Антологія дитячого анекдоту_5 - Фольклор - Тексти для читання - Каталог статей

Головна » Статті » Тексти для читання » Фольклор

Антологія дитячого анекдоту_5

ВОВЧИК З НАМИ Хто не чув про Вовчика! Про безтурботного, зухвалого хлопчиська — героя анекдотів та надзвичайних історій! Його відважне життя в школі, під суворим учительським наглядом, і вдома — під важкою рукою батька — давно стала легендою. І ось воно — перед вами. Читайте, співчувайте, пригадуйте себе в подібних ситуаціях... Вовчик жив, Вовчик живий, Вовчик житиме! Олександр ЗИМІН, хранитель колекції. * * * На урок зоології вчителька принесла вужа. — Діти, що це за тварина? Маша піднімає руку: — Мабуть, їжачок. — Неправильно. Сашко піднімає руку: — Тоді це хом'ячок. — Неправильно. Вовчик піднімає руку: — А можна до нього доторкнутись? — Прошу, доторкнись. Вовчик підходить до столу, гладить вужа і замислено каже: — Ось що зробила школа із Змія Горинича! * * * Вовчик повертається зі школи, в нього на лобі слід від укусу. — Вовчику, що сталося? — Не знаю, мабуть, я сам себе вкусив. — Але як ти міг дістати свого лоба? — Очевидно, заліз по драбині. * * * Мама повертається з Вовчиком із гостей і сварить його: — Мало того, що ти заснув, коли тітка Сіма співала романс! Але ти ще й прокинувся, коли вона брала верхню ноту, й вигукнув: «Та впустіть же собаку в дім!» * * * Стоять двоє біля винного магазину. — Ну, дві візьмемо чи три? — Вчора взяли три, а одна залишилась. — Гаразд, візьмемо дві. Вовчик та Петро заходять до магазину й кажуть продавцеві: — Чотири пляшки горілки та дві іриски. * * * Петро взяв у шкільному буфеті чай, а булочку забув. Думає — якщо піду за булочкою, хтось мій чай вип'є. Написав на папірці: «Я сюди плюнув». Повертається з булочкою, а на папірці дописано: «І я теж. Вовчик». * * * Вовчик прийшов додому зі школи й розповідає батькові, що на уроці хімії він проводив дослід, після чого стався вибух реактиву. — І що, вчитель знову поставив двійку? — запитує батько. — Ні, він просто не встиг. * * * На урок зоології вчителька принесла кавуна. — Що це таке, діти? — запитує. — Ха, та це ж кавун, Маріє Іванівно! — вигукує Вовчик. — Ні, це мічурінське яблуко,— з єхидною посмішкою каже вчителька. Наступного дня вчителька приносить диню. — Діти! Що це? — Диня! — каже Вовчик. — Неправильно! Це мічурінська слива. Вовчик на третій день приносить портфель раків і, висипавши їх на стіл учительки, запитує: — Маріванно, а оце що таке? — Як що? Звичайно ж, раки! — Ні, Маріванно, неправильно! Це мічурінські таргани! * * * Йде урок зоології. Вчитель кидає до склянки з водою черв'яка. Через кілька хвилин виймає його й каже: — Бачте, діти, черв'ячок живий. Потім бере склянку зі спиртом, кидає туди черв'яка, по тому витягає: — Бачите, діти, черв'ячок помер. Які можна зробити висновки? Встає Вовчик: — Потрібно пити горілку, а то глисти заведуться. * * * У класі захворіла вчителька. Вовчику доручили провідати її. Наступного дня вовчик заходить до класу й оголошує: — Становище безнадійне! Маріванна завтра прийде до школи! * * * — Слухай-но, чому ти посварилася з Вовчиком? — Бо він знає силу-силенну непристойних пісеньок. — Невже він тобі їх співав? — Ні, він їх насвистував... * * * Вовчик розповідає: «До П'ятачка прибігає Вінні й каже: — Чуєш, П'ятачок! Нам прислали десять банок варення — по вісім банок кожному! — Як це по вісім? — Не знаю — свої вісім я вже з'їв!» * * * «Хто знайшов щоденника учня 6-А, прошу не повертати. Вовчик». * * * «Бажаючим вивчати англійську мову в досвідченого викладача за помірну плату уступлю місце у 8-Б класі. Запитати, lе сидів Вовчик». * * * Вовчик повертався зі школи. Біля «Гастронома» з черги вийшла, тримаючись за бік, старенька. — Скажи, внучку, як потрапити до найближчої лікарні? — Запросто! — відповів Вовчик.— Прямуйте через вулицю, замруживши очі, і через п'ять хвилин «швидка» буде поряд. * * * Володю, чому ти вчора не був у школі? — Я хворів: у мене була температура тридцять вісім градусів нижче нуля! * * * На уроці української мови вчителька викликала Вовчика й попросила придумати речення з однорідними присудками. Вовчик довго думав, потім обвів поглядом клас, побачив Руслана, що жував, і сказав: — Руслан їсть булку й посміхається!.. Тут Руслан поперхнувся, перестав посміхатися і заховав булку. * * * Одного разу на уроці літератури Аркадій Петрович прочитав таку фразу: «Людина — це звучить гордо!» Потім запитав: — Як ви розумієте цей вислів? І що ви розумієте під словом «гордість»? Вовчик вмить підняв руку й пояснив: — Це коли людина не йде на поводу в дівчиська! * * * Вовчик розповідає: «Одного разу цар звірів зібрав своїх підданих та й каже: — Зізнавайтесь, хто з вас убив останнього мамонта. Йому ніхто не відповів. Він ще раз запитав. Знову мовчання. Цар звірів розлютився: — Я востаннє запитую — хто вбив мамонта?! Тут вийшла мурашка і промовила: — А він перший почав!» * * * Вовчик ніколи не забуває про свій обов'язок мити посуд після вечері. Він так і каже батькам: «Я пам'ятаю, що повинен вимити посуд, але мені дуже ніколи!» * * * Вовчик ніколи не скривдить малюка, що йде з батьками. * * * Вовчик ніколи не залишить постіль незастеленою, а попросить бабусю застелити. * * * Він ніколи не піде гуляти, не виконавши уроки, а сяде біля телевізора. * * * І ще він ніколи не візьме чуже, не спитавшись, якщо, звичайно, це не японський фломастер. * * * — Давай гратися в школу? — Давай. Цур, я вчитель! — А я директор! — А я замміськвно! — А я замоблвно! — А я міністр! — А я батько міністра. — А я... Так, твоя взяла. * * * Мати — хлопчикові: — Чому ти мокрий? — Ми з Вовчиком гралися в собаку. — Не розумію. — Я був деревом. * * * Маленький Вовчик батькові: — Цей дядечко, мабуть, учитель. — Як ти здогадався? — Бо, перш ніж сісти, він уважно оглянув стільця. * * * Йдуть заняття з цивільної оборони. Вчителька: — Коли я скажу: раз, два, три,— всім потрібно заховатися під парти. Раз! Два! Три! Усі заховались, крім Вовчика. — Діти! Вовчик не зрозумів, що він може загинути. Давайте ще. Раз! Два! Три! Знову всі заховалися, крім Вовчика. — Вовчику! Подумай про батьків. Як же вони плакатимуть, коли ти загинеш! Спробуємо ще: раз, два, три! Та Вовчик не послухався і втретє. — Вовчику! В чому справа? — А що, хіба герої перевелися? * * * Учителька скаржиться Вовчиковому батькові: — Ваш син намалював на парті муху, і я відбила об неї руку. — Це що,— каже батько.— Він недавно крокодила у ванні намалював, то я через намальовані двері вискочив. * * * — Вовчику,— сказала мама сердито,— сьогодні вранці в буфеті було два тістечка, а зараз там одне. Як це сталося? — Я не знаю,— відповів Вовчик з жалем.— Було темно, і я не побачив другого. * * * — Мамо, чому ти залишила братові так багато цукерок? — Ні, Петро свої вже з'їв. Це тобі, Вовчику! — Ото й усе?! * * * — Вовчику, ти мариновані помідори любиш? — Люблю, але не їм. — Чому? — Голова в банку не влазить. * * * У гості прийшла тітка Наталя. Вовчик запитує: — Тітко Наталю, ви на чорті приїхали? — Не розумію тебе, Вовчику. — Ну як же!.. Коли ви подзвонили, тато відразу сказав: «Знову чорт несе Наталю!» * * * Вовчику, який гарний вчинок ти зробив сьогодні? Я сьогодні проводжав тата у відрядження й на вокзалі побачив пасажира, що запізнився й гнався за поїздом. Я нацькував на нього Рекса, і пасажир догнав поїзд. * * * Вигнала Марія Іванівна Вовчика з класу. Йде директор: — Вовчику, чому ти не на уроці? — Учителька за батьком послала. — А де твій батько працює? — У ЦеКа. — Не потрібно, Вовчику, йти за батьком. Йди в клас і скажи, що я з учителькою ще поговорю! Вовчик приходить додому: — Тату, твоя центральна котельна знову мене врятувала. * * * Учителька задала твір на тему: «Що б я зробив, якби одержав мільйон?» Через півгодини Вовчик піднявся з місця і підійшов до вчительки, тримаючи в руках два аркуші з якимись розрахунками. — Пробачте, Маріє Іванівно,— сказав він,— а чи не можна додати ще сто тисяч? * * * — Маріє Іванівно,— запитує Вовчик учительку після уроків,— що ми сьогодні проходили? — Яке безглузде запитання! — Спасибі. Дозвольте послатися на вас, коли увечері мене про це запитають батьки. * * * Після перегляду патріотичного фільму вчителька запитує дітей, кому що сподобалось. Одному — подвиг солдата, іншому — як санітарка врятувала пораненого. Вовчик каже: — А мені найбільше сподобався наркоман. — Який наркоман? Там не було ніяких наркоманів. — Був! Він увесь час затягувався й казав: «Гарний у вас план, товаришу Жуков!» * * * — Діти,— говорить учителька,— сьогодні ми вивчатимемо знаки зодіака. Хіромантія тепер у великій моді, ставитися до цього можна по-різному, але знати предмет дискусії ви повинні. Отже, що вам відомо про зодіакальні сузір'я? Може, хтось знає, під яким знаком чи сузір'ям він народився? — Я — Водолій! — Я — Скорпіон! — А я — Терези,— перебиваючи одне одного, кричать діти. — Віро Петрівно, а чи може бути так, щоб людина народилао ся під сузір'ям Козла, а насправді була Рибою? — запитує Вовчик. — Що ти, Вовчику?! Такого знака, як Козел, у зодіакальному сузір'ї немає взагалі! Може, йдеться про сузір'я Козерога? Чи про Овен? — Та ні! Розумієте, я своїми вухами чув, як мама в неділю казала тітці Валі: «Сьогодні я свого козла не пустила на риболовлю, то він цілий день удома ікру метав!» * * * — Вовчику, ким би ти хотів стати? — Левом чи тигром! — Навіщо? — Щоб мене всі боялися. — Навіть учителька? — Ну, ні! Нашу вчительку нічим не налякаєш! * * * Якось тато взяв малюка Вовчика й поніс у сад, де росли яблуні. Посадив під деревом, а сам поліз рвати яблука. Хлопчик і запитує: — Тату, яблука мають лапки? — Ні, любий. — Ну, тоді я жабу з'їв. * * * Приходить Вовчик додому й каже батькові: — Тату! Дай тисячу, в нас у школі збирають гроші на допомогу голодуючим Гондурасу. — У Гондурасі немає голодуючих! — відповів батько і прикрився газетою. Наступного дня Вовчик приходить додому й каже: — Тату! Дай тисячу! У школі збирають гроші на допомогу потерпілим від засухи в Гондурасі. — У Гондурасі не може бути засухи! — відповів батько й заглибився в читання. Наступного дня Вовчик заволав прямо з порога: — Тату! Дай тисячу на допомогу компартії Гондурасу! Батько зітхнув і витягнув з гаманця три тисячі. — Якщо в Гондурасі є компартія, отже, там є й голодуючі, й засуха можлива... — Дурень я,— подумав Вовчик,— потрібно було відразу з партії починати! * * * Вовчик запитує батька: — Тату, а тебе била коли-небудь твоя мама? — Ні, тільки твоя... * * * Учитель розповідає на уроці: — Цифри ми взяли в арабів, календар — у візантійців, монету та банківський чек — в італійців. Хто ще знає подібні приклади? — Я,— відповів Вовчик.— Телевізор ви взяли у брата, а долари, щоб купити машину, позичили в дядька. * * * Учитель не міг відучити Вовчика звертатися до нього на «ти». І задав Вовчику завдання — п'ятдесят разів написати речення: «До свого вчителя потрібно звертатися на «ви». Наступного дня, перевіривши завдання, вчитель здивовано запитав: — Чому ти переписав не п'ятдесят, а сто разів? — Щоб тебе порадувати,— люб'язно відповів Вовчик. * * * Учитель: — Завдяки силі води рухаються турбіни, що виробляють електричний струм. Електрика засвічує ліхтарі та лампи. А як ще за допомогою води одержати світло? Вовчик: — Помити вікна у вашій квартирі. * * * Викладач історії: — Уявляєте — в наших прадідів не було ні електрики, ні радіо, ні телебачення... Вовчик: — Тому вони й померли. * * * Викладач астрономії: — Зараз я покажу вам на карті неба зірку, світло від якої йде до нас десять тисяч років. Вовчик: — Ну, тоді ми його не дочекаємось! * * * Учитель: — Володю, скажи мені, куди ми потрапимо, якщо свердлитимемо Землю на екваторі наскрізь? Вовчик: — У будинок для божевільних! * * * Вовчик ревно молиться перед шкільним обідом. Петро здивований: — Ти що, і вдома молишся? — Навіщо? Мама завжди готує із свіжих продуктів. * * * — Діти, що таке трансформатор? — Це мій тато,— відповідає Вовчик.— Одержує двісті тисяч, мамі віддає лише сто тисяч, а на решту «гуде». * * * Сестра Вовчика: — Як тобі не соромно! Такий великий, а примушуєш мене, молодшу сестричку, нести твій важезний портфель. Вовчик: — А я тебе вчу поважати старших! * * * — Володю,— каже вчитель під час уроку,— розбуди свого сусіда. — Чому я? Адже це ви його приспали. * * * Вовчику на уроці задають запитання на кмітливість: — Чим відрізняється кущ від злочинця? Вовчик подумав і відповів: — Кущ на початку посадять, а потім він виросте. А злочинець спочатку виросте, а потім його посадять. * * * Вовчик запитує вчителя: — Ким, по-вашому, мені краще стати? — Учителем глухонімих. Вони від тебе напевне навчаться говорити, а ти від них, може, мовчати... * * * Вовчик прийшов зі школи значно раніше, ніж завжди. — Що, знову завинив? — запитує мати. — Учителька сама винна. Вона сказала: поводьтесь, як удома. Я так і зробив. Тоді вона мене відправила додому. * * * Вовчик кричить з ванної: — Мамо, ти мені яку сорочку даєш? — З короткими рукавами. А чому ти запитуєш? — Щоб знати, доки руки мити. * * * Листування: «Я живу в Африці. У нас жарко. Ми ходимо голі та їмо банани». .. Вовчик: «Я живу в Москві. У нас не жарко. Але якби ми їли банани, то теж ходили б голі». * * * На уроці вчителька каже учневі: — Слухай мене уважно! Я дам одне яблуко Вовчику й попрошу розділити його між чотирма товаришами. Яка частина яблука дістанеться кожному? — Ніякої! — Сідай, «двійка». Ти зовсім не знаєш арифметики. — Може. Зате ви не знаєте Вовчика. * * * Чоловік похилого віку на вулиці побачив Вовчика, що палив, і каже: — Ех, синку! Рано ж ти почав! — Як рано? Адже вже полудень. * * * По Хрещатику бігає Вовчик з газетами й вигукує: — Остання новина! Грандіозна афера! Сто чоловік обдурено! Перехожий купує газету й починає швидко гортати номер, а хлопець біжить далі та кричить: — Остання новина! Грандіозна афера! Сто одну людину обдурено! * * * — Мамо,— перелякано каже Вовчик, дивлячись у вікно,— он іде тато! Що ми йому спочатку покажемо — твоє нове плаття чи мій щоденник? * * * Учитель музики каже Вовчику: — Попереджаю, якщо не поводитимешся як належить, я скажу твоїм батькам, що в тебе є талант. * * * Учитель запитав: — Чому лелека стоїть на одній нозі? Вовчик відповів: — Якби він підняв обидві то впав би. * * * — Дядечку, велике спасибі тобі за трубу, яку ти мені подарував. — Тобі так сподобалась труба, Вовчику? — Ще б пак! Мама мені платить двісті карбованців, щоб я не грав удень, а тато — п'ятсот, щоб я не грав увечері. * * * Вовчик: — Дідусю, позич мені двісті п'ятдесят карбованців — з пенсії поверну. — З якої це пенсії? Тобі ще немає дванадцяти! — З бабусиної. * * * — Вовчику, намалюй помідор. — Не хочу. — Чому? — Злякаєшся! * * * — Слухай, Вовчику! Якщо горить сім свічок, а три з них ти погасиш, скільки залишиться? — Три. — Як три? — Решта згорять, дідусю. * * * Кондуктор не впустив до автобуса музиканта з контрабасом. 3 Засмучений музикант лишився на вулиці. — Ось бачте, дядечку,— сказав Вовчик,— вам потрібно було вчитися грати на флейті. * * * Вовчик запитує батька-метеоролога: — Тату, а твої прогнози завжди збуваються? — Завжди, тільки дати не завжди співпадають. * * * Вовчик повернувся зі школи, й батько запитав його: — Ну, синку, які в тебе сьогодні оцінки? — Та годі, тату, справжні чоловіки про такі дрібниці не говорять. * * * — Тату, що таке байка? — Байка?.. Це, Вовчику, коли тварини, наприклад, свиня з ослом, розмовляють, як ми з тобою. .. * * * Вовчик повертається зі школи й з порога кричить матері: — Мамо, я сьогодні здійснив хороший вчинок! — Дуже приємно, а який? — Вітько підклав учителюкнопку, а я в останню секунду, коли той уже сідав, висмикнув з-під нього стільця! * * * — Послухай, Вовчику, випити ложку хлористого кальцію дуже легко. Ти повинен застосувати самонавіювання і сказати: «Він солодкий. Він солодкий». Але чому ти не п'єш? — Я послухався твоєї поради, мамо. Я навіяв собі: «Я його випив. Я його вже випив»... * * * Мати вибачилася перед гостем за яблучний пиріг без цукру. Вовчик швиденько вибіг з кімнати, повернувшись, поклав кусок цукру на тарілку гостя. — Де ти його взяв? — У мишоловці. * * * Вовчик слухає маму, що співає. — Мамочко, тобі потрібно в опері співати! — Тобі так подобається мій голос? — Та ні! Щоб удома не співала. — Вовчику, я купила тобі глобус, а він увесь у пилюці! — Не можу ж я, мамо, витирати пилюку з усієї земної кулі. * * * Широко розкинувши обидві руки, Вовчик розповідає батькові — любителю риболовлі: — Тату, я сьогодні от-та-ку п'ятірку одержав. * * * Учителька спіймала Вовчика, коли той курив, і каже: — Ану ходімо до твоїх батьків! Привела до батька. — Ваш син курив у школі «Біломор». Батько обурився: — Вовчику, ну навіщо тобі отой «Біломор» — он твій «Космос» на холодильнику. * * * Вовчик підходить до п'яного батька. Той, упершись руками в стіну, ледь стоїть на ногах. — Тату, допоможи розв'язати задачку з математики. — Ну, щас усе кину й буду тобі задачку розв'язувати... * * * — Скажи, Вовчику, який предмет тобі найбільше подобається в школі? — Дзвоник, тату. * * * Батько та Вовчик зайшли до магазину спортивних товарів. — Тату, купи мені гантелі,— почав канючити Вовчик.— Клянусь, я буду тренуватись щодня! Я хочу бути схожим на Арнольда Шварценеггера. Батько подивився на сина з деяким сумнівом, проте виписав чек, вручив його продавцеві й попрямував до виходу. — Ей! — роздався в нього за спиною обурений голос сина.— Чи не хочеш ти сказати, що я сам повинен тягти оці гантелі в машину? * * * Учитель запитує маленького Вовчика: — Твій піджак з чого зроблений? — З сукна. — Правильно, а сукно з чого виготовляють? — 3 вовни. — Молодець! А вовну хто нам дає? — Вівці. — Розумник! Отже, яка тварина дала тобі піджак? — Тато. * * * Учителька Вовчику: — Я задала твір про молоко на чотири сторінки, а ти написав лише півсторінки. Вовчик: — Я писав про згущене молоко. * * * Учителька На уроці історії, запитує: — Вовчику, хто взяв Ізмаїл? Вовчик перелякано: — Я не брав, чесне слово. Запитайте, може, це Петров узяв! Учителька обурено розповідає про цю розмову завучу. Завуч заспокоює: — Ну що ви хвилюєтесь! Це ж діти: побавлятья й віддадуть! Учителька йде до директора й передає йому розмову із завучем. Директор (діловито): — А який це був клас? — Шостий «Б». — Ні, ці не віддадуть! * * * — Чого кричиш, Вовчику? — Мене побили! — За що? — Бо я кричав... * * * Учитель задав тему твору: «Складіть оповідання, вживаючи назви усіх днів тижня». Вовчик написав: «У неділю тато пішов на полювання. Він приніс такого величезного зайця, що ми його їли в понеділок, вівторок, середу, четвер, п'ятницю, ще й залишилося на суботу». * * * Батько сердиться на Вовчика: — Ти випацявся в грязюці, як порося! До речі, ти знаєш, хто таке порося? — Це, тату, син кабана! * * * — Тату, мені приснилося, що ти мені дав п'ятсот карбованців. — Можеш собі їх залишити, Вовчику. * * * — Вовчику, ким працює твій тато? — Він соліст. — А де він співає? — Він не співає, а солить капусту, огірки та помідори. * * * Учитель сварить Вовчика: — Невже ти тільки вмієш рахувати до десяти? Не збагну, ким ти думаєш стати... — Суддею з боксу!
1 2 3 4 5 Категорія: Фольклор \| Додав: ychitel (03.08.2012)
Переглядів: 1214 \| Рейтинг: 0.0/0