Антологія дитячого анекдоту_3 - Фольклор - Тексти для читання - Каталог статей

Головна » Статті » Тексти для читання » Фольклор

Антологія дитячого анекдоту_3

— Петренко! Ти добре засвоїв сьогоднішній урок? — Добре. — А про що я говорила? — Ви весь урок казали, щоб ми сиділи тихо. * — Чому ти приходиш до школи непричесаний? — Бо в мене немає гребінця. — А ти не можеш причесатися батьковим? — Ні. — Чому? — А батько лисий. * Першокласниця на уроці декламувала вірш і збилася. Настала пауза. Учениця повернулася до вчительки, чекаючи, що та підкаже. Потім запитала: — Що, ви теж забули? * Учитель: — Скажи, Джефрі, які дні найкоротші? — Святкові. — Чому? — Тому що швидко мивдоть. * — Іванов, ти приходиш до школи останнім, а йдеш першим... — Але ж, пане вчителю, не мож\|І я запізнюватися і вранці і ввечері! * Школа. До класу заходить новий учитель літератури. — Попереджаю вас одразу: хто грубо висловлюватиметься і перекручуватиме нашу мову, дістане в рило без зайвих базарів. * Класний керівник: — Як ви трудилися вдома? Петрик: — Вдома я трудився над тарілкою з пиріжками, а потім над компотом. * Cергій часто запізнювався. От і сьогодні на першому уроці його не було. Раптом у двері постукали. Вчитель гукнув: — Заходь, заходь, Серього, і відразу щоденника на стіл! Двері відчинилися, і до класу зайшов директор школи Сергій Петрович. * Йдучи зі школи, маленький Сем переходив убрід рівчак. Раптом-почався дощ. «Треба ховатися, а то промокну!» — подумав Сем і пірнув у воду! * На перерві дівчатка розмовляли про улюблених і нелюбимих учителів. До них підійшла Агнешка. — Агнешко, а ти кого боїшся? — Мишей. * Першокласниця Таня прийшла до дитячої художньої студії показати свої роботи і запитала керівника: — А тим, хто краще від усіх малює, дають подарунки? — Не тільки подарунки, а й медалі. — Шоколадні?! * Мама запитує першокласницю: — Тебе на яку парту посадили? — На другу. — А хто за тобою сидить? — Не знаю. Учителька заборонила нам крутити головою. * Вранці Жан старанно, довго тре губкою чоло. — Що ти робиш? — хвилюється мама. — Учора вчитель сказав, що коли я не знаю урока, в мене це на лобі написано. Але я й сьогодні урока не знаю. * Учитель розсердився: — Хансе, це вже занадто! Сьогодні в тебе немає не тільки зошитів, але навіть і підручника! Ти знаєш, як називають солдата без зброї? — Так, знаю — генералом.  * Учителька викликала Яна до дошки. Він вийшов і мовчить. — Я тебе слухаю. — А як це? — здивувався Ян. — Я ж нічого не кажу! * — Семе, в твоєму переказі я нарахував десять помилок. Їх не могло бути менше? — Могло, звичайно, якби я все переказав у двох словах. * На уроці фізкультури вчитель карає учня, що запізнився: — Стань у шеренгу останнім! — Не можу, — відповів той, — це мїеще вже зайнято. * — Яніцо, що було задано на сьогодні? Яніца швидко ховає роман під парту і встає: — Ось це! — А точніше? — Ну, ось це. — Сідай. Ставлю тобі. — Що? — А ось це! * У піонертаборі вожатий оголошує: — Сьогодні на сніданок чай. — А він солодкий ? — Може, ти ще й заварку попросиш? * — Учитель викликає учнів до дошки розв'язувати задачі. Двоє ледарів злякалась і заховались під парту. Вчитель помітив це та й каже: — Гей ви, вилізайте! Заховатися вирішили? — Та ні, ми тут ручку піднімаємо, що впала. — А чому вдвох? — Важка, зараза! * Учитель ботаніки на екскурсії в садовому розсаднику: — Подивіться, цей саджанець невдалий. Він не дасть гарнихбананів. — Звичайно не дасть, пане вчителько. Це саджанець апельсинового дерева. * — Оленко, вимкни транзистора,і нехай не хрипить, — просить мама. — А ти постав йому гірчичники\| , * Учитель фізики будить учня, що заснув: — І кого ти бачив уві сні? — Ломоносова. Він вам, Петре Івановичу, вітання передавав! * Учителька: — Людо, тобі подобається моя нова зачіска? — Ага! Вона називається "Ранок у курятнику"! * — А у нас новий фізрук! — Звідки ти знаєш? — Я сам на власні очі чув. * Учень нерозбірливо читав англійський текст, перекручуючи слова. — А тепер, — сказала вчителька, — переклади це на англійську! * — Хто такий "оратор"? — Це котрий багато горланить. — Тоді в мене в класі половина "ораторів". * — Петересе, чому ти лінуєшся? Нічого, я візьмусь за тебе — до кінця року в мене працюватимеш, як японський телевізор.  * — Які рослини ростуть в степу? — Та ви що! Я ж у степу не був! * — Мамо, чому ти завжди стоїш біля вікна, коли я співаю? — Щоб люди не подумали, що я тебе б'ю!  * На уроці перекладали англійський текст. Учителька: — Я повинна відзначити роботу Синявіна. Він дуже справно переклав текст з Таніного зошита до свого! * Учень: — У насінні є білок... — Подумавши: — Жовток... Учителька: — Отож, яєчня! * Учень: — Амур замерзає в деяких місцях узимку... Учитель: — А в деяких місцях улітку? * На уроці співів учні погано виконували пісню. — Этот стон у нас песней зовется! — сказала вчителька. * — Ложкін, чому запізнився? — Григорію Петровичу, я проспав! — Потрібно було попередити заздалегідь!  * Одного разу в Ханса був поганий настрій, бо мама відмовилась купити йому велосипед. Він сидів на уроці сумний і навіть не розмовляв із сусідом по парті. Раптом учителька запитала: — А що, Ханса немає? Ханс встав і сказав: — Я тут. — Дивно, — сказала вчителька, — А чому ти тоді не розмовляєш? * Учень: — На Стародавній Рим напали варвари... Учитель: — А може, Акулини? * Учителька звертається до клаcу: — Я змушена вас засмутити. Нажаль, сьогодні контрольної з математики не буде! * На перерві вчителька зупиняє учня, що біжить: — Куди летиш? Учень кепкує: — У гніздо! — Обережно, пернатий друже! * Хосе часто на перервах ображав дівчат. — Тобі не соромно? — спитала вчителька. — А вони самі боляче б'ються! — виправдовувався той. — Але ж ти маєш бути рицарем! — А у рицарів була зброя, — відповів Хосе, — І їм не так діставалося! * У класі було душно — дуже гріли батареї опалення. Раптом Андрій підняв руку. — Чого тобі? — спитала Катерина Анисимівна. Андрій відпоовів: — Увімкніть, прошу, кватирку! * Почався урок співів. Вірніше, він не міг початися, бо діти гомоніли. А найбільше Коля Сидоров. Руфіна Борисівна не витримала: — Сидоров! Нумо, стань у куток! Потім учителька відкрила журнал і почала перевіряти, хто присутній у класі. Дійшли до Сидорова. — Сидоров! — А я в кутку! — радісно відповів Коля. * Учні писали диктант. Учителька диктувала: — "Я люблю спостерігати за польотом птахів…" Тут один учень запитав учительку: — А якщо я не люблю спостерігати за польотом птахів, мені теж писати? * Петро біля дошки розв'язував задачу. Довго пихтів, чухав потилицю і нарешті за допомогою вчительки розв'язав. — Гаразд, — сказала Катерина Яківні — ставлю тобі авансом «три»! — А в получку буде «пара»! — прокоментував з останньої парти Сашко'Зайцев. * На уроці російської мови до класу зайшов учитель фізкультури і попросив, щоб до кінця уроку кожен з учнів написав свій режим дня. Після дзвоника він зібрав аркуші і почав читати. Раптом на його обличчі з'явився подив. — Послухайте, що написав Мишко: «Я прокидаюся о 8 годині, зарядку роблю о 7 годині 05 хвилин». * Ганна Григорівна кілька разів робила зауваження Віті Антонову, нарешті її терпець урвався: — Усе, Антонов! — Чого? — запитав Антонов. — Завтра до школи без батьків не приходь! — Угу, — сказав Антонов. — Що — «угу»? — Завтра до школи не прийду, — відповів Антонов. * Минуло десять хвилин після початку уроку, як хтось постукав у двері. — Увійдіть, — сказав учитель. Двері відчинилися, і з'явився захеканий Юріс. — Здрастуй, Юрісе, що скажеш? — спитав учитель. — Олександре Вікторовичу, можна увійти?.. * Учням задали письмове домашнє завдання з анатомії на тему: «Робота м'язів». Наступного дня всі принесли свої роботи. Учитель їх переглянув, полім звернувся до класу: — Я повинен відзначити роботу Дюбуа. Зробив він її сумлінно. Правда, назва його роботи дещо оригінальна: «Лабораторна робота м'язів П'єра Дюбуа». * Під час класної години йшла розмова про ввічливість та культуру поведінки. — 3 лексикону наших учнів, — сказала вчителька,— зникли такі слова, як "пробачте", "я невчасно", "я пізніше зайду" і т. д. Пітер уважно слухав і навіть записав ці слова до зошита. Наступного запізнирся до школи. Він постукав у двері класу, потім всунув голову і ввічливо сказав: — Вибачте, я невчасно, я пізніше зайду. * На уроці російської мови вивчали написання літер «о» і «а» у коренях "кос" і "кас". — Котов, звернулася вчителька до Петра. — Відкрий підручник і прочитай нам речення, в якому є слово з коренем «кас». Котов піднявся, відкрив підручника і почав шукати подібне речення. — Ну що ти так довго порпаєшся? — не витримала вчителька. — "А это тебя не касается!" — раптом голосно прочитав Петро. * Приходячи до школи, Денис завжди щось забував: то підручник, то щоденник. При цьому він знизував плечима і казав одну і ту ж фразу: — Вдома забув. Одного разу вчителька не витримала і суворо сказала: — Усе! Завтра без батьків не з'являйся! Наступного дня вчителька спитала: — Де ж твої батьки?  Денис знизав плечима і відповів: — Удома забув... * — Голіков, — сказала Тетяна Борисівна, — чому ти такий неуважний на уроці? — А що я зробив? — промовив Коля свою завчену фразу. — Що ти пишеш у диктанті? Я диктувала: "До кімнати зайшов хлопчик років восьми—десяти". А ти враз перетворив хлопчика в дідуся: "До кімнати зайшов хлопчик років восьмидесяти". * Одного разу до класу зійшов невідомий, з вигляду старшокласник. Діти його оточили, а Васько вигукнув: — Ей, довготелесий дістань горобчика! І всі засміялися. — Зараз дістану! — сказдв «новенький». Потім він дістав з портфеля класний журнал і сказав: — Сідайте. Я ваш новий учитель!
1 2 3 4 5 Категорія: Фольклор \| Додав: ychitel (03.08.2012)
Переглядів: 1126 \| Рейтинг: 0.0/0