Розділи
| Фольклор [31] |
| Франко Іван [22] |
| Іваненко Оксана [1] |
| Шевченко Тарас [123] |
| Коцюбинський Михайло [34] |
| Остап Вишня [23] |
| Панас Мирний [2] |
| Федькович Юрій [1] |
| Сенченко Іван [1] |
| Руданський Степан [1] |
| Кащенко Адріан [4] |
| Васильченко Степан [4] |
| Олесь Олександр [1] |
| Куліш Микола [1] |
Наше опитування
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
| Головна » Статті » Тексти для читання » Остап Вишня |
"Фазани"
Фазани — Дідусю, а коли ти мене на полювання візьмеш? Я теж хочу зайчика встрелити. Отак завжди маленький Павлик прохав свого дідуся-мисливця, як тільки той брався за рушницю. Дідусь гладив Павлика по голівці й казав йому: — Візьму, візьму, Павлику, ти ще маленький, підростеш, тоді й візьму... Дідусь дуже любив маленького Павлика і завжди йому розповідав про зайців, про вовків, про лисичок,— про всіх звірів, що він їх полював. А одного разу прийшов із лісу та й каже: — Павлику, а я фазана бачив! — Де ти, діду, фазана бачив? — У нашому лісі! — Якого фазана? — Такого, як ото в зоологічному парку! — Із отаким червоним хвостом? З отаким великим, що отак аж дугою загинається? — З таким самим! Фазанів, Павлику, привезли у наш ліс аж із далекого Казахстану! Привезли й випустили. Тепер вони й у нас житимуть. — Дідусю, візьми мене, будь ласка, в ліс фазанів полювати! Дідусь якось так загадково посміхнувся та й каже: — Добре, Павлику! Взавтра нідемо в ліс до фазанів. Маленькому Павликові так хотілося піти з дідом, що він і вночі прокидався та все питав маму: — Мамо! Чи скоро вже ранок? — Спи, Павлику! Спи! Дідусь без тебе в ліс не піде! Раз уже він сказав, що тебе візьме, то, значить, візьме. Дуже рано прокинувся Павлик, бачить, а дід уже ходить по кімнаті, одягнений у повстяки, у ватяні штани й кожушок. — Дідусю,— крикнув Павлик.— А мене хіба не візьмеш? — Візьму, Павлику, візьму! Одягайся! Тільки добре одягайся, бо бачиш, скільки за ніч снігу нападало! Павлик тепло одягся: і светр, і теплі рейтузи надів, і валянки, і шапку-ушанку... — Ну, я вже готовий, дідусю! Бери рушницю та й підемо! — каже до дідуся Павлик. А дід йому: — Ні, Павлику, ми сьогодні рушниці не братимемо! Ми щось інше сьогодні для фазанів візьмемо. Ходімо! Вийшли дідусь із Павликом з хати та й пішли під повітку. А під повіткою дідусь зарані заготував кілька снопів з ячменю, не вимолочених, із зерном. Та серед великих снопів і кілька маленьких було — для Павлика. — От з якими «рушницями» полюватимемо на фазанів ми з тобою, Павлику! Та й розповів дідусь Павликові про те, як треба оберігати взимку птицю, і не тільки фазанів, що оце їх привезли до нашого лісу, а всіляку птицю: і куріпок, і синичок, і щигликів, що взимку, як випаде сніг, не мають змоги знайти собі їжу... Дідусь із Павликом пішли до лісу, розгорнули на галявині сніг і поклали снопики ячменю... — Давай, Павлику, заховаємося отут за ліщиною! Подивишся, який красунь-фазан зараз до ячменю прибіжить... І справді,— тільки-но вони присіли,за кущем ліщини, збоку щось заквоктало, залопотіло крильми, і чудесний, червоний красунь-фазан, із хвостом дугою, підбіг до снопа й почав клювати зерно. Дідусь обняв Павлика та й каже: — Отак, Павлику, завжди роби! Взимку, коли багато снігу, підгодовуй пташку в лісі! А як вони розплодяться, тоді вже можна і з рушницею на них пополювати. Візьмемо рушниці, як ти підростеш, підемо в ліс, націлимося та тільки — бах! бах! А тепер хай пташка підгодується. Добре? — запитав дідусь. — Добре! — відповів Павлик.   | |
| Переглядів: 1781 | Рейтинг: 2.0/1 |