Твір-оповідання на основі побаченого - Мова - Розвиток мовлення - Каталог статей

Головна » Статті » Розвиток мовлення » Мова

Твір-оповідання на основі побаченого

Твір-оповідання на основі побаченого Оповідання — невеликий за обсягом прозовий художній твір, який описує один важливий епізод, розвиток однієї події в житті невиликої кількості героїв. Іноді в оповіданні кілька персонажів. Але творам цього жанру властивий переважно невеликий відрізок часу, коли відбуваються основні події. Зауваги ♦ Треба бути уважним і спостережливим, уміти вибрати з багатьох явищ навколишнього життя якийсь незвичайний випадок. ♦ Необхідно викласти побачене так, щоб зацікавити читача або слухача. План 1. Вступ: а) за яких обставин була почута розповідь або свідком якого вчинку ви були? б) де відбувались події; в) стисла характеристика персонажів. 2. Основна частина: а) докладна розповідь про подію (вчинок). 3. Закінчення: а) враження від побаченого; б) власні зауваження чи побажання. Завдання Напиши твір-оповідання на одну з тем: "Випадок на річці", "З оповідок моєї бабусі (дідуся, матері, батька)", "На уроці", "Відпочивати треба вміти", "Комп'ютер — не іграшка". *Обережним бути не завадить* Літо. Скільки див воно дарує: подорожі, відпочинок, екскурсії у мальовничі куточки нашої країни. Звісно, кожна дитина чекає літа, бо воно приносить канікули. Три місяці — так багато веселого часу. Скільки різних пригод трапляється, скільки вражень! Я хочу розповісти про випадок, який стався минулого року на морі. Щоправда, не зі мною. Героїня мого оповідання — Марічка, десятирічна дівчинка, красива білявка з голубими оченятами. Одного довгоочікуваного дня дівчинка разом із сім'єю сіла в потяг і помчала-полетіла назустріч морю. Марічка ніколи раніше не бачила цього синього дива: раптом перед очима постала блакитна далеч, аж до самого обрію. Морська гладінь виблискувала на сонці міріадами іскорок. — Мамо, яке море безмежне і привітне. Я йду з ним привітаюсь ближче, — впевнено сказала Марічка. — Обережно, дитино. Воно дійсно гарне, але може бути небезпечне. — Ну що ти, мамо! Хіба я маленька! — махнула рукою дівчинка і, не слухаючи останніх слів матусі, помчала у воду. Марічка не зрозуміла, чому мама так каже. Вона хлюпалась у водичці, забавлялась, не помічаючи, як відходить все далі від берега. Та ось одна велика піниста хвиля накрила дитину. Мить — і Марічка опинилась під водою. Що було далі — вона не пам'ятає. Дівчинка розплющила очі — і побачила біля себе переляканих батьків і двох високих чоловіків у рятувальних жилетах. Вони лагідно посміхнулись і сказали: — Так, море гарне і добре, але обережним бути не завадить. — Спасибі вам, —ледве промовила Марічка. І, притулившись до мами, заплакала... *Поїздка в Зарваницю* Ми з класом недавно їздили в Зарваницю. Це — святе місце в Тернопільській області, де колись об'явилась Божа Матір. В автобусі ми співали, жартували, милувались пейзажами за вікном. Коли ж побачили Зарваницький храм, одразу посерйознішали. До нас підійшов гід. Це був брат нашої однокласниці. Він навчається в духовній семінарії. Ми почали підніматися вгору Хресною дорогою. Навколо буяла свіжа зелень трав, повітря пронизували дивні пахощі весняних квітів. — Дивись, Катю, — сказала Віра, — ось цвіте медунка і первоцвіт, — давай зробимо невеличкі букетики, щоб покласти до Богородиці, і попросимо в Неї здоров'я для своїх рідних. Таємничий голос семінариста змусив нас прикипіти від несподіванки на місці. — Дивіться, діти, — поважно мовив він, — такою дорогою Ісус Христос ішов на Голгофу, щоб страждати за людські гріхи і цим врятувати нас. Пригрівало сонечко. Ми з Миколою уважно прислухались до розповіді. На душі було так сонячно і спокійно, що ми забули про бешкетування. Згодом підійшли до Святого джерела, набрали в пригорщі смачної води і вмилися. Насамкінець вирушили до Зарваницької сільської церкви. На порозі усіх зустрів старенький лагідний священик, який благословив нас та освятив хрестики, образки і медальйончики, які ми купили. — Ростіть, діти, у святій вірі, будьте добрими християнами, — сказав на прощання панотець. По дорозі додому ми зупинилися в лісі, аби ще раз на повні груди вдихнути пахощів весни. — Романе, давай зберемо букетики лісових квітів для наших мам, — запропонував Олег. Кожен дбайливо тулив квіточку до квіточки і вкладав у букетик частинку освяченої душі.
1 2 3 4 5 Категорія: Мова \| Додав: ychitel (13.03.2012)
Переглядів: 47765 \| Теги: розвиток мовлення, твір-оповідання, на основі побаченого \| Рейтинг: 2.9/98