ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ ПРО ТВАРИН

Вовка боятися - в ліс не ходити. 

Волом зайця не здоженеш. 

Горобець маленький, а сердечко має. 

Гусак свині не товариш. 

Дивиться, як баран на нові ворота. 

Жди, коли рак свисне. 

Знай, коза, своє стійло. 

Кожен кулик своє болото хвалить. 

Коня кують, а жаба ногу підставляє. 

Крутиться, як білка в колесі. 

На те щука в морі, щоб карась не дрімав. 

Не страши кота салом. 

Одна ластівка весни не робить. 

Пливе щука з Кременчука. 

Сова хоч би літала під небеса, то соколом не буде. 

Сорока на хвості принесла. 

Телят боїться, а воли краде, 

Тремтить, як миша перед котом. 

Яйця курей не вчать. 

ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ ПРО ЗДОРОВ'Я

Весна

Весна - наші батько й мати.

Весна кличе в поле.

Весна красна квітками, а осінь - пирогами.

Весна ледачого не любить.

Весняний день рік годує.  

Весняне сонце як дівчини серце.

Високо і швидко пливуть у небі хмари - на гарну погоду.

Грак прилетів - через місяць зійде сніг.

Де ластівка не літає, а в квітні додому прилітає.

До першого грому земля не розмерзається.

Довгі бурульки - на тривалу весну.

Зійшов у березні сніжок - берися за плужок.

Коли квітень з водою, то травень з травою.

Ластівка в квітні день починає, а соловей кінчає.

Ластівки низько літають - дощ обіцяють.

Мусій, гречку сій, як хочеш кашу їсти.

На теплого Олекси (З0 березня) щука лід хвостом розбиває.

Пізня весна не обдурить.

Побачив шпака у дворі - знай: весна на порі.

Ранні ластівки - щасливий рік.

Сині хмари - на тепло.

Сій вчасно - вродить рясно.

Сонце гріє, сонце сяє - вся природа воскресає.

Сухий березень, теплий квітень, мокрий май-буде

Травнева роса краща вівса.

Травневий дощ все одно, що з грибами борщ.

У квітні погода один день блисне, а сім днів кисне.

Уночі тріщить, а вдень плющить.

Хліб на хліб сіяти - ні молотити, ні віяти.

Хоч річка і невеличка, а береги ламає.

Чайка сіда на воду - чекай доброї погоди.

Як почав орать, то в сопілку не грать.

Як терен квітнем забіліє - селянин ячмінь сіє.

Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.

Якщо птахи в'ють гнізда на сонячному боці дерев - на холодне літо.

Якщо у березні вода не тече, у квітні трава не росте.

Яр-весна - наш отець і мати: хто не посіє - не буде збирати.

Літо 

Бджоли раді цвіту - люди літу.

Буде той голодний, хто жнивами холодочку шукає.

В червні ворота підпиратимеш, то взимку голодний дрижатимеш.

Веселка вранці - на дощ.

Від дощу на воді бульбашки - на тривалу негоду.

Влітку один тиждень рік годує.

Вранці трава пахне дужче, ніж завжди, - на дощ.

Горобці в пилюці купаються - на дощ.

Готуй влітку сани, а взимку воза.

гріться.

Діждала Луки (16 червня) - ні хліба, ні муки.

До серпня рослина зріє, а після нього в'яне.

Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.

- Іди, дощику, де чорно! - Ні, піду, де вчора.

Летить літо, як на крилах.

Літо зиму годує.

Літо сухе, жарке -зима малосніжна, морозна.

Літом і баба сердита на піч.

На Тимофія (2 червня) - велика надія.

Не насушиш насіння - сушитимеш голову.

Не той урожай, що на полі, а той, що в коморі.

Опеньки з'явились-літо скінчилось.

Павук щосили плете павутиння - на суху погоду.

Перший туман літа - перша грибна прикмета.

Пізнє цвітіння горобини - на пізню осінь.

Після Олени (3 червня) царствуй зелений, тобто буйнотрав'я.

Прийде літо - все розмаїте, прийде зима - нічого нема.

Прийшли Зелені святки - не ховайся в кутки.

Прийшов липень до хати - нема коли спочивати.

Серпень збирає, а зима поїдає.

Туман вранці стелиться по воді - день буде сонячний.

У першій половині серпня погода стала - буде зима довготривала.

У червні на полі густо, а надворі пусто.

Хто в літі буде співати, той узимі буде танцювати.

Хто влітку спеки боїться, той зимою не має чим

Якщо в серпні у дурні пошився, значить, мудростi не навчився.

Якщо півень влітку заспівав раніше 9 години вечора - на дощ.

Осінь

Вересень слухає погоду січня.

Восени багач, а навесні прохач.

Восени день блисне, а три кисне.

Восени і в горобця є питво.

Восени й горобець багатий.

Восени листопад швидко минув - чекай суворої зими.  

В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, крутить, мутить, припікає й поливає.

Грім у вересні віщує теплу осінь.

Дощ у вересні - півголоду, а посуха цілий голод робить.

Жовтень ходить по краю, та виганяє птиць із гаю.

Летять у вересні гуси - зиму на хвості несуть.

Листопад - вересню онук, жовтню син, а зимі рідний брат.

Осінній іній - на суху й сонячну погоду.

Осінь збирає, а весна поїдає.

Осінь усьому лік веде.

Павутиння стелиться по рослинах - чекай суворої зими.

Пищить снігур у листопаді - скоро й зимі будем раді.

Плети влітку рукавиці - в листопаді пригодиться.

У вересні дощ зі сходу зазирає й тікає, а південний свою справу знає.

У вересні ложка води робить два болота.

У листопаді згодиться і старий кожух, а навесні і старий кінь.

У листопаді як зазиміє, то й жаба оніміє.

Як вересніє, то i дощик сіє.

Як листопад дерев не обтрусить - довга зима бути мусить.

Як листя жовтіє, то поле сумніє.

Якщо лелеки летять високо, не поспішаючи, буде гарна осінь.

Якщо у вересні на дубах багато жолудів, чекай багато снігу перед Різдвом.

Зима

Багато снігу - багато хліба.

Був уночі іній - вдень сніг не випаде.

В лютому сонце йде на літо, а зима на мороз.

В холод кожен молод.

Взимку сонце крізь плач сміється.

Вітер добрий при стозі, а злий при морозі.

Вітер у січні зі сходу несе добру погоду.

Грім узимку - на сильні морози, блискавка - на бурю.

Держись, Хома, іде зима!

До завірюхи треба кожуха.

Зима біла, та не їсть снігу, а все - сіно.

Зима з снігами-літо з хлібами.

Зима засніжена - літо дощове.

Зимове сонце, як мачушине серце: світить, а не гріє.

Зимою день такий: сюди тень, туди тень, та й минув

Зимою деньок, як комарів носок.

Зимою добре, а літом ще краще.

Кільця довкола місяця - на сніг.

ледащо, а їсти нема що.

Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи -

Лютий воду відпускає, а березень підбирає.

Місяць лютий гостро крутий.

Місяць лютий спитає чи взутий,

Мороз - аж іскри сипляться.

Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде.

Синиця пищить - зиму віщить.

Січень не так січе, як у вуха пече.

Сонце блищить, а мороз тріщить.

Так холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз би.

Такий мороз, аж зорі скачуть.

То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.

У місячні ночі сніг не тане.

цілий день.

Як зазиміє, то й жаба оніміє.

Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.  

Як приходить сніг з дощем, то йдуть до шевця з плачем.

Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, пастух устане.

Якщо взимку сухо і холодно, влітку сухо і спекотно.