Головна » Статті » Розробки уроків » Література

8 клас. Урок 1. Вступ. Історичні витоки літератури (початок)

Урок 1

Тема:  Втуп. Історичні витоки літератури

Мета: поглибити вивчене про виникнення письма й алфавіту, книги, історичні витоки літератури; розвивати вміння відрізняти види книг, матеріалу; виховувати любов до історії літератури, книги.

         Обладнання: презентація; зошити.

   Хід уроку
  1. Вступне слово вчителя про завдання уроку.

  2. Розповідь вчителя за пунктами плану.

              Слайд 1

             Слайд 2

  1.Виникнення письма й алфавіту як предтеча книго писання.

Виникнення літератури та створення перших рукописних книг на нашій планеті, що розпочалося слідом за винайденням кожним народом свого письма, сягає сивої давнини й оповите захоплюючими легендами. Навряд чи вдасться комусь з нинішніх чи майбутніх учених об’єктивно дослідити питання про те, який з народів чи котра з особистостей були першопрохідцями у цій справі.

Спроби якимось чином залишити на землі слід своїх думок, переживань, заповітів робили наші предки багато тисячоліть тому. Так виникло письмо – система умовних знаків і символів, які закріплювалися на певному матеріалі (глиняній чи дерев’яній дошці, камені, папірусі, тканині тощо) з метою передачі їх змісту тим землянам, які житимуть у відмінному часовому і географічному вимірах.

Отже, витоки літератури і появу книг слід шукати саме в часах виникнення письма й алфавіту того чи іншого народу. Найдавнішими і найпростішими писемними знаками були різноманітні позначки-рахівнички, поява яких спонукалася потребами повсякденного життя, - необхідністю фіксації, скажімо, кількості забитих звірів, обміняних шкір. Наступними попередником простих форм символів-знаків – літер, ієрогліфів, слів – стало так зване картинне або малюнкове письмо, яке ще називають піктографічним (назва походить від латинського слова піктус – «писаний фарбами» і грецького графо – «пишу»).


Слайд 3


Найпоширенішими сюжетами раннього картинного письма були сцени полювання, міжплемінних сутичок, а то й цілих військових баталій, повідомлення про кількість загарбаних міст, доставлення рабів чи забитих учасників загарбницьких походів. Особливістю піктографічних текстів була їхня простота і зрозумілість не лише співплемінникам, а й тим, хто не знав їхньої мови.

Пізніше певні малюнки, значки стали символізувати окремі слова і поняття. Так виникло ідеографічне письмо (від грецьких слів ідеа – «поняття», графо – «пишу»).


Слайд 4


Згодом, у результаті тривалого еволюційного розвитку первинних суспільств, ідеографічне письмо видозмінювалося – окремий значок став характеризувати окремі літери, а ті, відповідно, - окремі звуки мови. Це поклало початок фонетичному письму, а відтак початок азбук, які для кожного народу набували своїх специфічних особливостей.

Таким чином, виникнення письма й алфавіту стало передумовою становлення і розвитку такої випробуваної століттями форми закріплення та передачі інформації, якою виявилася спочатку рукописна, а згодом і друкована книга.


Слайд 5

 

2.Первинний видавничий матеріал.


Слайд 6


Як виглядали перші рукописні книги, якими були первинні матеріали для їх створення, як і чому ці матеріали змінювалися?


Слайд 7


Прообразом перших рукописних книг можна вважати ті тексти, що писалися на кам’яних скелях у пустелях, у печерах, на стінах палаців, окремих великих плитах і спеціально підготовлених для цього стелах.


Слайд 8


Першокниги народжувалися також на плоских табличках, виготовлених з випаленої глини, бамбукових дощечках, висушеному пальмовому листі, черепаших панцирах, папірусі, пергаменті, кольорових плетінках чи шнурках і навіть на кістках тварин, що приносилися в жертву.

У стародавні часи дуже поширеним матеріалом для фіксування і поширення інформації була м’яка глина. Цей первинний «книжковий» матеріал був чи не найголовнішим упродовж 4 – 3 ст. до н.е. у країнах Передньої і Середньої Азії, на острові Крит. Розрізані на однакові пластинки відповідної товщини форми з добре вимішеної глини ретельно випалювали на вогні. А перед тим до них бралися каліграфи – спеціально підготовлені для цього перші творці книг.


Слайд 9


Слайд 10


Слайд 11


Згодом, (3 ст. до н.е.) переконавшись у ненадійності глини, творці книг все активніше почали використовувати папірус. Папірус (у перекладі з єгипетського означає дослівно «річкове дерево») – це тростинова рослина, товщиною від десяти сантиметрів, якої було достатньо вздовж берегів повноводного Нілу. Технологія виготовлення папірусних аркушів була такою:


Слайд 12


стовбур рослини, що виростала прямо з води, зрізували на глибині більш ніж півметра, розтинали вздовж на тонкі пластинки, складаючи їх рівно одну побіля одної. З кожної зрізаної рослини виходило до десяти таких пластинок.


Слайд 13


Їх потім замочували на добу у воді, звільняючи таким чином деревину від крохмалів, солей, смол.


Слайд 14


Ця процедура повторювалася доти, поки розрізані пластинки не ставали прозорими.


Слайд 15


Затим їх розкладали тісно одна біля одної на спеціально підготовлених столах. Наступний шар таких же пластин клали на попередній упоперек, потім – знову поздовжній шар. Таку своєрідну конструкцію змащували спеціальним клейким розчином (ним слугував сік, видавлений з папірусу) і вкладали під масивний кам’яний прес до двох діб. Після матеріал висушували на сонці, розгладжували за допомогою черепашників і полірували спеціальним розчином. У результаті цих операцій папірус ставав придатним для нанесення на нього текстів – як писаних, так і мальованих. Цей матеріал мав колір світло-сірого піску.


Слайд 16


Слайд 17


Слайд 18


Напередодні винайдення паперу у книготворчій справі тривалий час панувала ера пергаменту (з 2 ст. до н.е.). Це спеціально вичинені шкіри тварин (овець, кіз, ослів, телят, свиней), які розрізували рівними прямокутними шматками і скріплювали вздовж складеними навпіл сторінками-частинами або скручували у вигляді сувоїв і використовували для написання текстів.


Слайд 19


На відміну від папірусу, добре вичинені шкіри давали можливість відтворювати тексти й малюнки кращої якості, до того ж з обох боків. Ще одна перевага такого матеріалу – його довговічність.  Свою назву пергамент отримав від середньоазійського  міста Пергам (нині Бергам у Туреччині), де був винайдений і вперше застосований. Після широкого впровадження паперу пергамент почали застосовувати для оправи книжок.

 

3.Форми книги


Слайд 20


Зовнішній вигляд книги, якою ми її традиційно уявляємо (певна кількість скріплених воєдино аркушів певного матеріалу, заповнених текстом чи ілюстративним матеріалом і «вдягнутих», ніби для захисту чи схову, у відповідно оформлену оправу), не завжди був таким.


Слайд 21


Форми книги постійно змінювалися залежно від досягнутого рівня матеріальної й духовної культури. Перші книги дійшли до нас у вигляді чи то різноманітних малюнків на кам’яних стінах печер,


Слайд 22


чи то помережених витіюватими позначками глиняних виробів, чи то в грубих шкіряних


Слайд 23


або витончених шовкових сувоях, чи зв’язаних шкіряними нитками сторінок-дощечок з бамбуку, сосни чи берестової кори. Відомі також книги, виготовлені з пальмових листів, скріплених у вигляді віяла, писані на тонких пластинках із бронзи, свинцю, міді. Нерідко такі дощечки прибивалися на стінах будинків у людних місцях (якщо тексти подавалися там з одного боку), або прикріплювалися на ланцюжку, коли текст був з двох боків.

З перелічених вище форм попередників сучасної книги не всі витримали перевірку часом. Скажімо, сторінки, висічені  на кам’яних брилах чи в печерах, виявилися незручними в користуванні – їх не можна було перенести до спеціальних сховищ чи передавати на певні відстані іншим. А оскільки тексти писалися не лише з метою їхнього довічного збереження, а передусім для передачі зафіксованої в них інформації якомога більшій кількості людей, на передній план висувалася зручність і простота не лише у виготовленні, а й користуванні. Найбільше цим вимогам відповідали дві форми стародавньої книги – сувої та кодекси.


Слайд 24


Сувій – згорнутий довкола круглої основи матеріал, який використовувався для написання текстів. За такий книжковий матеріал у старовину слугували: розрізані вузькими смугами і зшиті між собою в довжину шкіри тварин, шовк, папірус, пергамент, а пізніше – папір. У цілому середня довжина сувоїв не перевищувала 10 метрів. З найвідоміших в історії книг у вигляді сувоїв можна назвати Сувої з Мертвого моря, так звані Кумранські сувої та Сувій Гарріса, створений у 12 ст. до н.е., а віднайдений наприкінці 19 ст. у Фівах. Останній має довжину понад 40 метрів і ширину понад 42 см. Зберігається у Британському національному музеї. Відомі також сувої, віднайдені на руїнах античної Помпеї, час написання яких – 1 ст. н.е. Щодо наших земель, то тексти у вигляді сувоїв створювали київські князі та запорозькі козаки, відправляючи в такій формі різноманітні послання до своїх союзників і супротивників. Тексти на таких сувоях писалися, як правило, лише з одного боку.


Слайд 25


Кодекс – форма стародавньої книги із скріплених разом папірусних (пергаментних, паперових тощо) аркушів чи тоненьких дощечок у вигляді цільного блоку, різного з розміром і товщиною. Така форма книги виникла у 2 ст. до н.е. На початку це були всього лиш своєрідні зошити – покриті воском і з’єднані разом дощечки, на яких писали текст, що згодом можна було витирати.

Донедавна вважалося. Що найдавнішою книгою на землі в її кодексному варіанті, що збереглася донині, є так званий Сінайський кодекс. Він являє собою один з рідкісних варіантів книг Святого Письма. Час написання відноситься до 4 ст. н.е. Однак у середині 80-х років минулого століття молодий єгипетський археолог у результаті своїх тривалих пошуків натрапив на ще один книжковий шедевр, написаний у ту ж пору. Незабаром провідні учені-книгознавці Заходу оголосили знахідку чи не найдавнішою книгою в світі з-поміж досі відомих стародавніх рукописів, що мають форму кодексу. Вона одержала назву Копський біблійний текст.

Книга має 493 пергаментних сторінки, скріплена шкіряним шнуром, «вдягнена» в добре відполіровану і тому збережену до наших часів дерев’яну оправу. Ця книга відразу привернула до себе увагу з кількох причин. Передусім тому, що в ній уперше вміщено повну книгу Псалмів, які будь-коли і будь-де віднаходилися. По-друге, її було віднайдено в незвичайному місці – у маленькій домовині, під голівкою дівчинки.


Категорія: Література | Додав: ychitel (19.03.2012)
Переглядів: 3581 | Теги: форми книги, сувій, алфавіту, кодекс, виникнення письма | Рейтинг: 0.0/0