамо, чоботи! Тільки чоботи! — А чому ти не хочеш черевиків? Вони дешеві, та й добрі тепер роблять у нас черевики. Куплю я тобі черевики! — говорила мати. — Ма-а-мо, чоботи! — аж плакав Федько. — Чого тобі ті чоботи! Он і Оленці треба, вона теж почала в школу ходити! Чоботи дорогі, за ті гроші я тобі й Оленці черевики куплю. — Ма-а-мо, чоботи! — ридав Федько. Оленка, сестричка Федькова, дуже любила свого брата, вона обняла матір: — Мамуню! Купи Федькові чоботи, а я в стареньких черевичках походжу, вони ще в мене добрі! Купила мати Федькові чоботи. Цілий вечір Федько сидів й одвертав халяви, щоб було видно білу підклейку, а штани все випрасовував — щоб з «напуском». — І навіщо ото чоботи псувати? — дивувалась мати.— Та некрасиво ж! А Оленка: — Мамуню! Всі хлопці тепер так ходять... От і Федя так хоче. — А чи всі оті, що з вивернутими халявами, трійки, а іноді й двійки додому приносять? — хитала головою мати. — Він виправиться, мамуню,— захищала Оленка Федька. — Ти все, Оленко, його захищаєш! — говорила мати. — Бо він мій братик! Оленка була відмінниця і часто глузувала з Феді: — Сьогодні еа парі чи на трійці приїхав? Федько не дуже сердився на Оленку. Один тільки раз він сильно розгнівався, коли Оленка сказала матері: — А в нашого Федька палітурки в книжках так позадиралися, як халяви в чоботях! А із зоології вчитель таку якусь йому двійку вивів, ніби з «напуском», як штани в халявах! Федько крикнув: «Замовч!», підбіг і замахнувся на Оленку кулаком. Оленка зблідла й завмерла. Губи в неї засмикались, а не заплакала — стрималась. Тільки промовила: — Отакий ти! Із зоології двійка, а замахуєшся! А мати йому: — Стидайся! Парубок уже: на голові «бокс», халяви одгорнуті, штани з «напуском», а маленьку сестричку хотів ударить. А вона тебе так любить. — А чого вона двійкою очі коле? Хай спробує сама зоологію... — А що там такого, в зоології! Що тебе спитали? — Про корову! — Що ж ти, корови не бачив? — підскочила Оленка. — Про коров'ячий шлунок спитали! А він — трудний! — прогув Федько. — Чим трудний? — Складний дуже! Аж чотири частини має! Я три пригадав, а четверту забув... — Як? — зацікавилася мати. — Та як? Сказав про рубець, про сітку, про сичуг, а про книжку в коров'ячому шлунку забув. А Петько Чорний хотів підказати та й показав мені книжку, а я думав, що зошит, і бовкнув: «Зошит!» Ну й — двійка! Мати сумно похитала головою: — Частіше треба у книжку дивитися! — Ат! — махнув рукою Федько. А Оленка приснула й у подушку головою: — Федько Зошит! Федько дуже не любить, коли його Оленка Зошитом обзиває.
1 2 3 4 5 Категорія: Остап Вишня \| Додав: ychitel (21.07.2012)
Переглядів: 6966 \| Рейтинг: 3.1/15