Синтаксис.
Другорядні члени речення. Варіант 2


    Інструкція
  1. У якому з наведених речень означення виражено нерозкладним словосполученням?
    Сад – то спів веселих птахів і сумних вітрів.
    В кінці села, коло самої Раставиці, стояла хата старого Петра Джері.
    Роман – людина ніжної і сумирної вдачі.
    Микола знав, що коні самого голови і його багатої рідні стоять дома в повітках.
    Бо хоч які міцні будуть плечі одної людини, проте ніколи вони не витримають того, що витримають плечі колективу.

  2. Виберіть речення, в якому наявна прикладка.
    Життя – не прогулянка, не забава, а важка праця.
    Підростає людина, вимовляє перше чарівне слово «мама», робить перші кроки в житті.
    Ми – народ! Шлях наш повен дерзаннями.
    І задзвонили над джмелями дзвінки-дзвіночки лісові.
    Конвалія – рослина отруйна.

  3. У якому реченні сполучення «з + орудний відмінок» виконує функцію додатка?
    Наступного дня Блаженко з Хаєцьким справді звідкись привели Чернишеві вороного.
    Шовкун з лагідним спокоєм щось розповідав співбесідникам про гірські пригоди.
    Міст, перегорівши, з гуркотом провалився в воду.
    З ревнивою пильністю стежив Маковей за Чернишем.
    Вперше з казкою, із легендою там зустрітись мені довелося.

  4. У якому з речень є обставина часу?
    Нема спочину думі хлібороба, допоки сонце й люди на землі.
    Не бійся досвітньої мли, - досвітній огонь запали, коли ще зоря не заграла.
    Поки сію – живу.
    Він народився погожої осені, тоді, як на обрії серпень пливе.
    Як проходили повз Федорчин город, справді спинились і загукали на подругу.

  5. Визначте, у якому реченні інфінітив виконує функцію означення.
    Вчора був даний по радіо сигнал починати масову сівбу.
    Яке то щастя – свій народ у світлі бачити!
    Як гарно вернутись по довгій дорозі додому.
    Рідний край щиріш любити научає нас розлука.
    Одне з найпочесніших наших завдань – зберегти на планеті мир.

  6. У якому реченні сполучення «від + родовий відмінок» виконує функцію обставини причини?
    Твої коси від смутку, від суму вкрила позолоть…
    Не вимагай від рідних неможливого.
    Я вже давно відійшов від справ державних, маю свої власні клопоти.
    – Як ти думаєш: де від мене було б більше користі – в науці чи на директорській посаді?
    Щось у мене було і від діда Тараса, і від прадіда – Сковороди.