Літота - 8 Грудня 2012 - Допомога учням, студентам, учителям

Головна » 2012 » Грудень » 8 » Літота

09:01 Літота
ЛІТОТА Теоретичні відомості 1. Літота — художнє применшення величини, сили, значення явища. 2. Літота (простота) — словесний зворот, у якому знаки описуваного предмета подаються з надмірним їх применшенням. Наприклад: хлопчик-мізинчик, чоловік-нігтик, дівчина-краплинка. У Марка Вовчка: Внученька качається по садку білим клубочком: їх бабуся маленька, ледве од землі видно. Літоту можна почути і в повсякденній розмовній мові: до моєї школи два кроки, це такий чоловік, що в ложці води втопить, до села рукою подати. Літота у своїй структурі має два значення. Підтвердженням того, що термін літота функціонує у вітчизняній науці у двох значеннях, зазначено в Українській літературній енциклопедії ім. М.П. Бажана (1995, Т.3., С. 219). 1) Художній прийом, протилежний гіперболі. Містить прийом, применшення ознак або якостей зображених предметів, явищ. 2) Стилістична фігура, що подає визначення у формі подвійного заперечення або замінює будь-який вираз іншим, із часткою не: згоден — не заперечую; з участю — не без участі. Літота — це зародок, початок протистояння, зачин антитези, яка побудована на контрасті понять. Але в літоті головний акцент падає не на самий процес протистояння, а на антоніми. Також вона може передавати не лище протилежності, а й серединні між полюсами моменти. Ягня, здається, Веселилось! І сонце гріло, не пекло! Т. Шевченко Літота виступає як троп, протилежний гіперболі. У сатиричній народній пісні вона є засобом гумористичного: Їхав панок морквяний, А кінь буряковий, Шапка на нім з огірка, Кунтуш лопуховий... Літота — сприяє стислості викладу думок і образів. Літота у творчості Т. Г. Шевченка «Поняття літоти уже само собою своєрідне явище. Не так часто вживана у літературній практиці, а ось у Шевченка фігура виявила величезні можливості естетичного здійснення. Найскладніші, найрізноманітніші художні завдання здійснює поет завдяки їй. Літота зустрічається в «Кобзарі» близько тисячі разів. Велике її розмаїття і в лексичному, і в семантичному, і в синтаксичному, і в логічному плані. Через літоту поет передає глибокі переживання, людське горе. При цьому паралелізм може сприяти підсиленню трагізму ситуації. То не вітер, то не буйний, Що дуба ламає; То не лихо, то не тяжке, Що мати вмирає; Не сироти малі діти, Що неньку сховали; Їм осталась добра слава, Могила осталась. Засміються злії люди Малій сиротині; Виллє сльози на могилу — Серденько спочине. А тому, тому на, світі, Що йому зосталось, Кого батько не бачив, Мати одцуралась? «Катерина» Сильний і якось несподівано свіжий, незвичайний, як і всі художні тканини невеликої поезії «І небо невмите, і заспані хмари», її прикінцевий образ: ...Не говорить, Мовчить і гнеться, мов жива, В степу пожовклая трава; Не хоче правдоньки сказать, А більше ні в кого спитать. Літота тут превалює. Тим більше це можна сказати про вірш «Думи мої, думи мої», де наша фігура — низка образів, до того ж вона служить композиційним засобом поєднання в одну цілість роздумів над долею своїх поезій. Треба сказати, що геній Шевченка залишив нам зразок дивовижної і парадоксальної краси літоти — збільшення та зменшення у розділі «Гайдамаки» — «Бенкет у Лисянці». Літота передає душевне сум'яття Степана із поеми "Невольник". Не їсться, не п'ється, і серце не б'ється, І очі не бачать, не чуть голови! Слід зазначити, що значну частину афоризмів поет будує за допомогою літоти. Невесело на світі жить, Коли нема кого любить. «Княжна» Поезія «Не гріє сонце на чужині» має незвичну форму тропу літоти: Ніхто любив мене, вітав, І я хилився ні до кого. Блукав собі, молився Богу Та люте панство проклинав. Подвійне заперечення в поезії «Я не нездужаю нівроку» — явище рідкісне навіть у «Кобзарі», багатому на літоти. Оправдана схильністю поета саме до такої форми думки, вагу має і першооснова образу, душевний та фізичний стан автора. Коли спробувати замінити заперечну форму, то відразу виявиться неузгодженість в інтонаційному ладі. Літота доволі часто служить поету сильним художнім засобом для передачі іронії, сарказму, гострих інвектив» (За Богданом Леськів). Тренувальні вправи I. З'ясуйте роль літоти в уривку із поезії О. Олеся «О принесіть як не надію...» О принесіть як не надію, То крихту рідної землі: Я притулю до уст її І так застигну, так зомлію... Хоч кухоль з рідною водою! Я тільки очі напою, До уст спрагнілих притулю, Торкнусь душею вогняною. II. Утворіть літоти, використовуючи нижче подані словосполучення. Наприклад: зовсім мало совісті — краплина совісті. Дуже маленька дівчинка — ... . Дуже маленький хлопчик — .... Дуже мало людей — .... Дуже маленька пташка —.... III. Серед наведених уривків з українських народних пісень, дум віднайдіть ті, у яких є літота, з'ясуйте її роль. 1. Правда, на козакові шати дорогії — Три семирязі лихії; Одна недобра, друга негожа А третя й на хлів несхожа. «Дума про Козака Голоту» 2. Ой на горі та женці жнуть. А попід горою, Попід зеленою, Козаки йдуть. «Ой на горі та женці жнуть» 3. На козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — Зверху дірка, Шовком шита, Буйним вітром підбита, А околиці давно немає. На козаку, бідному нетязі, сап'янці — Видно п'яти і пальці, Де ступить — босої ноги слід пише... «Дума про Козака Нетягу Феська Ґанджу Андибера» 4. За Сибіром сонце сходить. Хлопці, не зівайте, Ви на мене, Кармалюка, Всю надію майте! «За Сибіром Сонце сходить» 5.Ой у святую неділеньку рано-пораненьку Не синії тумани уставали, Не буйнії вітри повівали, Не чорнії хмари наступали, Не дрібнії дощі накрапали, Коли брати із города Азова З турецької-басурменської Великої неволі утікали. «Втеча трьох братів із города Азова, з турецької неволі» IV. Серед наведених прислів'їв визначте ті, у яких використано фігуру літоти. 1. Зимовий деньок, як комарів носик. 2. Забули вони, як телятами були. 3. У нього не розживешся й серед зими льоду. 4. Менше вкусиш, швидше ковтнеш. 5. Наша невістка, що не дай, то тріска, і сама, як тріска. 6. Щастя має ноги, а біда — роги. 7. І в ложці не впіймаєш. 8. Пожалів вовк кобилу — оставив хвіст і гриву. 9. Рід великий, а пообідать ніде. 10.Сила воляча, а розум курячий. 11. Дурному море по'коліна. 12. Заєць від куща, а жаба від зайця тікає. 13. Їсть за вовка, робить за комара. 14. Боязливому по вуха, сміливому по коліна. 15. Зробив з дуба синичку. 16. Як сироті женитися, так і ніч мала. 17. Зробив з лемеша пшик. 18. Мати одною рукою б'є, а другою гладить. 19. І за холодну воду не береться. 20. Було б здоров'я — все інше наживеш. 21. Тільки ґав ловить та витрішки продає. 22. Голкою криницю не викопаєш. 23. Таке добре, що і жаби не їли б. 24. По бороді текло, а в рот не попало. 25. Як не наївся, то й не налижешся. Юніцька Н.М. Теорія літератури в школі. - Х.: Вид. група "Основа", 2012. - 127 с.
1 2 3 4 5 Категорія: Вивчення теорії літератури \| Переглядів: 10281 \| Додав: ychitel \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0


Ім`я *:
Email *:

Код *: