Урок 1

Тема: МІСЦЕ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ СЕРЕД ІНШИХ СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ

Мета: визначити місце мови у житті кожної людини, української мови серед інших слов’янських мов; розвивати зв’язне мовлення учнів, збагачувати їх словниковий запас; повторити поняття антоніми; виховувати любов до мови.

Обладнання: підручник; картки із шкільними усмішками.

Хід уроку

І. Організація і мотивація навчання школярів

ІІ. Повторення вивченого про мову, слово

1. Слово вчителя.

Українська мова належить до східної групи слов’янської гілки індоєвропейської мовної сім’ї. Вона виникла на основі спільнослов’янської (праслов’янської) мови. Праслов’янська мова належала племенам, які населяли території від Вісли й Ельби до Дону й Волги і від Карпат до Балти. У середині І тисячоліття вона розпалася на три мовні групи: західну (польська, чеська, словацька, верхньо- і нижньолужицька), південну (сербська, хорватська, болгарська, словенська, македонська) та східну (українська, російська, білоруська).

2. Вправа 1.

Прочитайте і перекажіть текст.

З’ясуйте  значення виділених слів за тлумачним словником у кінці підручника.

До найкоштовніших надбань кожного народу належить мова. Це найбільший духовний скарб, у якому народ виявляє себе творцем, передає нащадкам свої досвід і мудрість, перемоги і славу, культуру і традиції, думи і сподівання. Рідним словом народ збагачує світову культуру. Слово – наше повнокровне життя, невмируще джерело поступу. З цього невичерпного джерела мóвець здобуває знання не тільки про навколишній світ, а й про моральні й естетичні оцінки та уподобання народу.

Український люд творив свою мову упродовж віків, невтомно запалював у слові незгасний вогонь думки і почуття, вічність праці та мрії. Колективна пам'ять народу-творця береже мову, а в ній – і своє безсмертя. У рідній мові захована немовби якась таємнича сила, що в неповторному єднанні звуків несе чарівну мелодію і називає щось зрозуміле всім. І не тільки називає, а й передає найтонші відтінки переживань. Мова – це дивосвіт, ціла духовна планета.

Мовець – той, хто говорить.

Моральний – такий, що підпорядкований системі норм і принципів поведінки людей у ставленні одне до одного та до суспільства.

Естетичний – пов'язаний зі створенням, відтворенням і сприйняттям прекрасного в мистецтві й житті.

3. Вправа 6 (речення 1, 2, 6).

Спишіть речення. Доберіть до виділених слів антоніми, ставлячи їх у потрібній формі. Поясніть, як ви розумієте зміст поданих прислів’їв.

1.       Більше діла – менше слів. 2. Добрим словом і мур проб’єш, а злим і в двері не ввійдеш. 3. За грубе слово не сердься, а на ласкаве не задавайся. 4. Лагідні слова роблять приятелів, а гострі  - завзятих ворогів. 5. М’які слова і твердий камінь крушать. 6. Слово може врятувати людину, слово може і вбити.

ІІ. Творча робота

Кожній парі учнів роздаються картки із шкільними усмішками. Учні повинні інсценізувати їх.

Важке питання

Першокласник. Тату, а сьогодні вчитель питав увесь клас, і ніхто, крім мене, не відповів.
Батько. А що ж він питав?
Першокласник. Хто розбив вікно.
Батько. Ну, а ти що сказав?
Першокласник. Ну... сказав, що вікно розбив я.

Не найгірший

—    Мамо, мене вже більше не звуть найгіршим учнем.
—    Молодець, синку! Ти став краще вчитись?
—    Ні, до нас прийшов новий хлопчик, який вчиться ще гірше.

Що вилупиться

—    Якого роду слово «яйце»? — запитала учителька в учня.
—    Ніякого,— відповів той.
—    Чому?
—    Бо не знаємо, що з нього вилупиться: півень чи курка...

Скільки пирогів?

У першому класі був дуже поганий учень. Вчителька не знала, що й робити, щоб навчити його арифметики. Одного разу вона повела з ним таку розмову:
—    Твоя мама пекла сьогодні пироги?
—    Пекла.
—    Ти з'їв один пиріг, і мама дала тобі ще один. Скільки всього ти з'їв пирогів?
—    Два.
—    Добре. З'їв ти ці два пироги, а мама тобі дала ще два.
—    Ну, ні, стільки я вже не з'їм!

Не обов'язково

—    Помий, Васильку, руки. Як ти підеш у школу з такими руками? — каже мати.
—    Та це не обов'язково.
—    Як то не обов'язково?
—    Бо я у школі ніколи руки не піднімаю.

Виправдався

Хлопчик повернувся із школи додому. Глянула мати, а нова його шапка подерта і вся в грязюці.
—    Це що?
—    Та це хлопці...
—    Що хлопці?
—    Скинули з мене шапку й почали у футбола грати.
—    А ти ж де був?
—    На воротях стояв.

Хитрий Івась

—    Івасю, ти такий великий хлопець, а примушуєш маленького Петрика нести свій і твій портфель.
—    Це я вчу його допомагати старшим.

 «Мій тато»

Батько та мати поїхали з дому, а Данилко, лишившись на господарстві, до школи не пішов.
Раптом телефонний дзвінок... Данилко впізнав по голосу свою вчительку:
—    Чому сьогодні Данилко не прийшов до школи?
—    Тому що він захворів.
—    А хто це розмовляє зі мною?
—    Мій тато...

ІІІ. Підсумок уроку

IV. Домашнє завдання: записати вислів про мову, слово, пояснити його.