Розділи
| Мова [16] |
| Література [10] |
Наше опитування
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
| Головна » Статті » Розробки уроків » Література |
10 клас (профільний рівень). Василь Стефаник (продовження). Експресіонізм
| 3. Прослуховування аудіозапису (читання учителем або підготовленим учнем) новели "Новина". 4. Ознайомлення учнів з поняттям експресіонізм. Показ мультимедійної презентації "Експресіонізм". Конспектування учнями основних моментів. Слайд 1  Одним із напрямків модернізму, який панував з кінця ХІХ до кінця ХХ ст., був експресіонізм. Виник на межі ХІХ – ХХ ст. З французької перекладається як «вираження». Слайд 2  Слайд 3  Експресіонізм у творах живопису У своїх головних проявах експресіоністичний живопис ліричний та драматичний. Предметом зображення в ньому стають людські почуття в момент найвищої напруги, особливо ті, що пов’язані з болем та стражданням. Це живопис печалі, нещастя та страху, що пригнічують людство, і важливе значення надається грі, в якій увагу глядача зосереджено на тому, що зображують дійові особи. Чисті пейзажі також можуть бути означені як «експресіоністичні», якщо вони, із урахуванням манери та способу їх виконання, виражають людські почуття та емоції.Слайд 4  Яскравим представником експресіонізму в живописі є Едвард Мунк. Він звертався до «вічних» тем самотності, згасання, смерті.«Крик», «Зойк» (норв. Skrik створено, разом з версіями, у 1893-1910 роки) — назва низки експресіоністських полотен і відбитків норвезького художника Едварда Мунка, що зображують агонізуючу від жаху постать людини на тлі криваво-червоного неба. Тлом для твору є пейзаж фіорду (довга, вузька морська затока, яка часто тягнеться далеко усередину узбережжя. Фіорд походить від затоплення морем долини колишнього льодовика) Осло, що відкривається з пагорбу Екеберг (Ekeberg) в Осло (тоді Кристіанії), Норвегія. Слайд 5  Едвард Мунк створив декілька версій «Крику» у різних техніках. «Крик» ставав мішенню декількох професійних і добре підготовлених викрадень. Так, у 1994 році версію з Національної галереї було викрадено. За декілька місяців твір мистецтва було повернуто. А у 2004 році Крик і Мадонну пензля Мунка викрали з Музею Мунка. Обидві картини були повернуті в 2006 році. Вони зазнали незначних ушкоджень і були повернуті до експозиції в травні 2008 року після здійснення реставраційних робіт. Едвард Мунк дав своєму твору оригінальну німецьку назву «Крик природи» (нім. Der Schrei der Natur). Норвезька ж назва — слово skrik у дивовижний спосіб близьке до українських «скрик, крик». На сторінці свого щоденника під заголовком Ніцца, 22.01.1892, Мунк так описав своє натхнення до створення образу і картини: «Я прогулювався стежиною з двома товаришами, саме заходило сонце, і раптом небо налилося кров'ю, я спинився, відчувши страх, та обперся об огорожу, — повсюди була кров і язики полум'я над синьо-чорним фіордом і містом, мої друзі крокували далі, а я, тремтячи від жаху, стояв і відчував безкінечне голосіння природи». За однією з версій, з числа тих, що висували на пояснення почервоніння неба, Мунк міг стати свідком відгомону вулканічного виверження на Кракатау у 1883 році: тоді попіл, що викидав вулкан, офарбував небо в червоний колір у багатьох частинах світу — на сході США, більшості території Європи та Азії в період з кінця листопаду 1883 року по середину 1884 року. Це пояснення піддається сумнівам тими дослідниками, хто відмічають, що Мунк радше експресіоніст, ніж реаліст, і тому навряд чи став би відтворювати в точності побачене. Альтернативна версія апелює виключно до роботи уяви і натхнення митця, підмічаючи схожість сюжету і зображеного місця одночасно і на бійню, і на божевільню. Особа, зображена на картині, може бути і власне художником, який сам не кричить, а відчайдушно намагається захистити себе від Крику Природи. Постава тіла, на думку багатьох, виражає спробу захиститися від дії волання, реального чи уявного. Місце, зображене на картині, багатьма ідентифікується як шлях з пагорбу Екеберг до фйорда Осло і власне міста. У той, час коли створювався оригінал картини, сестру Мунка Лору-Катерину, що страждала на біполярний афективний розлад, помістили до психічної лікарні, саме біля підніжжя Екебергу. Слайд 6  У 1978 році дослідник творчості Мунка Роберт Розенблюм (Robert Rosenblum) висловив припущення, що на створення дивної, без ознак статі, постаті на передньому плані картини, митця могло надихнути споглядання Перуанської мумії, яку Мунк міг бачити під час Світової виставки у Парижі (1889 рік), де сам брав участь. Ця мумія мала вплив на іншого художника-експресіоніста, француза Поля Гогена, до речі друга Мунка, що навіть зобразив її у декількох своїх творах. Слайд 7  Нещодавно (на поч. 2000-х років) висловлювались думки, що на Мунка при створенні «Крику» вплинула побачена мумія, але в Музеї природознавства в італійській Флоренції. Слайд 8  Слайд 9  Ще одним представником експресіонізму у живописі є Егон Шиле (нім. Egon Schiele, 12 червня 1890, Тульн-на-Дунаї, Австрія — 31 жовтня 1918, Відень, Австрія) — австрійський художник-експресіоніст. Шиле був четвертим сином працівника залізниці. В 1906 році вступив до Віденської школи мистецтв та ремесел, звідки згодом перейшов до академії мистецтв. Полишив академію мистецтв через два роки після вступу. В 1907 познайомився з Густавом Клімтом, який став його покровителем. В 1910 році полишив Відень і проживав у Чеському-Крумлові та у Нойленгбаху, де його було арештовано по звинуваченню у спокушенні неповнолітньої. Звинувачення виявилося несправедливим, але при обшуку були виявлені відверті малюнки Шиле, які поліція визнала порнографічними. Шиле повернувся до Відня в 1912 році і мав великий успіх на виставках. З початком Першої світової війни Шиле призвали до армії. Помер в 1918 році від епідемії іспанського грипу. Слайд 10  Слайд 11  Наш сучасник,
художник-експресіоніст з Литви Олексій Цвєлов, творить такі шедеври
експресіонізму. Як ви думаєте, що зображено на картині «Мати»? (Відповіді учнів) Слайд 12  Знаменитий
голлівудський актор і режисер, одесит по матері, вже 35 років ще і художник,
але першу персональну виставку вирішив провести у Швейцарії. Експозиція
називається "Сталлоне, 35 років малювання". "Мені дуже ніяково
продавати свої живописні роботи і брати за це гроші, - пояснив сам 64-літній
автор. - Настільки, що навіть хочеться їх всі забрати назад додому. Я довго не
наважувався виставлятися, тим більше, моя дружина весь час мене критикує,
кажучи, що через картини видно самозакоханого автора". При цьому він
говорить, що малювання йому приносить більше задоволення, ніж знімати фільми,
так як це "справжнє мистецтво". Адже успіх фільму залежить від
десятків акторів і членів знімальної групи, а картина народжується з самотності
її автора. На створення цих величезних полотен, поцяткованих геометричними фігурами, лініями та різнокольоровими плямами, Сталлоне витрачає як більшу частину свого вільного часу, так і чималу частку гонорарів, купуючи полотна, фарби і пензлі в кращих паризьких магазинах для художників. За 35 років малювання вдома у нього зібралася вже ціла колекція картин, при цьому більшу частину він вже роздарував друзям. Вперше Сталлоне представив свої роботи в 2009 році на виставці Art Basel Miami Beach. Дружба між актором і галереєю "Гмурзинська" з Санкт-Моріці почалася в 2008 році, коли Сталлоне був запрошений на Цюріхський кінофестиваль. Його хобі - це придбання картин художників-експресіоністів, тому вперше він опинився в галереї як покупець. І тут же зізнався, що і сам малює, ніж неймовірно зацікавив куратора галереї Матіаса Расторфера, на думку якого, живописні роботи Сталлоне нагадують його фільми - вони такі яскраві, експресивні і безпосередні. Актор називає свій стиль абстрактним експресіонізмом. Абстракціонізм для Сталлоне стає спонтанної формою самовираження. Улюблений колір – червоний. Вочевидь, малювання для нього стає свого роду для нього психотерапією, як говорив сам Сталлоне: "Як не дивно, чим гірший у мене настрій, коли я стою за мольбертом, тим більше я задоволений результатом". Модний автор коштує дорого – картини продаються в середньому за 50-60 тисяч франків. Слайд 13  Таким чином, для
експресіонізму важливим було те, що мистецтво відображало свідомість людини і
внутрішні переживання та емоції. Метою експресіоністів
було показати всі аспекти життя без ідеалізації, однаково погані й гарні, підлі
і шляхетні, злі і добрі, сумні і радісні, бо всі вони є виявом людської духовності.
Експресіонізм хотів показати людину та весь земний світ такими, якими вони є в
дійсності, неприкрашеними і розбитими на різні протиріччя, висвітлити глибинну
сутність буття, заховану за її поверхнею, піднести у видимість невидиме. Його
творчою метою було наблизитись до істотного.
Слайд 14  Слайд 15  Ознаки стилю: 1. Нервова емоційність та ірраціональність. 2. Символ. 3. Гіпербола, гротеск (крикливі художні засоби). 4. Фрагментарність та плакатність письма, позбавленого прикрас. 5. Тяжіння до абстракцій. 6. Різноманітні ефекти. 7. Естетизація потворного. 8. Нагромадження всіляких жахів. 9. Поєднання протилежних явищ. Експресіоністи мали на меті подати своє бачення становища і призначення живого і неживого у світі, їх взаємозалежність.  Звідси: 1. Увага до простих характерів (тільки селянська й дитяча тематика у В.Стефаника). 2. Е. прагнуть віднайти першовитоки людського зла. 3. Посилену увагу приділяли проблемам вини і кари. 4. З великим інтересом досліджували сенс страждання і смерті людини. Для них характерна віталізація смерті, тобто зображення смерті, що постійно перетворюється на життя. 5. Опозиція «прекрасне-потворне». 6. Ідея всезагального взаємозв’язку усього сущого у світі. 5. Підсумок уроку. Вільне письмо. Виділити ознаки експресіонізму у новелі Василя Стефаника «Новина».
Зачитування робіт учнів.
Оцінювання. 6. Домашнє завдання. | |
| Переглядів: 4518 | Теги: | Рейтинг: 0.0/0 |