Головна » Статті » Розвиток мовлення » Мова

Твір-оповідання на основі побаченого
Твір-оповідання на основі побаченого

Оповідання — невеликий за обсягом прозовий художній твір, який описує один важливий епізод, розвиток однієї події в житті невиликої кількості героїв. Іноді в оповіданні кілька персонажів. Але творам цього жанру властивий переважно невеликий відрізок часу, коли відбуваються основні події.

Зауваги
♦    Треба бути уважним і спостережливим, уміти вибрати з багатьох явищ навколишнього життя якийсь незвичайний випадок.
♦    Необхідно викласти побачене так, щоб зацікавити читача або слухача.

План
1. Вступ:
а) за яких обставин була почута розповідь або свідком якого вчинку ви були?
б) де відбувались події;
в) стисла характеристика персонажів.
2. Основна частина:
а) докладна розповідь про подію (вчинок).
3. Закінчення:
а) враження від побаченого;
б) власні зауваження чи побажання.

Завдання
Напиши твір-оповідання на одну з тем: "Випадок на річці", "З оповідок моєї бабусі (дідуся, матері, батька)", "На уроці", "Відпочивати треба вміти", "Комп'ютер — не іграшка".

Обережним бути не завадить

Літо. Скільки див воно дарує: подорожі, відпочинок, екскурсії у мальовничі куточки нашої країни. Звісно, кожна дитина чекає літа, бо воно приносить канікули. Три місяці — так багато веселого часу. Скільки різних пригод трапляється, скільки вражень!
Я хочу розповісти про випадок, який стався минулого року на морі. Щоправда, не зі мною.
Героїня мого оповідання — Марічка, десятирічна дівчинка, красива білявка з голубими оченятами.
Одного довгоочікуваного дня дівчинка разом із сім'єю сіла в потяг і помчала-полетіла назустріч морю.
Марічка ніколи раніше не бачила цього синього дива: раптом перед очима постала блакитна далеч, аж до самого обрію. Морська гладінь виблискувала на сонці міріадами іскорок.
— Мамо, яке море безмежне і привітне. Я йду з ним привітаюсь ближче, — впевнено сказала Марічка.
—  Обережно, дитино. Воно дійсно гарне, але може бути небезпечне.
—  Ну що ти, мамо! Хіба я маленька! — махнула рукою дівчинка і, не слухаючи останніх слів матусі, помчала у воду. Марічка не зрозуміла, чому мама так каже. Вона хлюпалась у водичці, забавлялась, не помічаючи, як відходить все далі від берега. Та ось одна велика піниста хвиля накрила дитину. Мить — і Марічка опинилась під водою. Що було далі — вона не пам'ятає.
Дівчинка розплющила очі — і побачила біля себе переляканих батьків і двох високих чоловіків у рятувальних жилетах. Вони лагідно посміхнулись і сказали:
—  Так, море гарне і добре, але обережним бути не завадить.
—  Спасибі вам, —ледве промовила Марічка. І, притулившись до мами, заплакала...


Поїздка в Зарваницю

Ми з класом недавно їздили в Зарваницю. Це — святе місце в Тернопільській області, де колись об'явилась Божа Матір.
В автобусі ми співали, жартували, милувались пейзажами за вікном. Коли ж побачили Зарваницький храм, одразу посерйознішали.
До нас підійшов гід. Це був брат нашої однокласниці. Він навчається в духовній семінарії.
Ми почали підніматися вгору Хресною дорогою. Навколо буяла свіжа зелень трав, повітря пронизували дивні пахощі весняних квітів.
—  Дивись, Катю, — сказала Віра, — ось цвіте медунка і первоцвіт, — давай зробимо невеличкі букетики, щоб покласти до Богородиці, і попросимо в Неї здоров'я для своїх рідних.
Таємничий голос семінариста змусив нас прикипіти від несподіванки на місці.
—  Дивіться, діти, — поважно мовив він, — такою дорогою Ісус Христос ішов на Голгофу, щоб страждати за людські гріхи і цим врятувати нас.
Пригрівало сонечко. Ми з Миколою уважно прислухались до розповіді. На душі було так сонячно і спокійно, що ми забули про бешкетування.
Згодом підійшли до Святого джерела, набрали в пригорщі смачної води і вмилися.
Насамкінець вирушили до Зарваницької сільської церкви. На порозі усіх зустрів старенький лагідний священик, який благословив нас та освятив хрестики, образки і медальйончики, які ми купили.
—    Ростіть, діти, у святій вірі, будьте добрими християнами, — сказав на прощання панотець.
По дорозі додому ми зупинилися в лісі, аби ще раз на повні груди вдихнути пахощів весни.
—    Романе, давай зберемо букетики лісових квітів для наших мам, — запропонував Олег.
Кожен дбайливо тулив квіточку до квіточки і вкладав у букетик частинку освяченої душі.




Категорія: Мова | Додав: ychitel (13.03.2012)
Переглядів: 45822 | Теги: розвиток мовлення, твір-оповідання, на основі побаченого | Рейтинг: 2.9/97