Розділи
| Мова [47] |
| Література [3] |
Наше опитування
Статистика
Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
| Головна » Статті » Розвиток мовлення » Мова |
Замітка в газету з висновками і пропозиціями
Замітка в газету з висновками і пропозиціями Замітка — найоперативніший і найпростіший інформаційний жанр, за допомогою якого повідомляється про об'єктивно існуючі факти, події, явища соціального життя суспільства з метою пізнавального та виховного впливу на читача. Замітка — це документальне свідчення про факт, подію, явище. У ній повідомляється про час, місце, суть події (Що? Де? Коли (відбулося)? Хто (є діючою особою)? Чим (важливий факт, подія, явище)?). У самій назві заховано її суть: замітити щось, "поставити мітку", виділити щось, загострити на чомусь увагу. Різновиди заміток: замітка-повідомлення, замітка-відгук, замітка-подяка, замітка-пропозиція. Основні особливості жанру замітки: точність і стислість викладу думки, правдивість фактів, яскравість стилістичних засобів. Замітку (на відміну від кореспонденції чи нарису) пишуть тоді, коли нема потреби в аналізі події. Необхідно заздалегідь знати, де саме і яка подія має відбутися. Замітку з пропозиціями можна вважати поширеною заміткою, в якій автор не лише розповідає про важливі факти, а й висловлює власне ставлення до них, виявляє зацікавленість у тому, щоб запровадити в життя певний захід, про який пише, або висміяти недоліки. Замітка з пропозиціями відповідає на всі шість запитань, але акцентує увагу на двох останніх: як? чому? Цим підкреслюється важливість порушених проблем. Зауваги ♦ Хоча ти і не збираєшся стати журналістом, постарайся написати замітку професійно. ♦ Для цього необов'язково шукати неординарні, незвичайні факти. Довкола багато матеріалу, який варто оприлюднити. Головне — побачити істотне, зрозуміти його значення та пізнавальну цінність. ♦ Пам'ятай: сила публіцистичного стилю у тому, що навіть про буденну подію можна написати цікаво. ♦ Прагни підібрати такий факт, який би нікого з читачів не залишив байдужим. ♦ Замітка повинна бути стислою. Стислість — сестра таланту журналіста. ♦ Заголовок замітки — це перше слово, призначене для читача. Тому від того, наскільки привабливим, цікавим, влучним буде заголовок, залежить, чи захоче людина написане тобою прочитати, чи байдуже ковзне поглядом по рядках. ♦ Замітку з пропозиціями можна написати і про людські недоліки. Таку замітку називають критичною. Автор подібної публікації не має права на неточність: не можна незаслужено ображати людину. Це — головне правило журналістської етики. ♦ Закінчуючи замітку з пропозицією, пам'ятай: вона повинна органічно випливати з тексту і бути короткою. Словничок Пропозиція може починатися словами: Тож робімо усе гуртом... Радимо і вам, друзі, ... Зробіть і ви висновок... Тож будьмо нетерпимі до тих, хто не береже народного добра! Теми для заміток "Хіба ж ми гірші?" "Випадок на річці". "Будьмо бережливими". "Береженого Бог береже". Зразок "Дайте десять копійок..." Цей випадок трапився з моїми знайомими. Леся і Оксана зібрались на канікули до бабусі. Сиділи в залі очікування: до прибуття потяга залишалось ще кілька годин. — Дайте десять копійок, — раптом почули вони. Навпроти сидів хлопчина років восьми. — Нема, — вирвалось у Лесі. Хлопець із тим самим проханням звернувся до двох тітоньок, що якраз збиралися пообідати. Замість грошей вони пригостили прохача шматком білого хліба і полуницями. Поки він наминав, Оксана нишпорила по кишенях, шукаючи копійки. — Мені не те, щоб шкода, — виправдовувалась Леся, — просто їх так багато розвелось, усім грошей не даси. Ми цим тільки заохочуємо їх жити на вулиці. Для чого жити в дитячому будинку, якщо на волі так добре? І курити ніхто не забороняє, і нюхати... Все ж Леся витягла дві монети по п'ятдесят копійок, ще трохи додала Оксана. Дівчатка захотіли підійти до малого жебрака, та хлопця на місці вже не було. Напевно, пішов шукати ще заробітку. Через деякий час дівчата зайшли у привокзальну крамницю, аби купити якихось продуктів. Дорога попереду неблизька, а грошей залишилось обмаль. Вирішили придбати хліба і шматок ковбаси для канапок. Ковбаси не було. Привітна продавщиця запропонувала шинку в упаковці. Маленький шматок потягнув аж на сім гривень. Зі словами "Ех, скільки того життя" Леся виклала на прилавок чи не останні гроші. Дуже вже хотілося їсти. Потім у вагоні вони "звільнили" шинку від целофанової упаковки. М'ясо було зіпсоване, і його довелось викинути на смітник. Сім гривень пішло на вітер. А хлопчикові якихось десять копійок пошкодували. Дівчата зробили для себе висновок: коли просять, треба допомогти, і байдуже, в яких цілях використають милостиню. Усе в цьому світі дуже просто: скільки ми віддаємо — стільки й отримуємо натомість. І навпаки: чим більше нам шкода з чимось розлучатись — тим імовірніше, що це все ж таки доведеться зробити. Бо такий найголовніший закон Всесвіту, і поширюється він на усіх нас, незалежно від матеріального становища, статі, національності, релігійних переконань і від того, знаємо ми про це чи ні. Тож будьмо милосердними, якщо хочемо все-таки щось мати. | |
| Переглядів: 9426 | Теги: | Рейтинг: 3.0/13 |