Синтаксис
Розділові знаки у простому і складному реченнях. Варіант 5


    Інструкція
  1. Яке правило про пунктуацію однорідних членів речення сформульовано неточно?
    Якщо узагальнююче слово стоїть після однорідних членів речення, то після нього ставиться тире.
    Перед словами а саме, як-от, наприклад, що стоять після узагальнюючого слова, ставиться кома, а після них — двокрапка.
    Після узагальнюючого слова перед однорідними членами речення ставиться двокрапка.
    Якщо однорідні члени речення з'єднані сполучником І в пари, то кома ставиться між парами однорідних членів.
    Якщо перед однорідними членами речення стоїть узагальнююче слово, а після них речення продовжується, то після однорідних членів речення ставиться тире.

  2. У якому реченні перед порівняльним сполучником НАЧЕ треба поставити кому?
    Весна була для нього наче сонце (Леся Українка).
    Зорі між дрібними хмарами наче таночки заводять (Леся Українка).
    Малі діти грілися на весняному сонці й голосно щебетали наче пташки (І. Нечуй-Левицький).
    Він наче знепритомнів (З розмови).
    Горпина наче й не чула його слів (З. Тулуб).

  3. З'ясуйте, в якому реченні з прямою мовою допущено пунктуаційну помилку.
    Мовили пращури: «Мудрість не в словах, а в діяннях» (Р. Іваничук).
    «А, всі ви скептики» — відмахнулась Вірунька Івановою примовкою (О. Гончар).
    «А як ти думаєш, — зазираючи в очі, нахилився над ним Ничиталюк. — Хто такі генії?» (П.Загребельний).
    «Слухай, Семене, — кажу йому, коли після зміни вийшли з заводу, — чого ти через Гімалаї летів сюди?» (О. Гончар).
    «Гарний хлопець! Добра дитина! Золоте серце!» — шептала сама до себе тітка Антося... (К.Попович)

  4. У якому складному безсполучниковому реченні допущено пунктуаційну помилку?
    Я знаю: того місця не візьме (І. Нечуй-Левицький).
    Добре послужила нам старая сила: утікала від нас шляхта, штани погубила (П. Куліш).
    Уподібнюйся пальмі: з міцно стиснутим скелею корінням вона прекрасно здіймається догори (Г.Сковорода).
    Жайворонки дзвенять у синьому небі: пшениця колосом шумить на полях від Полісся до Приазов'я (А. Малишко).
    Неук має велику перевагу перед освіченою людиною: він завжди задоволений собою (Народна творчість).

  5. Вкажіть, у якому реченні допущено пунктуаційну помилку.
    Важко переоцінити значення того, що вже в роки дитинства, на порозі отроцтва людина усвідомлює свої творчі сили і здібності (В.Сухомлинський).
    Всі кому дорога була воля, відчули смертельну небезпеку, що знову нависла над батьківщиною (Натан Рибак).
    Чи знайоме вам те гостре, до фізичного болю гостре почуття нудьги за рідною країною, яким обкипає серце від довгого пробування на чужині? (Панас Мирний).
    Не скрізь повинен брати гору практицизм, особливо той, що висотує з нас душевність (М.Стельмах).
    Справжня любов народжується тільки в серці, яке пережило турботу про долю іншої людини (В. Сухомлинський).

  6. З'ясуйте, у якому реченні допущено пунктуаційну помилку при виокремленні прикладки.
    Я чув її, ту мову чарівну, і серце рветься ще її почути (В. Самійленко).
    Тернистим і нелегким був шлях Марії Заньковецької, української актриси на сцену (З кн. «Жінки в історії України»).
    Темна нічка — рідна мати — вміє добре колихати (М. Вороний).
    Людина високогуманна, щира й добра, сам непоганий художник, Сошенко з величезним довір'ям і піклуванням ставився до Шевченка (П. Федченко).
    Нам, хліборобам, що з мечем почати? (І. Франко)

  7. Укажіть умову відокремлення дієприкметникового звороту в реченні: Схвильована словами Івана, Оксана мовчала (А.Головко).
    Постпозиція по відношенню до означуваного слова.
    Ускладнення основного змісту причиновим значенням.
    Віддаленість від означуваного слова іншими словами.
    Сусідство з іншими відокремленими членами.
    Означуване слово - займенник.

  8. У якому реченні допущено помилку при виокремленні порівняльного звороту?
    Це струнке і гнучке слово п'янить мене, мов пісня, мов золота струна, що бринить в морозному повітрі (І. Микитенко).
    Невістка як з хреста знята (Панас Мирний).
    Пучечки соснових гілок стелились на небі як дороге гаптування на блакитному шовку (М.Коцюбинський).
    Я сьогодні розумію це як виклик долі... (І. Вільде)
    Веселі, сині, як небо, очі світились привітно і ласкаво (І. Нечуй-Левицький).

  9. З'ясуйте, у якому реченні допущено помилку при відокремленні уточнюючих обставин.
    Та зараз, цієї пізньої пори, в лугах усю калину вже зірвано — стоять голі кущі, з яких навіть листя пооблітало (Є. Гуцало).
    А за селом на високому горбі, оточена з усіх боків молодою паростю лісів, височіє сумовита братська могила (Ю. Збанацький).
    Коло гаю, в чистім полі, на самій могилі, дві тополі високії — одна одну хилить (Т. Шевченко).
    Се було літом, саме у жнива (М. Коцюбинський).
    Повставали раненько, до схід сонця (Марко Вовчок).

  10. З'ясуйте, у якому складносурядному реченні допущено пунктуаційну помилку.
    Отак би тут стоять години цілі і слухать мову птиць, лугів, дібров (К. Дрок).
    Сіножаті скосяться і пшениця вижнеться, листячком засиплються всі сади (С.Пушик).
    У вікна дивиться степ, і все спливає, як безконечне море (М. Коцюбинський).
    Пройшла гроза, і ніч промчала, і знову день шумить кругом (М. Рильський).
    Тебе утрачу — і сама загину (Т. Севернюк).

  11. У якому реченні допущено пунктуаційну помилку?
    У неділю опівдні насунулись чорні хмари, вдарив грім, заблискала блискавка, пішов чималий густий літній дощ (І. Нечуй-Левицький).
    Був теплий день світилася весна (М. Рильський).
    На поле синєє вечірній впав туман, над річкою пливуть його мінливі хвилі (М. Рильський).
    А вечір, мов чарівне решето, сіє і сіє звідусіль то перші шматки пісень, то жіноче цокотання, то парубочий перегук, то запізнілий скрегіт жорен (М. Стельмах).
    Темний осінній вечір стоїть за вікнами й шкрябається в шибки дрібними крапельками дощу (В.Козаченко).

  12. Вкажіть, у якому реченні допущено пунктуаційну помилку.
    А лопухи, почувши холодок, настовбурчилися, тихо зарипіли, випростовуючись, і теж запахли низовинням, росою, ніччю (Г.Тютюнник).
    Гойдаючись, тіні в годині вечірній з промінням сріблястим свавільно злились і, хвильку побувши у дружбі невірній, безжурно і легко навік рознялись (Г. Чупринка).
    Людина! Це ж слово! Його треба завжди, стоячи, говорити і кашкета скидати (М. Зарудний).
    Підеш собі, зажурившись, гаєм по долині (Т. Шевченко).
    Воюючи, командуючи, Черниш водночас невтомно вчився (О. Гончар).