Головна » 2013 » Червень » 19 » Синтаксичні повтори
08:35
Синтаксичні повтори
СИНТАКСИЧНІ ПОВТОРИ

Теоретичні відомості

Художні функції повторів - виділити в реченні якесь слово чи словосполучення, важливі для повного і точного вираження думки або почуття; підкреслити тривалість дії і уповільнити плин мови, надати їй урочистості; вказати на велику кількість предметів чи істот.
До повторів належать: тавтологія, анафора, епіфора, кільце, рефрен.

Тавтологія

1. Тавтологія - це стилістична фігура, яка грунтується на однокореневому повторі попереднього слова або тієї самої думки іншими словами.
2. Тавтологія (від гр. tauto - те ж саме; logos - слово) - повторення одних і тих же слів або близьких за смислом чи звуковим складом.
3. Тавтологія - фігура художньої мови, коли в безпосередній ситуації контексту повторюється та сам думка чи ті самі слова, що привносять щось нове в систему образів, в інтонаційний лад.
4. Тавтологія - фігура, що полягає в повторному позначенні вже названого поняття іншим словом або виразом додаткового уточнення його змісту в межах словосполучення, речення, того самого чи однокореневого.

Наприклад:
Сила-силенна, тьма-тьмуща, чужа-чужинонька, рано-вранці новобранці, ворон-птах, сад-виноград.
"Одне-однісіньке під тином сидить собі..." (Т. Шевченко); "І неначе море: хвилі, сніг, і сніг, і сніг..." (В.Сосюра); "Валка тоді розсипалась по степу і сунула цеп за цепом усе ближче, ближче..." (А.Головко); "Навколо майдану нагромадилось звірів і птахів видимо-видимо..." (І.Франко)

У художньому тексті це своєрідне повторення має певне завдання - затримати увагу на сказаному; увиразнити його, посилити емоційність і ритмічність мови.

Зразки тавтології у творчості Т.Шевченка

Особливо яскраво прийом фігури тавтології спостерігається у творі Т.Г. Шевченка "Гайдамаки".

Гуляйте сини!
Пийте, поки п'ється, бийте, поки б'ється! -
Залізняк гукає...

Фігура тут несе винятково емоціонально-експресивне навантаження, відтворюючи відчайдушність, безшабашність.

Оженився на вольній волі,
На козацькій долі:
Яка буде, така буде,
Чи гола, то й гола. ("Не женися на багатій")

Тут уже тональність іншго плану - спокійна, хоча нюанс тієї самої безшабашності спостерігається в тексті.
Фігура тавтології може служити піднесенню емоційного напруження до найвищого ступеня:

Простіть!.. Я Богу помолюся...
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що прокляну святого Бога,
За неї душу погублю! ("Сон" ("Гори мої високії"))

Це слова не атеїста, це слова великого патріота України, котрий Батьківщину ставить вище над усе. І ось підсиленню цього великого і благородного почуття поряд з іншими служить фігура тавтологія (За Богданом Леськів).

Юніцька Н.М. Теорія літератури в школі. - Х.: Вид. група "Основа", 2012. - 127 с



Категорія: Вивчення теорії літератури | Переглядів: 1682 | Додав: ychitel | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: