Розділи
| Мова [47] |
| Література [3] |
Наше опитування
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
| Головна » Статті » Розвиток мовлення » Мова |
Докладний переказ тексту з елементами опису тварини
Докладний переказ тексту з елементами опису тварини Види переказів: докладний, стислий, вибірковий. Докладний переказ передбачає детальну, поширену, послідовну, близьку до тексту передачу змісту почутого. Види текстів: текст-опис, текст-розповідь, текст-роздум. Опис може бути виконаний у науковому або художньому стилі. Діловий опис конкретної тварини знаходимо в оголошеннях. Художній опис тварини знаходимо в казках, оповіданнях, повістях. Зауваги Слухаючи текст, з верни увагу: Від чийого імені ведеться розповідь? Як вводиться опис у розповідну частину? Як побудовано опис? Де його початок, основна частина та закінчення? Про які ознаки тварини йдеться у тексті? Які мовні засоби використовує автор для змалювання тварини? Чи можна дізнатися з тексту про ставлення автора до зображуваного? Текст переказу Зайці Було це на війні. Мати шестеро нас дрібних годувала. Батька ми не дочекалися з фронту. Жилося нам сутужно. Після того, як з поля зібрали урожай, діти з матір'ю ходили збирати колоски. Якось ми надибали кубельце зайченят. Вони були малі, безпорадні й голодні. На радість нам усім мати принесла зайченят додому. Кажуть, що зайчиха не годує своїх дітей, а тільки тих, на чиє кубло натрапить. Та, видно, на кубельце наших зайчат не натрапила жодна заяча мати. Наша ж мама знайшла їх і принесла додому. І зайці стали жити з нами. Скакали по хаті. Скрізь їх було повно. Внадилися на піч, де мати сушила зерно. Ласували зайчиська морквою, буряками, картоплею, сіном. Виросли, зміцніли, стали красивими сірими вуханями, але хату взимку не покидали. Настала весна голодного 1947 року. Не було нам чого їсти, не було чим і зайців годувати. Сусіди кажуть матері: "Та забийте їх, хай діти зайчатини поїдять". А мати каже, що вони — наші рідні зайці і забити їх рука не піднімається. Та зайці майнули якось через відчинені двері до лісу. А мати й не жалкувала за ними. О. Довга. Зразок переказу Зайченята Описані події відбувалися під час війни. Шестеро дітей годувала мати. Батько їхній з фронту не повернувся. Жилося сім'ї дуже сутужно. Після того, як з поля зібрали урожай, діти з матір'ю збирали на ньому колоски. Якось надибали вони кубельце зайченят. Були вони маленькі, безпорадні та голодні. На радість дітям принесла мати зайченят додому. А їх було аж шестеро. Кажуть, що зайчиха годує не своїх дітей, а тих, на чиє кубло натрапить. Напевне, на кубло цих зайченят жодна зайчиха так і не натрапила. Зате їх знайшла інша мати — мати дітей. І стали зайці жити в хатині. Якось внадилися на піч, де сушилося зерно. Ласували зайчата і морквою, і буряками, й картоплею. Виросли, зміцніли, стали красивими сірими вуханями. Хати взимку вони не залишали. Навесні голодного 1947 року не було що їсти дітям і зайців не було чим годувати. Сусіди радили забити зайців, щоб діти наїлися. А мати відповіла: "Це — наші рідні зайці і вбивати їх рука не підіймається." Одного разу через відчинені двері зайці майнули до лісу. Але мати з дітьми не жалкувала за ними. | |
| Переглядів: 13157 | Теги: | Рейтинг: 4.1/12 |