"Бабусина пригода" - Олесь Олександр - Тексти для читання - Каталог статей

Головна » Статті » Тексти для читання » Олесь Олександр

"Бабусина пригода"

Бабусина пригода ДІЙОВІ ОСОБИ: БАБУСЯ. ВЕДМІДЬ. ЛИС. ПЕСИК. КАЧЕНЯ. КАЧЕНЯТА. Гай, лука, за нею — річка. Бабуся з лозиною і клуночком жене каченят на луку і спиняється під деревом. Бабуся: Пасіться, любі каченятка, Скубіть собі м'яку травичку, Купайте в сонечку крилятка Та поринайте у водичку. Ловіть метелики та мушки, Але наставте добре вушки: Там, бачите, синіє ліс?! Живе в тім лісі хитрий лис... Вважайте, крихотки, вважайте! Як лиса вгледите,— втікайте! (До Песика.) А ти, чорненький, не лежи: Малих пильненько стережи! Коли б десь лис чи вовк скакав, Що ти робитимеш? Песик: Гав, Гав! (Бабуся киває головою і гладить Песика.) Бабуся: Гаразд! Дивись пильніш Та гавкай дужче, голосніш! Песик: (весело скаче й голосно гавкає на Бабусю): Гав-гав! гав-гав, гав-гав, гав-гав! Бабуся: Та я ж не лис,— чого пристав? Песик біжить до каченят, які давно вже розсипались по луці й пасуться. Бабуся: Як любо, мило серед гаю!.. Спочину, ляжу задрімаю. Лягає на траву і кладе клуночок під голову. Засинає. Виходить Ведмідь, розглядається навкруги і враз спиняється, побачивши Бабусю. А хто це тут лежить та спить? Хто смів ногою тут ступить? Тут все моє: і луг, і гай. Я з'їм тебе! Ану, вставай! (Будить лапою Бабусю.) Бабуся (прокинувшись): Ой лишенько! Ведмідь! Боюся... Ведмідь: Ти хто така? Бабуся: Та я — Бабуся. Там, під горою, в мене й хатка... А тут пасу я каченятка. Ведмідь: А що то в клуночку у тебе?.. Бабуся: Та це медку взяла для себе... Ведмідь (облизуючись): Медку?! Медку! Люблю медок Але ненавиджу бджілок! (До Бабусі ніжно.) Коли медку й мені даси, Хоч і щодня качок паси. Бабуся: Чому ж Ведмедику не дати, Коли він хоче ласувати... На хліб намазати — чи так?.. Ведмідь: І сам не знаю, краще як... Бабуся бере ложку й набирає меду. Ведмідь нетерпляче тупцює і похапливо їсть, облизуючи ложку й лапи. Здалека чується страшне гавкання Песика. Песик: Гав-гав, гав-гав, гав-гав, гав-гав!.. Бабуся: Ой Боженьку, це ж Лис напав! Ведмідь: Не бійсь, Бабусю, захищу, А Лиса хитрого провчу! Біжать каченята, за ними женеться Лис і ловить каченя. Ведмідь забігає збоку і накидається на Лиса. Ведмідь: Ага! Попався! Не пручайсь! Кажи всю правду, признавайсь! Чого ти гнався за малими? Лис: Та я хотів погратись з ними... Ведмідь: Ой, будеш, Лисе, у мішку... Твій ніс чого це у пушку? Лис: Це каченя мене напало І якось в рот само попало... Ведмідь: Не вірю, Лисе... Ти збрехав?! Він бреше, Песику?! Песик (притакуючи): Гав-гав! Каченя (виступаючи перед Ведмедем): Неправду каже Лис, Що я його напало... Чого б я в рот скакало?! Щоб голову одгриз? Каченята (гуртом): Так-так, ках-ках, так-так, ках-ках Ведмідь: Кажи негайно, признавайся, А коли ні, то в торбу пхайся. Песик: Гав-гав, гав-гав, гав-гав, гав-гав! Ведмідь (до Песика): А може б, ти вже перестав? (До Лиса.) Не сором гнатись за малими? Лис: Та я хотів погратись з ними... Ведмідь: Бабусю, маєш ти лозину? Ану, почухай Лису спину... Бабуся, усміхаючись, бере лозину. Песик (до Лиса): Гав-гав, гав-гав, гав-гав, гав-гав... Лис (до Бабусі): Скажіть, щоб він хоч не лякав. (Стає на коліна.) Пустіть!.. У мене діточки... Всі золоті, як зірочки... Вони мене додому ждуть, Без мене не їдять, не п'ють. Я вже не буду, присягаю... Бабуся (до Ведмедя): Пустіть... І я вже вас благаю, Він більш не буде... Ведмідь (до Лиса): Ну, дивись!.. А попадешся — не просись... Пускає Лиса. Лис тікає. Песик кидається за Лисом і шалено гавкає. Песик: Гав-гав, гав-гав, гав-гав, гав-гав... Всі стають навшпиньки і дивляться. Песик за хвилину вертається. Ведмідь (до Песика): Чому ж ти Лиса не піймав? Песик винувато стає перед Ведмедем на задні лапки. Бабуся (до каченят): Напаслися? Наїлись? На Лиса надивились? Каченята (киваючи головами): Так-так, ках-ках, так-так, ках-ках. Бабуся: Ходімте вже до хатки. Вже вечір... Час і спатки. Подякуйте ж, маленькі, Ведмедику гарненько... Каченята (низько вклоняючись Ведмедю) Так-так, ках-ках, так-так, ках-ках. Ведмідь: Коли б щось трапилось, кричіть «Біжіть, Ведмедику, біжіть!» Хай нападе чи вовк, чи лис, Вже не сховається і в ліс. Бабуся (бере клуночок і лозинку): Так ми вже підемо до хати... (До Ведмедя.) Хотіла б я Вам щось сказати. Ведмідь: Кажіть, Бабусю: наперед Я вам віддячуся за мед. Бабуся: Чи не могла б я вас просити Колись до мене загостити?! Зробіть цю ласку: завітайте!.. Ведмідь: Чи є безпечно,— уважайте!.. Щоб там до лиха не прийшло... Це ж вам не праліс, а село! Бабуся: Та й близько там села немає! Гора, а з неї ліс збігає, Та десь потік шумить здалека — Оце і вся вам небезпека. Ведмідь: А чи, буває, з-за куща Не дасть з рушниці хтось ляща? Бабуся: Кого б стріляти із рушниці? В нас горобці, шпаки, синиці, Галки, сороки, деркачі, Та сич десь крикне уночі. Ведмідь: Та що мені галки, сороки?! Ступну — тікають на всі боки! Бабуся: Побачите мою хатинку, Таку (показує) з горішками торбинку... Ведмідь: А ви горішків не їсте? Бабуся: Зубів не маю, як на те! Ведмідь: А в мене зуби — подивіться! (Широко роззявляє рота.) Бабуся: Ой лишенько! Та не трудіться Ведмідь: Та я одверто вам скажу, Що я і камінь розкушу! Бабуся: А я... ось я стара Бабуся. А вас і стільки (показує) не боюся. Ведмідь (піднімаючи лапи і кидаючись на Бабусю): Гам-гам!! А що, Бабусю, налякав? Бабуся з переляку схопилась за серце. Песик, як м'яч, одскочив набік і визвірився на Ведмедя. Песик: Гав-гав, гав-гав, гав-гав, гав-гав! Бабуся (отямившись): Аж з переляку піт облив!.. Гаразд, що Песик захистив! Ведмідь: Простіть... Я тільки жартував, А ти вже, Песику, «гав-гав»?! Бабуся: Так що ж... заглянете до хати? Ведмідь: Вже більш не буду жартувати. Прийду! Кажу: прийду — і край! Бабуся: А я до вас!.. Такий звичай. Ведмідь: Та ви ж не втрапите до мене... Там ліс, як море те зелене... Бабуся: (показуючи на Песика): Це що? Воно хоч молоде, А має носа — й доведе! Ведмідь: Це може статись: добрі пси, Ой, мають каторжні носи!.. Що ж... прийдуть, може, й каченятка? Я покажу їм ведмедятка. Вас не злякає довгий шлях? Каченята: Так-так! Так-так, ках-ках, ках-ках.. Ведмідь: Ох, я люблю таночки... Ану, малі, хоч трошки... Бабуся: Беріться за крилятка... Танцюйте, каченятка. Каченята: Так-так, ках-ках, ках-ках... Каченята танцюють, Ведмідь пританцьовує, запрошує Бабусю і з нею прилучається до танцю. Ілюстрації до казки див. у розділі "Фотографії".
1 2 3 4 5 Категорія: Олесь Олександр \| Додав: ychitel (11.08.2012)
Переглядів: 14041 \| Рейтинг: 3.7/21