Розділи
| Фольклор [31] |
| Франко Іван [22] |
| Іваненко Оксана [1] |
| Шевченко Тарас [123] |
| Коцюбинський Михайло [34] |
| Остап Вишня [23] |
| Панас Мирний [2] |
| Федькович Юрій [1] |
| Сенченко Іван [1] |
| Руданський Степан [1] |
| Кащенко Адріан [4] |
| Васильченко Степан [4] |
| Олесь Олександр [1] |
| Куліш Микола [1] |
Наше опитування
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
| Головна » Статті » Тексти для читання » Фольклор |
"Сірко"
Сірко В одного чоловіка був собака Сірко — тяжко старий. Хазяїн бачить, що з його нічого не буде, що він до хазяйства неспособний, і прогнав його од себе. Цей Сірко никає по полю; коли це - приходить до його вовк, тай питає його: - Чого ти тут ходиш? Сірко йому відповіда (1): - Що ж, брате, - прогнав мене хазяїн, а я і ходжу тут. Тоді вовк йому каже: - А зробить так, щоб тебе хазяїн ізнов прийняв до себе? Сірко каже: - Зроби, голубчику; я вже таки чимсь тобі віддячу (2). Вовк каже: - Ну, гляди: як вийде твій хазяїн із жінкою жать і вона дитину положить під копою, то ти будеш близько ходить коло того поля, — щоб я знав, де те поле,— то я візьму дитину, а ти будеш віднімати (3) од мене ту дитину,— тоді неначе (4) я тебе і ізлякавсь, та й пущу дитину. У жнива той чоловік і жінка вийшли у поле жать. Жінка положила свою маленьку дитину під копою, а сама і жне коло чоловіка. Коли це - вовк біжить житом, та за ту дитину — і несе її полем. Сірко за тим вовком, - доганяє його; а чоловік кричить: — Гидж-га, Сірко! Сірко якось догнав того вовка і відняв дитину: приніс до того чоловіка, тай оддав йому. Тоді той чоловік вийняв із торби хліб і кусок сала, та й каже: - На, Сірко їж,— за те, що не дав вовкові дитини з'їсти! Ото увечері ідуть із поля, беруть і Сірка. Прийшли додому, чоловік і каже: - Жінко, вари лишень гречані галушки, та сито їх із салом затовчи. Тільки що вони ізварилися, він садовить Сірка за стіл, та й сів сам коло його, тай каже: - А сип, жінко, галушки, та будем вечерять. Жінка і насипала. Він Сіркові набрав у полумисок: так уже йому годить, щоб він не був голодний, щоб він часом гарячим не опікся! Ото Сірко і думає: - Треба мені віддячити (5) вовкові, що він мені таку вигоду зробив. А той чоловік, діждавши м'ясниць, віддає свою дочку заміж. Сірко пішов у поле, знайшов там вовка, та й каже йому: — Прийди у неділю, увечері, до города мого хазяїна, а я тебе узву у хату, та віддячу тобі за те, що ти мені добро зробив. Ото вовк, діждавши неділі, прийшов на те місце, куди йому Сірко сказав. А в той самий день у того чоловіка було весілля. Сірко вийшов до його, тай увів у хату і посадовив його під столом. Ото Сірко на столі узяв пляшку горілки, м'яса доволі -і поніс під стіл; а люди хотіли ту собаку бить. Чоловік каже: - Не бийте Сірка: він мені добро зробив, то я і йому добро буду робить, поки його й віку. Сірко, що саме лучче на столі лежить, бере та подає вовкові; обгодував і упоїв так, що вовк не витерпів та каже: — Буду співать! Сірко каже: - Не співай, бо тут тобі буде лихо! Лучче я ще тобі подам пляшку горілки, та тільки мовчи. Вовк, як випив ту пляшку горілки, та каже: — Отепер уже буду співать! Та як завиє під столом... Тоді деякі люди повтікали з хати, а деякі хотіли бить вовка. А Сірко і ліг на вовкові, наче хоче задушити. Хазяїн каже: — Не бийте вовка, бо ви мені Сірка уб'єте! Він і сам з ним розправиться добре. Ото Сірко вивів вовка аж на поле, та й каже: — Ти мені добро ізробив, а я тобі! Та й розпрощались. Записано в Уманському уїзді Київської губернії, передав А. Петруняка ----------------------------- 1) В оригіналі – отвіча 2) В оригіналі – одблагодарю. Далі виправлено 3) В оригіналі – однімать. Далі виправлено 4) В оригіналі – будьто 5) В оригіналі – поблагодарить          | |
| Переглядів: 2163 | Рейтинг: 0.0/0 |