"Чудесні пташки" - Остап Вишня - Тексти для читання - Каталог статей

Головна » Статті » Тексти для читання » Остап Вишня

"Чудесні пташки"

Чудесні пташки

Петрик жив із своїми батьками на околиці великого міста.
Петриків батько працював ковалем на машинобудівному заводі, а жили вони всі — Петрик, тато, мама і сестричка Леся — в чотириповерховому кам'яному домі.
Петрику вже йшов восьмий рік, і він ходив у перший клас, а сестричці Лесі минуло тільки п'ять років.
Перед будинком, де жили Петрик і Леся, ріс великий каштан. Щовесни каштан розцвітав ніжно-рожевими квітами, і тоді він був схожий на ялинку, яку Петрик і Леся бачили на Новий рік.
Коли навесні розцвітав каштан, Петриків батько говорив:
—    Бачили? Вже загорівся наш каштан рожевими свічками. От краса!
Якраз навпроти їхнього будинку стояла стара хатиночка. У тій хатиночці жила старенька бабуся. Нікого з рідних у бабусі не було, а жила вона з того, що одержувала від держави пенсію.
Була в старенької бабусі кізочка Лялька та чорний песик Якваско.
Кізочку стара бабуся, як тільки з'являлася весняна травичка, виводила пасти, а Якваско лежав серед двору, стеріг хату...
Коли бабуся виходила з своєї хатинки козу пасти, дітки завжди привітно віталися з нею:
—    Доброго ранку, бабусю!
—    Здрастуйте, мої голуб'ятка! — відповідала бабуся.
Біля бабусиної хатки був невеличкий город, де росли картопля, цибуля, морква, петрушка, з десяток соняшників, а серед городини цвіли голубі кручені паничі та червоногарячі айстри. І ще росли там дві яблуні — одна антонівка, а друга путівка... Яблуні ті щовесни рясно цвіли ніжним білим цвітом, та яблук на них родило дуже мало, бо листя об'їдала гусінь, а як і достигне якийсь там десяток,— всі вони були червиві...
Чому?
Та тому, що шкідники — плодожерка та золотогузка — звивали собі на яблунях кубельця з яєчками. Навесні з цих яєчок виплоджувалась ненажерлива гусінь, що поїдала яблука. А старенька бабуся не мала сил пооббирати кубельця.
Якось Петрик приніс у хату кілька дощечок та почав ці дощечки стругати.
—    І що ото ти майструєш? — запитав татко,
—    Я, татку, хочу зробити шпаківню! Повісимо шпаківню на каштані, прилетять навесні птахи, оселяться у нас і виведуть діточок... А як шпак, тату, співає, якби ти знав!
Татко посміхнувся.
—    Я, Петрику, знаю, як співають шпаки! Вони не лише хороше співають. Шпаки садки наші, наші ліси й поля від шкідників бережуть, від гусені, від сарани, совки... Хочеш, я допоможу тобі шпаківню змайструвати?
Шпаківню було зроблено й повішено на каштані. А на тому каштані, у стовбурі, височенько над землею було невеличке дупло.
Виявила це Леся.
Якось вона дивилася у вікно і побачила, що із каштана вискочила якась невеличка пташка.
—    Петрику! Петрику! — закричала Леся.— Дивись, пташка з каштана вистрибнула!
Прибіг Петрик.
—    Де?
—    Он, бачиш, якась дірочка в каштані! Он там, під нижньою гілкою! Звідти й вистрибнула пташка.
Петрик почав спостерігати. Справді, через деякий час на гілочку сіла пташка, підстрибнула й пурхнула в дірочку.
—    Синичка! — вигукнув Петрик.— Це вона собі кубельце мостить. Треба стерегти, щоб часом собака її не налякала! Тепер у нас на каштані будуть і шпаки й синички! Отздорово!
І таки справді, у дуплі на каштані звили собі гніздечко пара синичок.
Настала весна. Прилетіли шпаки і оселилися у Петриковій шпаківні.
Зацвіли садки...
Дуже рясно цвіли яблуні біля бабусиної хатинки... Якось бабуся вивела свою кізочку пастися, побачила Петрика й каже:
—    Ти не знаєш, хлопчику, де взялися пташки — шпаки і синички,— вони геть-чисто всі кубельця гусені на моїх яблуньках поклювали?
—    То наші шпаки і наші синички, вони на нашім каштані живуть.
Восени на бабусиних яблунях рясно-рясно вродило яблук — і антонівки, і путівки.
—    А йди-но сюди, славний хлопчику! — покликала якось Петрика бабуся.
—    Що, бабусю, скажете?
Бабуся винесла Петрикові цілу тарілку прексрасних великих яблук, і серед них — жодного червивого:
—    Це тобі й твоїй сестричці за те, що пташок принадили... Вони мої яблуні від шкідників урятували!
—    Дякую, бабусю! — поклонився Петрик. А як розповів про це Петрик учительці в школі, вона йому сказала:
—    Це ти дуже добре зробив, що принадив пташок... Ти знаєш, що одна синичка за добу з'їдає стільки комах, скільки сама важить! А своїх діток вона годує на добу більше як 330 разів, шпак — більше як 220 разів. Вчені встановили, що шпак за 17 годин прилітав до гнізда з кормом для дітей 198 разів, а велика синиця — 332 рази за 18 з половиною годин!
От скільки шкідників нищать ці чудесні пташки!

Категорія: Остап Вишня | Додав: ychitel (21.07.2012)

Переглядів: 8446 | Рейтинг: 3.4/14