Розділи
| Мова [47] |
| Література [3] |
Наше опитування
Статистика
Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0
| Головна » Статті » Розвиток мовлення » Мова |
9 клас. Вибірковий переказ тексту художнього стилю
ВИБІРКОВИЙ ПЕРЕКАЗ ТЕКСТУ ХУДОЖНЬОГО СТИЛЮ Варто пригадати різницю між вибірковим і стислим переказом. У стислому переказі відбір матеріалу для зв'язного викладу визначається ступенем важливості окремих положень тексту, а у вибірковому — за даною темою. Для того, щоб написати вибірковий переказ: - вдумайтесь у тему; - прослухайте або прочитайте текст, подумки визначаючи, які події чи описи пов'язані з темою; - виберіть з тексту матеріал, необхідний для повного розкриття запропонованої теми, упорядкуйте його; - продумайте композицію і план.  Зауваги ♦ Пам'ятаючи про переказування якоїсь тематичної лінії тексту, не забудьте передати художні особливості стилю. ♦ Читаючи чи слухаючи текст, зверніть увагу на художні засоби: епітети, метафори, порівняння, фразеологізми та особливості синтаксичних конструкцій. ♦ Вибірковий переказ повинен бути логічною художньою зв'язною відповіддю на поставлене питання. Завдання Обґрунтуйте на основі тексту, чому дід Мирон був ніби символом села. Текст Дід Мирон Над степом уже давним-давно зійшов місяць-молодик і почав усе перевертати у срібло: по хлібах побігли блискучі сріблясто-сірі хвилі, на траві заграла роса, здалеку було видно село і садки, наче із тьмяного срібла, а через степ потягся білосніжний, начебто посеред літа снігом притрушений, шлях. "Ох, як же зоряно, Боже ти мій, як зоряно", — промовив мимохідь дід Мирон, захоплено дивлячись угору на темне небо, де, наче свічки в серці, позапалювались зірки. Видно було і Чумацький Шлях, і Великий Віз, і Стожари, й інші сузір'я. Та так же, як і в церкві, коли не співають, було тихо у степу цієї літньої ночі. Сонце забрало з собою своє золото, свою спеку і разом весь гомін щоденний; земля, як нагодована дитина в колисці, солодко дрімала; тихо, тільки інколи чути свист перепела та нечасто — іржання коней, що паслись на толоці. Дід Мирон підійшов до коней (у нього своїх пара та в синів по одному), перев'язав їм пута і вернувся до чоловіків, що поприводили коней на ніч, а поки сон, сиділи гуртом і потрохи балакали. Товариші Миронові завжди просили щось розказати, і він розповідав їм про давні-предавні часи, про які сам чув ще замолоду, і про різні чудеса, які з ним траплялись. Вмів дід Мирон і з нечистою силою раду собі давати. Примітивши, що всі чоловіки заснули, він ліг і сам коло них, та заснути не міг, бо всякі думки почали лізти в голову. Не любив дід Мирон спати, через те й ходив сам у степ з кіньми. А то міг би й сина котрого-небудь послати, якби захотів. Не спав же він молодим за роботою та гулянкою, не спав і старим. Все йому кортіло то робити, то балакати, то думати, і такий він був неспокійний. Часом як ляже, то вже двічі півні проспівають, а прокидається тільки-но на світ благословиться. Дід Мирон ще й досі був першим косарем на селі й косив краще за своїх трьох синів. З виду був ще доволі молодий, високий, рівний, як осокір, з пекучими, темними, як вугілля, очима. Дід Мирон був наче символом села — невтомним трудівником-хліборобом, громадським старостою і мудрим порадником. (За Грицьком Григоренком). Зразок переказу Дід Мирон Дід Мирон був ще досить молодим, високим, рівним, як осокір, з темними, як вугілля, пекучими очима. Був ніби символом села, бо все життя його пам'ятали невтомним трудівником-хліборобом. Хоча були й молодші за нього, все ж дід Мирон вважався першим косарем на селі, бо косив краще навіть за своїх трьох синів. Завжди був неспокійним, бо лягав, як двічі півні проспівали, а прокидався, як тільки-но на світ благословиться. Все йому хотілось то щось робити, то балакати, то думати. Не любив він спати, через те ходив у степ з кіньми сам, хоча міг послати когось із синів. Не спав молодим за роботою чи гулянкою, не спав і старим. Любив дід і розумів світ Божий. Споглядаючи нічне небо, не раз промовляв: "Ох, як же зоряно, Боже ти мій, як зоряно". Добрим оповідачем був. Не раз у гурті просили його розказати про що-небудь. І він розповідав про давні-прадавні часи, про які чув ще замолоду, про різні дива, які з ним траплялись, про те, як давав собі раду з нечистою силою. Отаким-то був дід Мирон — трудяга, косар, оповідач, громадський староста і мудрий порадник. Бондар О.С. Рідна мова. Письмові творчі роботи: коментарі та зразки. | |
| Переглядів: 46207 | Рейтинг: 2.7/39 |