Головна » Статті » Розвиток мовлення » Література |
5 (6) клас. Складання казки
Складання казки Казка - давній за походженням і популярний у народі епічний жанр фольклору, переважно прозове оповідання з усталеною побудовою про вигадані та фантастичні пригоди героїв. Казки дають багатий матеріал для пізнання мрій, бажань і сподівань людини. Види казок: про тварин, фантастично-героїчні, побутові, народні та літературні. Особливості казок: - казковий зачин (Було це ще за царя Гороха...); - потрійні повтори (Три рази бився Котигорошко...); - казкова кінцівка (І я там був, мед-пиво пив... Тут і казці кінець, а хто слухав - молодець.). Зауваги. 1. Спочатку вибери своїх казкових героїв. Це можуть бути речі (олівець, пенал, книжка), тварини, люди (бабуся, дідусь, герой-силач, мудрець, хитрун). 2. Обери жанр: якою буде твоя казка - фантастично-героїчною, побутовою чи просто казкою про тварин? 3. Склади схему казки. Наприклад: Жив Їжачок-боягуз. - Заєць сміявся з нього. - Їжачок захистив Зайчика. - Всі почали поважати Їжачка. 4. Продумай цікаві елементи до кожної частини. 5. Підбери мовні засоби, які б підкреслювали казковий жанр. Словничок. Для початку: Були собі... Давним-давно... Якось... Ще в сиву давнину... Колись давно... Жив собі на світі... Для середини: Іде собі, іде і бачить... І питає... Знову просить... та давай бігти... Очам не може повірити... Коби ж то стільки біди... Ой лишенько!... Швидко казка мовиться, та не швидко діло робиться... Для кінцівки: Казці кінець, а вам бубликів вінець. І стали вони жити-поживати і добра наживати. Поблагословила мати під вінець, тут і казці кінець. Зразок сладання казки. Півники-хвальки На величезному хазяйському подвір'ї мирно дзьобали зерно курочки. А серед них повагом походжали два півники: один білий, як молоко, з помідорового кольору чубчиком, а другий - зозулястий. Стали біля плоту, спогорда поглядають на курей та голосно горланять: - Подивись, друже, які ми з тобою красені! Міцні пір'ясті крила, високі ноги, великий гребінець! Як шкода мені отих обскубаних курочок, метушливих, боязких. Я навіть їсти з ними поруч не хочу. Аж раптом білий півник відчув, як щось вгризлось йому у хвіст. Це хитра лисичка давно підстерігала м'ясистих півників. Зозулястий півень замахав крилами і - навтьоки, полишивши друга. Так і пропав би півник, якби курочки дружно не почали відбивати його, дзьобаючи лисицю з усіх боків. Руда злодійка втекла. Курочки лягли погрітись на сонці, а півник з жалем подумав про товариша, який його не виручив, і про свій обідраний хвіст. Казка про Андрійкові зошити Було це під час уроків. Лежать на парті учнівські зошити. Миколчині зошити - чистенькі, акуратні, одягнуті в нові обкладинки, Андрійкові - у плямах, із загнутими кутиками, пошарпані, про обкладинку - годі й думати. Жаліється, нарікає на свою долю обтріпаний зошит з української мови: - Як тобі, друже, добре, що ти служиш такому гарному хлопчику. Подивись: ми з тобою одного року народження, ти - молодий, свіжий, а я вже поношений, старий. Тебе господар оберігає, кривди тобі не чинить та ще й після використання складе акуратно на поличку і милуватиметься тобою все життя. А мене потовче, наставить плям, розмалює закарлючками та й викине, щоб мучити інший. - Та ви тікайте від такого господаря! Не варто йому служити. Зібрались усі Андрійкові зошити та й вилетіли у вікно, мов птахи. Потомились і попадали у скверику біля лавки. У той час ішов хлопчик. Побачив купку зошитів та й зітхнув: - Хто ж так познущався над вами? Бідні ви мої! Узяв їх, поскладав. Принісши додому, дав їм лад. Випрасував зім'яті обкладинки, обгорнув, повитирав плями, вклав нові листки і почав писати рівно й акуратно. Ви спитаєте: а як же Андрійко? Та ж придивіться у своєму класі. Він сидить недалеко від вас без зошита і виправдовується перед вчителем, що забув його вдома... | |
Переглядів: 26300
| Теги: |