Розділи
| Мова [47] |
| Література [3] |
Наше опитування
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
| Головна » Статті » Розвиток мовлення » Мова |
Докладний переказ тексту публіцистичного стилю
Докладний переказ тексту публіцистичного стилю Публіцистичний стиль — один з найбільш дієвих і широковживаних. Найважливіша його функція — активний вплив на читача або слухача, переконання у правильності висловлених думок, агітація. Тексти у публіцистичному стилі передають інформацію з метою пропаганди певних ідей серед широких верств населення. Ознаки публіцистичного стилю: чіткість, докладність, логічний виклад, офіційність. Публіцистичний стиль тяжіє до наукового і художнього стилів. Завдання публіцистики не лише в тому, щоб викладати факти, а й давати їм оцінку. Основна форма викладу — монолог. Сучасний публіцистичний стиль — це мова преси, радіо і телебачення, ораторське мовлення. Мовні засоби Лексичні — суспільно-політична лексика, урочисті фрази, політичні гасла та заклики, засоби сатири і гумору. Синтаксичні — спонукальні та окличні речення, поширені прості речення, звертання, риторичні звертання. Зауваги Дотримуйся такого порядку роботи над переказом: ♦ Після прочитання тексту склади план. ♦ Запиши тези до кожного абзацу. ♦ Підбери мовні засоби, які б підкреслювали належність тексту до публіцистичного стилю. ♦ Запиши текст переказу докладно. ♦ Прочитай, перевір і доповни. Переконайся, що текст емоційно впливає на читача. ♦ Зверни увагу на те, щоб текст не був близький ні до наукового, ні до художнього стилів, а складений тільки у публіцистичному стилі. Текст переказу Батьки і діти Якось до редакції журналу надіслала листа восьмикласниця. У ньому йшлося про те, що дівчина соромиться власних батьків: вони обмежені, неосвічені, немодно одягаються, неправильно наголошують слова "документ" і "кулінарія". Протягом останнього року авторка листа жодного разу не вийшла з дому разом з батьками. Коли у школі призначають батьківські збори, дівчина навмисне не повідомляє про це батьків. Не вистачає, щоб учителі побачили, які вони "відсталі"! Що ж перешкоджає дівчині шанувати людей, які дали їй життя? Наївно думати, що причиною є немодне вбрання чи неправильна вимова слів. Щось тут глибше й важливіше. Що ж саме? Дорослішаючи, юнаки та дівчата починають серйозно замислюватися над своїм місцем у суспільстві — нинішнім та майбутнім. У їхньому лексиконі з'являються слова "престиж" та "престижний". Особистий престиж пов'язується із престижем родини. Що ж таке престиж? Це — громадська оцінка суспільної значущості людини. До 14-15 років діти вже пережили вік безумовного прийняття всього, що оточує їх в отчому домі. Вони намагаються скласти оцінку поведінці членів сім'ї, їхнім характерам, моральним рисам. їх починає цікавити становище батьків у суспільстві, їхні посади, ставлення до них співробітників, знайомих, сусідів. Якщо освіченість батьків, їхні досягнення визначаються й поважаються значним колом людей — це предмет особливої гордості дітей. Та чи кожен чотирнадцятилітній спроможний зрозуміти, що посада й зарплата — лише зовнішні вияви значущості будь-якої людини? Що справжнє багатство сім'ї — не меблі й одяг, а духовна спорідненість, близькість між дітьми та батьками? Що справжній престиж сім'ї визначається не наявністю або відсутністю автомобіля чи відеотехніки, а душевною щедрістю, чесністю, безкорисливістю, трудолюб-ством рідних? Толерантність у ставленні до найближчих людей не є виявом слабкого характеру. Толерантність — результат розуміння життя й мудрості. Чимало видатних людей залишили спогади про батьківський дім, про батьків та матерів. І що цікаво: виходить так, що у більшості непересічних людей були виняткові матері! Розумні, терплячі, лагідні. У чім тут справа? Очевидно, видатні люди тому й стали видатними, що мали досить розуму й спостережливості, аби в усьому вміти виділити головне, суть. У матері вони, насамперед, помічали самовідданість, цінували любов і її намагання зрозуміти власну дитину. Кожне наступне покоління відрізняється від попереднього. Тому й кажуть у народі: "Стався до батьків так, як хотів би, щоб діти твої ставилися до тебе." (За О. Лосото, 360 слів). Орієнтовний план. 1. Про що написала восьмикласниця. 2. Що перешкоджає шанувати батьків: а) чи залежить престиж юнаків від престижу родини; б) що є предметом гордості дітей за батьків; в) чи кожен розуміє, у чому престиж сім'ї. 3. Толерантність — результат мудрості. 4. Видатні особистості та їхні матері. 5. ародна мудрість про проблему поколінь. Зразок Батьки і діти Якось восьмикласниця написала до журналу листа, в якому зізналась, що соромиться своїх батьків. Дівчинка зізналася, що її батьки обмежені, неосвічені, бідно одягаються і навіть неправильно наголошують слова. Авторка листа пише, що протягом року жодного разу не вийшла з дому з батьками. Коли у школі були батьківські збори, вона навіть не повідомляла їх про це. Не вистачало, щоб хтось побачив, що вони "відстали". Причина того, що дівчинка соромиться тих людей, які дали їй життя, не в тому, що батьки немодно одягаються. Причина глибша. Коли починаєш дорослішати, часто замислюєшся над своїм місцем у суспільстві. Люди часто пов'язують щастя з таким словом як "престиж". Особистий престиж пов'язується із престижем родини. Його розуміють як громадську оцінку суспільної значущості людини. У 14-15 років діти оцінюють свій отчий дім, поведінку членів сім'ї. Саме тоді вони цікавляться становищем батьків у суспільстві. Особливо гордяться діти, коли батьки освічені і мають авторитет. Та чи кожний розуміє, що посада і зарплата — це лише зовнішні показники значущості людини. Справжнє багатство — це відносини між дітьми і батьками, їхня духовна близькість. Сім'я здобуває престиж завдяки душевній щедрості, чесності, безкорисливості, працелюбству рідних. Дуже важливо бути толерантним у ставленні до близьких людей, бо толерантність є результатом розуміння життя й мудрості. Чимало видатних людей часто згадують свою батьківську домівку, пишуть спогади. І виявляється, що у них були виняткові матері: розумні, терплячі, лагідні. Напевно, ці люди стали видатними завдяки тому, що уміли виділити в усьому головне. У матерях помічали самовідданість, намагання зрозуміти власну дитину. Кожне покоління відрізняється чимось від попереднього. Тому й кажуть у народі: "Стався до батьків так, як хотів би, щоб діти ставились до тебе". | |
| Переглядів: 67917 | Теги: | Рейтинг: 4.0/81 |