СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ ТЕКСТУ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛЮ

У стислому переказі відбираємо найважливіше і відки­даємо другорядне, зберігаючи послідовність зв'язного викладу, подану у змісті.

Формування стислого переказу охоплює такі етапи:

читання або слухання переказу;

аналіз тексту;

розчленування його на частини;

виділення головного;

узагальнення;

визначення структури;

вибір найбільш доцільних засобів для вираження думки.

Зауваги

Переказувати коротко значно важче, ніж передавати зміст у повному обсязі.

Стисле переказування тексту — це не механічне його скорочення, а цілісний виклад основного змісту. Якщо лише відкидати деякі слова, речення, абзаци, то неминуче з'являтимуться логічні розриви, що негативно позначиться на зв'язаності тексту. Головне треба передати по-своєму, добираючи власні слова.

Стислість у поєднанні з точністю, ясністю та образністю надає тексту особливої виражальної сили. Водночас потрібно пам'ятати, що стислість має свої розумні рамки. Надмірне захоплення невиправданими скороченнями породжує сухість мовлення: тобто, треба сказати багато, але неба­гатьма словами.

Не допускайте багатослів'я, непотрібних повто­рень, уникайте невиправданих вставних слів, зайвого розтлумачення речей зрозумілих та очевидних.

Не забувайте про ознаки публіцистичного стилю: чіткість, докладність, логічність викладу, офіційність.

Текст

XXI століття — вік надії на те, що поняття гуманізації не залишиться чимось зовнішнім у соціальнім бутті людства, а національні мови та культури стануть знову важливими. Чи рятуватимуться українці, як це було традиційно, одним інстинктом самозбереження? Чи буде державно підтримане мовне середовище української нації, в якому українська дитина дістане повноцінний мовний розвиток?

Але насамперед поговорімо про середовище родинне. Спеціалісти володіють достатнім матеріалом на під­твердження того, що рідна мова у ранньому дитинстві засвоюється тільки наслідуванням найближчого оточення; з нього дитина вбирає перші мовні враження, манеру мовної поведінки. І на початку навчання в школі існує найтісніший зв'язок між успішним навчанням дитини та її мовним розвитком. Рідна мова гармонізуюче впливає на особу дитини. Чим більше свідомого ставлення проявляють дорослі, заохочуючи мовленнєві зусилля дитини, тим краще зміцнюються мовленнєві системи організму. Можливості мовного розвитку, втрачені у дошкільному віці, часто виявляються непоправними.

Дитина в школі... Вона, звичайно, має мовний досвід, розуміє граматичну будову своєї мови, приносить свій великий неповторний світ у стіни школи. А чи побутує у школі лише стихія рідної мови, що, за словами Яна Коменського, має бути поводирем для інших мов? Мовна освіта не повинна зводитись тільки до "шкільної мови", яку відразу ж викидають з голови поза школою. Як часто на перервах можна почути недолугі односкладові репліки, невиправдані жести замість слів, вигадливі, інколи не зовсім делікатні вирази! У В.Сімовича, автора "Граматики української мови", читаємо: "... можна сміло сказати, що зі самої граматики ніхто ніколи ще мови не навчився і не навчиться". Навчання в школі — це процес професійного плекання живого слова і дитини як співтворця рідної мови і мовної стихії народу.

Говорити, писати — це бути в слові, а бути в слові треба однаково досконало. Катастрофічне падіння духовності сьогодні пов'язують із занедбанням слова Господнього, як величав його Тарас Шевченко. І наше майбутнє як нації, як держави мусимо єднати зі словом. Не забути б цього у турботах про мовну освіту української молоді, про виконання заповітів дідів-батьків наших і дивного-предивного Закону про мови в Україні. Від нас залежить, чи діти наші заговорять добірною українською і чи почує її цілий світ. Як писав великий педагог Ян Коменський:"... справа не в мові, тільки б люди доклали старань..."

(За М. Зваричевською).

Зразок переказу

XXI століття — це століття гуманізації, коли українці не будуть рятуватись інстинктом самозбереження, коли державою буде підтримано мовне середовище української нації.

Відомо, що в дитинстві рідна мова засвоюється тільки шляхом наслідування найближчих родичів, зокрема, дитина запам'ятовує манеру мовної поведінки, мовні враження родичів. Відомо, що навчання дитини у школі залежить найперше від її мовного розвитку. Коли вона в дитинстві втрачає можливості мовного розвитку, виправити це важко.

У школі дитина формує свій мовний досвід, проте мовна освіта — це не тільки "шкільна мова". Ян Коменський наголошував, що рідна мова повинна бути поводирем для інших мов. На жаль, на перервах можна почути і лайку, і не зовсім делікатні вирази.

У процесі навчання відбувається плекання слова і дитини. Хоч, як каже В.Сімович, "Із самої граматики ніхто ніколи ще мови не навчився і не навчиться".

Сьогодні падіння духовності пов'язують із зневагою до слова Господнього, як величав його Тарас Шевченко. Майбутнє нації залежить від того, чи будуть говорити наступні покоління добірною українською мовою. Головне, щоб "люди доклали старань..."

Бондар О.С. Рідна мова. Письмові творчі роботи: коментарі та зразки.

8 - 9 кл. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006. - 88 с.