Творчі диктанти - 20 Березня 2012 - Допомога учням, студентам, учителям
Головна » 2012 » Березень » 20 » Творчі диктанти
15:41
Творчі диктанти
Творчі диктанти
Творчим слід вважати такий диктант під час написання якого учні вносять певні, визначені вчителем, зміни в продиктований (а не створений дітьми) текст. Цей вид вправ поєднує в собі вироблення навичок орфографії та пунктуації з розвитком мовлення, виконанням стилістичних завдань. Ця форма роботи вимагає від учнів більшої уваги, ініціативи, творчого мислення, ніж під час написання текстуальних диктантів.
У методичній літературі до творчих диктантів відносять досить різноманітні за своїм характером, спрямуванням, способом виконання види письмових вправ: придумування учнями прикладів (слів, речень) на правило, яке вивчається або повторюється; складання речень чи навіть зв'язної розповіді за поданими словами; поширення тексту; творчі роботи за картиною та інше.

При визначенні кола вправ, які можна зарахувати до класу творчих диктантів, слід, звичайно, брати до уваги основні ознаки диктанту й виходити з них.
Ні складання речень або зв'язного тексту за поданими вчителем словами, ні тим більше компонування власних слів і речень на певне правило нема підстав зараховувати до диктантів, хай навіть творчих.
Навчальний творчий диктант може проводитися як пояснювальний або попереджувальний, з використанням наочних засобів або без них. Найпоширенішими його різновидами є:
1) розширення, доповнення тексту;
2) зміна в продиктованому тексті граматичних форм;
3) заміна одних слів і словосполучень іншими.

Розширення, доповнення тексту. Особливість цього різновиду творчого диктанту полягає в тому, що учні за завданням учителя вводять у продиктований текст самостійно дібрані слова, словосполучення. Такі вправи використовуються під час вивчення орфографії, пунктуації, морфології, синтаксису, на уроках розвитку мовлення й стилістики.
Можливі різні способи й методичні прийоми проведення таких диктантів. Потрібно брати до уваги попередні навички учнів, а також матеріал, який вони вивчають. Так, якщо аналогічні вправи не виконувалися раніше, то на перших порах слід працювати колективно: вчитель читає речення. Учні аналізують його, вказують, які слова можна ввести, і тільки після цього записують у свої зошити найбільш вдалий варіант.
Часом варто почати цю роботу навіть з творчого переписування, для чого загадуємо учням переписати підготовлений відповідним чином текст, замість крапок вставляючи потрібні за змістом слова (або слова, виписані окремо в кінці вправи).
Наступний етап — усна колективна робота подібного типу, і далі вже можна переходити до творчих диктантів, коли кожен учень вносить самостійно дібрані елементи, доповнення за визначеним завданням. Проте часто такі елементи вчитель може давати сам, записавши їх на дошці.

Ось приклад творчого диктанту з самостійним доповненням тексту, який проводився під час вивчення теми «Прикметник». Учитель читає текст, потім диктує його для запису, пропускаючи прикметники (у дужках). Учні записують текст, додаючи прикметники, які б більш точно характеризували той чи інший предмет.

 

ДУБ


Серед галявини ріс (старий) великий дуб. Він був кремезний і високий. Задумливо шумів він своїм (розлогим могутнім) гіллям.
Одного разу почалася (сильна) гроза. Насунули (темні) хмари. Небо прорізала (вогненна) блискавка. Почувся (страшний) гуркіт. Налетів (швидкий) вітер, почав іти (густий) дощ. Цілу ніч лютувала (страшна) буря, але міцний дуб мужньо змагався з негодою. Рано встало (ясне) сонечко. Воно осяяло (зелений) ліс. (Величний) дуб стояв і радів (ласкавому) сонцю.


Перше речення можна опрацювати колективно. Текст читається повільно, з такими паузами, які дають можливість учням подумати, дібрати й записати найбільш вдалий прикметник.
Аналіз диктантів, що проходитиме на наступному уроці, стане цікавою формою словниково-стилістичної роботи, побудованої на конкретному матеріалі. Адже лише до слова дуб у загальній кількості учнями може бути дібрано більше десятка різних прикметників-означень: кремезний, великий, столітній, широколистий, гіллястий, високий, розлогий, крислатий, зеленолистий, величний, міцний тощо. До слова буря шалена, страшна, невгамовна, грізна, сильна. Подібні приклади можна навести й щодо інших іменників.

До творчих диктантів на розширення тексту, які проводяться під час вивчення синтаксису, можна ставити завдання типу: ввести в продиктовані речення означення, додатки, поширити речення однорідними членами або додати узагальнюючі слова до однорідних членів речення тощо.
Цей вид вправ дає хороші наслідки при вивченні частин мови, членів речення, тут легко поєднувати роботу з граматики і стилістики. Проте у випадках, коли потрібно повторити й закріпити певні орфограми, звернути на них увагу, такі диктанти інколи не дають бажаних наслідків, бо діти уникають слів, у правописі яких сумніваються. Крім того, часто буває важливо в певному контексті вжити саме це, а не інше слово чи його форму. З цією метою елементи для доповнення варто подавати в готовому вигляді.
Учні, записуючи продиктовані речення на слух, поширюють їх лише наведеними на дошці словами, причому із цілого ряду вибирають те, що підходить за контекстом.
Подібні вправи доцільно застосовувати під час вивчення різних категорій лексики. Наприклад, учитель записує на дошці слова робота, праця, діло, труд, якими учні мають поширити продиктований їм текст, далі читає кожне речення з словом робота, а учні мають замінити його найбільш доцільним у даному випадку синонімом: Скінчив роботу — гуляй сміло, а діти записують: Скінчив діло — гуляй сміло. Диктуємо речення Робота переростає в красу, яке видозмінюється на Труд переростає у красу і т. д.

Корисним завданням є не просто поширити текст, а дібрати слова в певному стилістичному ключі.
Зміна в продиктованому тексті слів, граматичних форм, будови речень. Як на це вказує вже сама назва, учні записують продиктований текст з певними, наперед визначеними змінами. Наприклад, у поданому тексті чи реченнях дієслова минулого часу ставлять у форми теперішнього, змінюють особу або число займенників, ступінь порівняння прикметників, синтаксичну структуру речення тощо.

Може бути й такий варіант творчого диктанту, коли вчитель диктує окремі слова в початковій формі, а учні змінюють її, як вимагається контекстом. Наприклад, учитель диктує: (Хлюпотіти, шелестіти, співати) ріка. В білім цвіту (стояти) калина, (віяти) міцним солодким запахом. (Защебетати) соловейко в зеленому гаю, а учні пишуть: Хлюпоче, шелестить, співає ріка. В білім цвіту стоїть калина, віє міцним солодким запахом. Защебетав соловейко в зеленому гаю.

У кожному випадку перед виконанням письмової роботи слід повторити відповідний граматичний матеріал, щоб запобігти можливим помилкам.
Ось ще один приклад творчого диктанту на закріплення теми «Розділові знаки при звертанні». Речення треба переробити так, щоб підмети стали звертаннями. Частину вправи учні виконали колективно, як попереджувальний диктант (продиктоване речення усно перебудовували, пояснювали вжиті форми й розділові знаки, потім записували), решту тексту вони опрацювали самостійно. Зазначимо, що для цього добираються невеличкі, легкі для запам'ятовування й перебудови речення, наприклад: Люди всього світу мусять захищати мир.— Люди всього світу, захищайте мир! Весняні дощі щедро поливають землю.— Весняні дощі, щедро поливайте землю!

Аналогічні типи вправ на перебудову поданих синтаксичних конструкцій можна практикувати під час закріплення багатьох тем з синтаксису й пунктуації. Корисна ця форма роботи і тим, що дає можливість поєднати вивчення конкретного граматико-пунктуаційного матеріалу з розвитком мовлення, стилістичної вправності дітей.
Корисними є вправи із завданням перетворити два простих речення на складне певного типу, пряму мову на непряму, замінити підрядні означальні речення відокремленими другорядними членами речення, а під час вивчення зв'язку слів у реченні — змінити число іменників, від чого змінюються залежні слова, поставити в потрібній формі слова, подані в початковій формі тощо. Це сприяє засвоєнню правил пунктуації, привчає швидко вибирати потрібну форму слова, структуру речення.
Добре опрацювати якесь конкретне правило, відмінкову форму дають змогу словниковий та вибірковий творчі диктанти.

Суть словникового творчого диктанту полягає в тому, що вчитель диктує не речення, а окремі слова, учні ж записують їх у заданій формі. Такі вправи проводять найчастіше під час опрацювання відмінкових форм іменників, прикметників, займенників, числівників або особових закінчень дієслів. Вивчаємо, наприклад, відмінювання іменників III відміни (в орудному відмінку однини). На закріплення відповідних правил проводимо коротенький диктант: учитель подає іменники в називному відмінку (ніч, сіль, любов, розкіш, радість, мати, сучасність, тінь, подорож, вість, відомість, вісь, міць), діти записують їх згідно із завданням — у родовому, в орудному чи іншому відмінку. Це інтенсифікує навчальну діяльність більше, ніж звичайне відмінювання окремих слів. Або з метою закріплення ступенів порівняння прикметників диктуємо: вузький, тугий, глибокий..., а учні утворюють і записують форми: вужчий, тугіший, глибший та ін.

 

 

У тих випадках, коли учні під впливом діалектного оточення чи з інших причин помиляються, утворюючи певні форми, корисним є проведення диктантів на утворення саме цих форм. Ось ілюстрація цього різновиду вправ. Учитель диктує: Олена Олексіївна, Марія Іванівна, межа, сім'я,  лице, кобзар, поштар, кіно, пальто, кофе, плече, товариш, інженер. Учні згідно із завданням поставити ці іменники в орудному відмінку пишуть: Оленою Олексіївною, Марією Іванівною, межею, сім'єю, лицем, кобзарем, поштарем, кіно, пальтом, кофе, плечем, товаришем, інженером.

Інколи учні говорять і пишуть: ходю, носю або хожу, сижу і под. З метою вироблення правильної вимови й написання аналогічних форм добираємо відповідні приклади й опрацьовуємо цей матеріал за допомогою творчого диктанту. Диктуємо: ходити, носити, робити, сидіти, просити, пекти, втекти і т. п., учні ж записують: ходжу, ношу, роблю, сиджу, прошу, печу, втечу і т. д. Виконання, перевірка й обговорення такого типу робіт сприятиме піднесенню також орфоепічної й орфографічної грамотності.

Під час вибіркового творчого диктанту з тексту, який читає вчитель, учні виписують певні слова, відразу ставлячи їх у заданій формі (не у тій, яка виступає в контексті). Опрацьовуємо, скажімо, закінчення іменників II відміни в родовому відмінку однини. Тут для вибіркового творчого диктанту добираємо текст, насичений іменниками цієї групи в різних відмінках. Учні записують їх тільки в родовому відмінку однини. Наприклад, учитель диктує: 1. На правому березі Дніпра видніється чудовий бір. 2. Останні дні в листопаді були вже холодні. 3. Прокидалась край неба зірниця, мов над озером тихим лебідь сплеснув білим крилом. Учні пишуть: берега, Дніпра, бору, дня, листопада,неба, озера, лебедя, крила.
Слід зауважити, що, виконуючи такого типу вправи, учні стикаються з досить важкими завданнями — адже потрібно вибрати із сприйнятого на слух речення лише окремі слова і тут же їх поставити в певній формі, яка сама по собі не з простих. Тому частину письмової роботи доцільно виконувати як попереджувальний диктант, решта вправи обговорюється, розбирається на уроці після її закінчення (як пояснювальний диктант).

Заміна в продиктованому тексті одних мовних конструкцій (слів, словосполучень, речень) іншими. Цей різновид творчого диктанту застосовується рідше порівняно з розглянутими вище. Все ж під час опрацювання окремих тем, зокрема в плані розвитку мовлення дітей, він має ряд переваг, особливо під час вивчення лексики.
Спосіб проведення його під час вивчення синоніміки можна проілюструвати на такому прикладі. На дошці вчитель записує слова і словосполучення, якими можна замінити дієслово говорити: висловити, виступити, звернути увагу на, сказати. Учні ж у продиктованому тексті замінюють ними дієслово говорити, яке повторюється в кожному реченні: Після доповіді почалося обговорення. Говорило багато учнів. Поліщук Микола, Вороний Борис говорили про потребу проведення екскурсій. Староста говорив про організаційні труднощі. Говорили всі, бо було багато бажаючих вирушити в туристський похід.

Ряд вправ подібного типу можна провести шляхом творчого переписування.
Творчі диктанти з заміною одних слів і словосполучень іншими дають можливість організувати колективне опрацювання матеріалу, спеціально дібраного вчителем з урахуванням конкретного навчального завдання, сприяють формуванню в учнів уміння швидко виконувати потрібні перетворення в тексті, сприйнятому на слух.

Творчі диктанти на заміну слів і словосполучень доцільно проводити і на матеріалі учнівських письмових робіт. Однією з поширених вад письмових робіт учнів є їхня синонімічна бідність, повторення тих самих або споріднених слів в одному чи суміжних реченнях, наприклад: Галинка з цікавістю розглядає стелажі книг. Бібліотекарка поспішає задовольнити цікавість Галинки і відшукує їй цікаву книгу. Стилістичне удосконалення, виправлення дібраних таким чином прикладів проводиться на уроці у формі попереджувального творчого диктанту: вчитель читає речення, яке діти усно аналізують, перебудовують і записують уже удосконалений його варіант.
Щоб подібні вправи були тематично окресленими, приклади з учнівських письмових робіт слід групувати за типами помилок: неправильне слововживання, невміння користуватися займенниками, неправильна побудова речень, тавтологія та ін. Це дає можливість присвячувати такі творчі диктанти вивченню або повторенню програмових тем.
Нема потреби доводити ефективність творчих диктантів, побудованих на матеріалі мовної практики самих учнів, бо саме такі вправи на заміну неправильно вжитих слів і словосполучень дають можливість працювати над підвищенням стилістичної вправності школярів, успішно боротись із суржиком, впливом діалектного оточення.

До різновидів творчих диктантів на заміну одних мовних категорій іншими слід віднести й так званий графічний диктант, особливість якого полягає в тому, що учні записують продиктований їм текст не в словесному вираженні, а у вигляді умовних графічних знаків. Так, наприклад, під час узагальнення й закріплення відомостей про значущі частини слова диктуються слова: хатка, посаджу, надхмарний, прибережний, а діти подумки аналізують ці приклади й записують лише схеми:

 

 


 

Але найбільш доцільним такий диктант є при вивченні синтаксису й пунктуації. Наприклад, учитель диктує речення, учні в зошитах креслять схему.
Графічний диктант привчає школярів сприймати на слух не тільки конкретний текст, але й відчувати й швидко аналізувати його структуру.
У зв'язку із щойно описаним диктантом не можна не згадати й зворотного процесу — від графічного знака чи малюнка до слова: учитель добирає певну серію картинок, які у відповідний момент уроку демонструє, а учні мовчки (цю вправу ще називають диктант-«мовчанка») записують у зошитах назви того, що на них зображено. Це вправи і з орфографії, і з розвитку мовлення дітей.
Так, під час повторення суфіксів, за допомогою яких творяться іменники, добирається серія картинок із зображенням людей різних професій. Діти одержують завдання не тільки записати відповідну назву професії, а й підкреслити суфікс у слові: Льотчик, лікар, тракторист, комбайнер, учитель, косар, слюсар, бандурист, артилерист, піаніст, баяніст. Або учням ставиться завдання записати назви дерев, використавши іменники з суфіксами, що надають слову здрібніло-пестливого значення. Педагог демонструє серію картинок, на яких зображені дерева, діти записують: Дубочок, берізонька, ялиночка, тополенька, сосонка і под.
Для перевірки, як діти засвоїли правопис числівників, можна використати картки з написаними на них цифрами: 4, 8, 9, 11, 50, 60, 90, 200, 500, 600, 1000000. Діти ж записують числа словами: вісім, дев'ять, одинадцять і т. д.

При творчому диктанті за картиною школярі так само, як і при інших його видах, відтворюють продиктований їм текст, але зміни, які необхідно внести згідно із одержаним завданням, зумовлюються й змістом картини. Це дає можливість поєднати в єдине ціле роботу над засвоєнням граматики й розвитку мовлення з естетичним вихованням учнів, з розширенням їх відомостей у галузі образотворчого мистецтва. Художнє полотно само по собі є хорошим навчально-виховним засобом, поява його на уроці вносить пожвавлення в навчальний процес, посилює інтерес учнів до мовних вправ, сприяє розвиткові їх спостережливості, мислення, вдало дібрана картина допомагає дітям наводити потрібні приклади-ілюстрації до визначень, правил та ін.
Для кожної картини вчитель може скласти текст самостійно. Для цього використовують деякі літературні джерела, які допоможуть зрозуміти, прочитати зображене на полотні. Джерелами для складання текстів за картиною, біографічних та інших довідок можуть служити книжки з життя й творчості художників, енциклопедії, каталоги виставок і т. п. Майже до кожної картини можна знайти цікавий матеріал і скласти текст, насичений потрібними орфограмами чи типами речень.
Залежно від класу, виучуваного матеріалу та від того, які навички роботи з картиною мають учні, змінюється й методика проведення творчого диктанту за картиною: Перші вправи слід проводити з особливо старанною попередньою підготовкою. Починати слід з попереджувальних диктантів — учні колективно під керівництвом учителя роблять відповідні вставки чи зміни синтаксичних конструкцій спочатку усно, потім письмово. Наступні вправи можуть бути більш самостійними, індивідуальними, проводитись за принципом пояснювальних диктантів — спочатку виконання роботи, потім її колективний розбір у класі, більш стислою стає й підготовча робота.
Під час вивчення означень можна провести творчий диктант за картиною. Диктант, крім повторення й закріплення програмового матеріалу, покаже учням, як використання означень робить нашу розповідь багатшою, виразнішою, точнішою, емоційнішою.
Вивісивши репродукцію картини, вчитель спочатку з загальноосвітньою метою подає деякі відомості про автора, далі в бесіді розкриває й уточнює зміст картини, готуючи цим дітей до виконання письмової роботи.
Для з'ясування змісту картини вчитель ставить запитання, уточнює й доповнює відповіді учнів: Що зображено на цій картині? Чи подобається вона вам, яке враження на вас справляє? Подумайте і скажіть, чи передамо ми враження від картини, якщо назвемо лише ті предмети, які на ній зображені? Далі можна один раз прочитати складений учителем текст диктанту з потрібними в тому чи іншому випадку епітетами, лише після цього продиктувати для запису, пропускаючи прикметники і роблячи тривалі паузи, щоб учні могли дібрати власні приклади. Можливий також інший варіант більш самостійної роботи: читається й колективно опрацьовується невелика частина тексту, щоб дати правильне спрямування роботі, а далі педагог читає речення без означень, роблячи на їх місці паузи, достатні для обдумування й вибору потрібного епітета.
Диктанти за картиною, у зв'язку з використанням зорових вражень, образотворчого мистецтва, яке діє на почуття дітей, проходять значно жвавіше, ніж звичайні види роботи, сприяють посиленню інтересу до занять з мови.

Інколи творчі диктанти можуть займати цілий урок, проте частіше застосовуються як один з видів письмових робіт у системі інших вправ на уроці. Тексти для творчих диктантів, що використовуються на окремих етапах уроку (при опитуванні, закріпленні і т. п.), невеликі за обсягом. Такі вправи часто служать для закріплення виучуваної теми, повторення раніше вивченого матеріалу.
Описані в цьому розділі форми творчих диктантів являють собою важливу ланку в системі різних типів вправ на уроках мови.

 

 

 

Горбачук В.Т. Види диктантів і методика їх проведення:
Посібник для вчителя. - К.: Рад.шк., 1989. - 96 с.

 

 

 


Категорія: Методика | Переглядів: 5767 | Додав: ychitel | Теги: диктант за картиною, творчі диктанти, графічний диктант | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: