ЗАГАДКИ

Два брати у воду дивляться, а повік не зійдуться. Береги/

Два брати рідні: одного всі бачать, але не чують, другого всякий чує, але не бачить. /Блискавка і грім/

Не вода і не суша, на човні не пропливеш і ногами не підеш. /Болото/

Срібний кинджал хвильку в хаті полежав і зовсім розтав. /Бурулька/

Червоне коромисло через річку повисло. /Веселка/

Без пилки, без сокири, а мости будує./Мороз/

Батько високий, мати низька, син заклопотаний, дочка прудка. /Небо, земля, вогонь, вода/

Червоний клубок по голубій хустині качається, людям усміхається. /Сонце і небо/

Лежить Гася, простяглася, як устане — неба дістане. /Дорога/

Їхав пан, у воду впав, сам не замочився, а води побільшало. /Дощ/

Куди ступиш — всюди маєш, хоч не бачиш, а вживаєш. /Повітря/

Зайде в дім — не виженеш дрючком, прийде час — сам вийде. /Сонячний промінь/

Крутиться, вертиться, берега держиться. /Річка/

Одно біжить, друге лежить, а третє нахиляється. /Річка, берег, верба/

Вночі спить на землі, а вранці тікає./Роса/

Зоря-зоряниця, молода дівиця, гуляти ходила, сльозу зронила, місяць бачив — не підняв, сонце побачило — підняло. /Роса/

Сидить півень на вербі, спустив крила до землі. /Дощова хмара/

Коло носа в'ється — в руки не дається. /Запах/

Мене ріжуть, мене б'ють, я не злюсь, стаю добрішою. /Земля/

В синім небі світлячки —
не дістать до них рукою,
а найбільший, світлячок
зігнувсь, як черв'ячок.
/Зорі і місяць/

Ні в вогні не горить, ні в воді не тоне. /Крига/

Чорне сукно лізе в вікно. /Ніч/

Крил не має, скрізь літає та ще й куряву здіймає. /Вітер/

Жувати не жую, а все поїдаю, все тільки їм, а з голоду помираю./Вогонь/

Мати сина народила, а син матір. /Вода і лід/

Одне каже — побіжімо, друге каже — полежімо, третє каже — похитаймось. /Вода, земля, очерет/

Біг кінь через Дунай глибокий, як упав — заіржав, увесь світ задрижав. /Грім/

У воді росте, у воді кохається, у воду впаде — води злякається. /Сіль/

Зірка сніжно-біла на рукав мені злетіла, поки ніс її сюди, стала краплею води. /Сніг/

Вдень у небі гуляє, а ввечері на землю сідає. /Сонце/

Стоїть корито, повне води налито. /Ставок/

Хоч поруч іде, а сліду не залишає. /Тінь/

Сивий кінь на весь світ заліг. /Туман/

Летить орлиця по синьому небу, крила розкрила, сонце закрила./Хмара/

Ввечері вмирає, а зранку оживає. /День/

Чорна корова всіх поборола. Білий віл всіх підвів. /День і ніч/

Без рук, без ніг, а хату пробіг. /Дим/

Уночі літає, вогнем миготить, а диму немає /Світлячок/

Я веселенький звірок, плиг з ялинки на дубок. /Білка/

Біла латка, чорна латка — по дереву скаче. /Сорока/

Швець — не швець, кравець — не кравець, тримає в роті щетинку, а в руках ножиці. /Рак/

Є голова, та нема волосся, є очі, та немає брів, є крила, та не літає, в холоді не мерзне, спеки не боїться. /Риба/

Їхала пані в срібному жупані, як уїхала в сад, не вернулась назад. /Риба і ятір/

Ой кину я не палицю, я зловлю не га-лицю, обскубу не пір'я, з'їм не м'ясо. /Вудка і риба/

Має пір'я, та не літає, ніг не має, а не здоженеш. /Риба/

Сидить дівка у темниці, шиє очіпок без ниток. /Павук/

Дуже товсті ноги маю, ледве їх переставляю, сам високий я на зріст, замість рота в мене хвіст.
/Слон/

Собою не птиця, співати не співа, а хто до хазяїна йде — знати дає. /Собака/

Хто на собі свій будинок носить? /Слимак/

Уночі гуляє, а вдень спочиває, має круглі очі, бачить серед ночі. /Сова/

З бородою, а не мужик, з рогами, а не бик, з пухом, а не птах, лико дере, а личаків не плете. /Цап/

А в нашого дядька курей грядка, та всі білі. /Зуби/

Двоє дивляться, одно говорить, а двоє слухає. /Очі, вуха, язик/

У двох матерів по п'ять синів, і всім одне ім'я. /Пальці на руках/

Не вогонь, а обпікає. /Кропива/

Білі зуби маю, та усі ховаю, довгі коси маю, та не заплітаю. /Кукурудза/

Під землею вогонь горить, а зверху видно. /Морква/

Висить відерце, а в відерці серце. /Горіх/

Стоїть при дорозі на одній нозі і шапочку має, та нікого не вітає. /Гриб/

Влітку в шубі, а взимку голе. Навесні веселить, влітку холодить, восени годує, взимку гріє. /Дерево/

І не дівка, а черевоні стрічки носить. /Калина/

Була дитиною — не знала пелюшок, а старою стала — сто пелюшок мала.
Вузлата, листата, а росте головата, на одній нозі стоїть, сто сорочок на ній.
/Капуста/

Біле — не сніг, зелене — не луг, кучеряве — не людина. /Береза/

Червоний колір, а винний смак, кам'яне сердце, чому то так? /Вишня/

Без вікон, без дверей, повна хата людей. /Диня/

Зелене, а не дуб, кругле, а не місяць, з хвостиком, а не миша. /Кавун/

Не кінь, не віл, а прив'язаний. /Гарбуз/

Повна хата горобців, та нікуди вилетіти. /Огірок/