Головна » Статті » Розвиток мовлення » Мова

Відгук на прочитану книжку

Відгук на прочитану книжку

Щоб розповідь про прочитану книжку зацікавлювала, викликала бажання в інших її прочитати, насамперед слід ознайомити слухачів (читачів) із тим, як розгортаються події у книжці, але не захоплюватися детальною розповіддю про її зміст. Адже потрібно висвітлити у своєму відгуку на книжку й інші питання: на яку тему вона написана; хто її головний герой і чим найбільше приваблює читача; які найяскравіші епізоди і картини із прочитаного твору найбільше запам'ятались; хто ще з героїв справляє незабутнє враження; які проблеми висвітлює автор у творі, до якого висновку він підводить читача; розкрити смисл назви книжки; звернути увагу на деякі моменти художньої майстерності автора (найхарактерніші художні засоби, пейзажі, особливості мови тощо); висловити своє ставлення до книжки, дати їй оцінку.

Потяг до читання у кожної людини з’являється в різний час. Одні захоплюються читанням із дитинства, інші - з шкільної лави, а дехто - у зрілому віці або навіть після виходу на пенсію. Але в тому, що у нас читаюча країна, можна переконатися навіть їдучи в метро: одні сидять з газетами, інші - з книжками.

Я захопилася читанням зовсім недавно, у восьмому класі, коли до рук мені потрапила книжка Шарлотти Бронте «Джен Ейр». Відтоді читання стало життєвою потребою. А недавно я відкрила для себе жанр історичного роману.

Роман Павла Архиповича Загребельного «Роксолана» нам задали на урок із позакласного читання. Я довго відкладала цей великий за обсягом твір, бо не мала часу на прочитання, а потім так захопилася, що не мала часу на інші уроки. Тепер це моя улюблена книжка і улюблений автор.

Роман «Роксолана» знайомить нас з однією із найвидатніших українок - Настею Лісовською, яка в світову історію увійшла під ім’ям Роксолана. Про історичну постать Роксолани збереглося дуже багато документів: в країнах Західної Європи її вважали найжорстокішою правителькою. Павло Архипович Загребельний велику увагу приділив долі цієї неординарної жінки, але показав її у нерозривній єдності з тією історичною добою, в яку вона жила. Своїм твором автор ніби хоче припинити всі суперечки щодо постаті Роксолани, всі пересуди, бо вона була дитиною свого часу.

Багато уваги приділяється письменником показові історичних умов України та Османської імперії, які формували і долю, і характер героїні. П’ятнадцятирічна бранка з України на все життя зберегла любов до рідного краю, мріяла про щастя своїх дітей на рідній землі. Але ще хоч раз побачити рідні простори їй не довелося, бо жінка в Османській імперії була безправною. Павло Загребельний спростував думку західних істориків про те, що за часів правління Роксолани збільшилася кількість турецьких нападів на українські та західноєвропейські землі, бо навіть наймогутніша жінка мала обмежені права, а в більшості випадків і зовсім їх не мала. Якби її вплив на Сулеймана Пишного був настільки великим, то вона б змінила закони і зберегла б життя усім своїм синам. Отже, не тільки прості невольниці, які поповнювали гареми багатіїв, а і впливові особи жіночої статі в Османській імперії не були вільними у своїх діях.

Прагнучи відобразити нові явища в суспільно-політичному житті ворогуючих країн, відбити нову розстановку сил у суспільстві, український письменник звернувся до нових засобів зображення героїні. У центрі уваги митця — гострі душевні конфлікти й суперечності, гострі психологічні проблеми. Важливі злободенні соціально-економічні питання розв'язуються ним шляхом зображення складного психологічного життя героїні, її почуттів, настроїв, роздумів.

Письменник, створюючи образи, уже рідко звертається до безпосередньої авторської характеристики, як це було раніше; він розкриває свою героїню у дії, через її вчинки, самохарактеристику або спостереження іншої дійової особи. Подавання характеристики героїні через розкриття її іншим персонажем створює враження її повної суверенності, незалежності від автора, отже, надає їй більшої наочності, життєвої правдивості.

Цю манеру П. Загребельний запозичує з народної творчості. Разом з нею перейшли у роман і фольклорні засоби в побудові образів, портретів, зокрема постійні епітети, порівняння, вживання зменшувально-пестливих форм, звернення до слухачів, відступи, вставні слова і звороти.

Прочитавши цю книгу, я поповнила свої знання про боротьбу українського народу з турецькими і польськими загарбниками, дізналася про середньовічні традиції України і Туреччини.

Роман Павла Загребельного «Роксолана» вразив мене не лише темою, а й авторською причетністю до усього, що відбувається на сторінках твору, доступністю викладу, мовним багатством матеріалу. Роман «Роксолана» належить до тих творів, які хочеться перечитувати ще і ще.


Категорія: Мова | Додав: ychitel (11.03.2012)
Переглядів: 6887 | Теги: відгук на прочитану книжку, Відгук | Рейтинг: 3.0/4