Розділи
| Мова [47] |
| Література [3] |
Наше опитування
Статистика
Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0
| Головна » Статті » Розвиток мовлення » Мова |
Твір-оповідання за поданим сюжетом
Твір-оповідання за поданим сюжетом Зауваги • Оповідання — це жанр художнього стилю, тому дотримуйся ознак, притаманних цьому стилю. • Уважно прочитай схему сюжету, продумай деталі. • Зверни увагу на те, що оповідання має таку композицію: зав'язка — розвиток дії — кульмінація — розв'язка. • Не захоплюйся великою кількістю художніх деталей та описів. • Дотримуйся вимог до обсягу частин композиції: зав'язка коротка, розвиток дії детальний, кульмінація раптова, висновки — повчального характеру, короткі. ВАРІАНТ 1 (для класів з високим і достатнім рівнем) Напиши оповідання на одну з тем: "Як Ярослав ремонтував стільці". Схема сюжету: • Ярослав уже дорослий. • Хлопця залишають вдома самого. • Стілець розламався. • Ремонт стільця. • Батьки помітили, що Ярослав подорослішав. "Наталка пече торт". Схема сюжету: • Наталка — семикласниця. • Портрет дівчини. • Мама не може допомогти. • Наталка сама пече торт. • Друзі хвалили. • Пекти торт зовсім не важко. Зразок Як Ярослав ремонтував стільці Так вже сталося, що батьки вважали Ярослава малим, хоча він навчався у 7-ому класі. Що тільки не робив хлопець, аби виглядати дорослим: ходив лише в сорочках, зачісував назад непокірне волосся, говорив "басом", рухався повагом — ніщо не впливало на батьків. Якось батьки змушені були залишити Славка наодинці. Правда, мама попередила, що вважає хлопчину дорослим і надіється, що нічого не трапиться за їх відсутності. Ярослав скочив від радості, як тільки закрились за батьками двері. Потім згадав, що він дорослий, підійшов до дзеркала і почав пильно себе оглядати. Так, красеня з нього не вийде. Подумки змальований автопортрет не був привабливим. Золотий чуб непокірно спадав на лоба. З-під брів світилась голубизна очей. Ніс з горбинкою, вкри тий ластовинням. Невеликий рот, пухкі рожеві губи. Гостре підборіддя. "Природа, безумовно, наді мною ще не попрацювала", — засмутився Славко. А потім ковзнув очима по міцній спортивній статурі, оглянув біцепси, накачані ноги — і задоволено посміхнувся. День такий великий — 24 години. Що ж то робити? Сів на стілець, гойдаючись на ніжках, почав мріяти. Тупий біль у руці заставив отямитись. Ото халепа! Стілець розламався — і він на підлозі. Ну, гаразд! День великий, полагоджу. Сів на другий стілець і знов замріявся. Що за прикрість! І цей зламався. Хіба можна цього сподіватись! Увесь відпочинок і всі плани підуть шкереберть. Ярослав пішов шукати інструменти. Непереливки буде, коли батько це побачить. Приготувавши молоток, цвяхи, бруски, пилку, почав згадувати, як на трудовому навчанні вони ремонтували табуретки. "Головне — старання", — спливли на думку слова учителя. Спочатку підібрав ніжки для кожного стільця. Оглянув місця, де зламався стілець. Взяв невеличкий брусок, приміряв до ширини сидіння і відрізав пилкою. Підігнав спинку до сидушки, з внутрішньої сторони закріпив бруском і забив невеликими цвяхами. Щоб стілець тримався, у тріщини залив клею. Ремонт другого стільця розпочав із заміни обшивки сидіння. Вирізавши з цупкої тканини квадрат, трохи більший за сидіння, оббив поверх сидіння маленькими цвяшками. А решта — ті операції, що з попереднім стільцем. За роботою і не зауважив, як промайнув час. За вікном — вечір. Треба все прибрати. Дзвінок. Батьки здивовано оглядались по хаті і не вірили, що застали все на своїх місцях. Ярославу хотілось похвалитись, але знав, що батько не терпить хвальків. Мама попросила принести стілець, щоб зняти чоботи. Батько жартома відказав: "Нема в нас стільців, всі хитаються". — Вже не хитаються, — похнюпливо відповів Славко, — я відремонтував. Батько від подиву звів брови і твердо сказав: — Якщо ти вмієш працювати — то вже дорослий. Ярослав був на сьомому небі від щастя. Наталка пече торт Ця подія трапилась недавно з моєю подругою Наталею. Вона — семикласниця. Дівчина напрочуд симпатична. Середнього зросту, тендітна, з рухами, як у балерини, — вона зачаровувала всіх і мала багато подруг. Особливо милувались всі її обличчям. Таке лице можна побачити хіба що на рекламах. Великі, виразні, темно-карі очі, обрамлені густими довгими віями, здавались бездонними. Маленький кирпатий носик підкреслював її задиркуватий і нетерплячий характер. Так ось. Наталя страшенно любила справляти свій день народження і чекала його з нетерпінням. Прийшовши зі школи, вона була здивована, що мама ще не починала пекти торт. Натомість вона пакувала валізу. — На жаль, Наталю, я не зможу тобі допомогти у приготуванні святкового стола, бо їду у відрядження. Проте ти можеш сама спекти торта або купи в магазині шмат пирога. Наталя від безпорадності заплакала. Ображено закопилила губи і навіть не хотіла поцілувати маму на прощання. Вона байдуже дивилась на книгу кулінарних рецептів. Та раптом підскочила від думки, що подруги завтра все ж прийдуть. Що ж вона їм скаже? Що мами не було поруч? Ні. Вона мусить щось сама придумати. Наталя гортала книгу, шукаючи такий рецепт торта, який був би простим і водночас смачним. Зав'язала коси, одягла фартух і впевнено взялася до роботи. У каструлю подробила крекер, всипала склянку маку, ізюму. Окремо витерла пачку масла зі згущеним молоком. Вимішала все в каструлі і висипала у тортівницю. Поки торт застигав у холодильнику, розробила в банці желе і залила його. Мама приїхала, коли подруги смакували тортом. — Чи дозволите мені поласувати? — спитала мама. Взявши шматок, вона зойкнула від задоволення. — Я й не думала, що ти в мене така майстриня. Коли ж ти так навчилась готувати? Я й не зауважила, що ти в мене вже доросла! Мама притулила Наталю до себе і поцілувала. Дівчата були здивовані, що торт пекла не мама, бо Наталя про це ні словом не обмовилась. Дівчина збентежилась від щирих похвал подруг і мами. Добре, що вона не панікувала. Пекти торт — не так і важко, головне — бажання. ВАРІАНТ 2 (для класів з середнім і низьким рівнем) Біла мара Дід Арсен, як і завжди, встав раненько, прихопив своє рибальське начиння та пішов із двору. На небі ще висів ріжок місяця, а на сході вже біліла вузенька смужечка світанку. Арсен постояв біля воріт, обмірковуючи, що робити далі: прийти до річки в отаку рань — поплавців на воді не буде видно, до того ж попереду Крута балка. Про неї за довге життя доводилося чути різних жахів, що й зараз, на старості, побоювався вночі тієї чорної прірви при самій стежці до річки. «Справжній страх не такий уже й страшний, як вигаданий»,— подумав Арсен і вирішив іти. Крута балка починалася одразу ж за селом. Місяць стояв низько, вже не зазирав у балку, тому в ній панувала темрява і чаїлась якась недобра тиша. Аж раптом попереду, неподалік од Арсена, щось завовтузилося й зашелестіло. Старий зупинився й, затамувавши подих, уп'явся очима в те місце. Незабаром із балки виповзло щось біле, як шмат полотна. Завмерло на хвилю, потім обернулося на місці й посунуло прямо на Арсена. — Ну-ну! — сказав ледь чутно, бо губи йому звело від страху. — Паняй своєю дорогою, маро нещасна! Мара зупинилася, пристояла трохи і знову поповзла на Арсена. — Свят, свят! — прошепотів старий, позадкував швидше і швидше. Тоді крутнувся на одній нозі й побіг до села, раз по раз озираючись на біле чудовисько, поки його зовсім не стало видно. Біля крайніх хат зупинився й довго одхекувався. Тим часом надворі майже зовсім розвиднілося. — Що ж то воно за мара була? — сказав уголос Арсен і рушив стежкою назад до річки. Не зробив і десяти кроків, як знову зупинився: мара поволеньки повзла назустріч... Ось вона все ближче і ближче... Арсен підступив до неї кроків зо два, тримаючи вудки напоготові. Придивився пильненько і раптом засміявся. То була газета, проткнута в кількох місцях сизими голками, а з-під неї стримів гострий їжачий писок. — То це ти, парубче, лякаєш діда, ге ж? — похлинаючись реготом, вимовив Арсен. Їжак сердито хрокнув, обминув старого й поволік газету до села. Слідом за ним, поклавши вудку на плече, потупцяв і Арсен. Яка ж тепер риболовля, як сонце вже з-за обрію вихопилося, а до річки ще йти і йти! (За Григором Тютюнником).  Який момент розповіді зображено на малюнку? Стисло перекажіть текст за самостійно складеним планом. Сюжет — це подія чи кілька пов'язаних між собою подій, завдя-ки розвитку яких розкривається зміст твору. Виділяють такі елементи сюжету: експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка. Розгляньте таблицю, підготуйте за нею усну розповідь про елементи сюжету.
| |||||||||||||||||||
| Переглядів: 28474 | Теги: | Рейтинг: 3.3/19 | |||||||||||||||||||