Синтаксис
Розділові знаки у простому і складному реченнях. Варіант 2


    Інструкція
  1. У якому реченні тире між підметом і присудком поставлено неправильно?
    Всякий труд — почесний (Народна творчість).
    Що не хата — то витвір мистецтва (О. Гончар).
    Музична ріка — найкраща характеристика для творчості нашого Павла Тичини (М. Рильський).
    Мова — це генетичний код нації, який поєднує минуле з сучасним (В. Іванишин).
    Життя прожити — не поле перейти (Народна творчість).

  2. У якому реченні неправильно розставлені розділові знаки при означеннях?
    Толочу босими ногами прив'ялу гарячу траву в покосах, з неї раз по раз вилітають великі й дрібні, руді й зелені коники, хурчать крильцями і знову зникають, ховаються (Г. Тютюнник).
    З кленового пагона зірвався широкий, жовтий лист (Г. Тютюнник).
    Край гаю чорніє один на поляні змарнілий, потухлий лист (Г. Тютюнник).
    День не хмарний, не сонячний, не золотий, а якийсь ніби срібний (І. Нечуй-Левицький).
    Якісь солодкі, любі спогади та думки колисали його серце (М. Коцюбинський).

  3. У якому реченні допущено помилку при виокремленні вставних конструкцій?
    Доволі, мовляв, тримати слово на приколі у затиску броньованих рядків (В. Колодій).
    А може, я вигадую усе — і то лише дуби побронзовілі (Н. Кащук).
    Досі дні стояли теплі, сонячні, а сьогодні, мов на гріх задощило (О. Гурін).
    А єдиних слів, на жаль, було не сказано... (Б. Олійник)
    Зрештою, щастя — це найвищий тонус душі (О. Гончар).

  4. У якому рядку правильно розставлено розділові знаки у складнопідрядному реченні?
    Якби не поезії дивнії чари убогі жили б ми, понурі, як хмари (І. Франко).
    А ти для мене й досі молодий хоч вже і сивий, як стебло полинне (Г. Тарас).
    Людина без знань — це босоногий мандрівник, який не сміє йти в далеку дорогу бо назад не повернеться (С. Пушик).
    Ми всі за те, щоб сонцеві сіяти, і щоб земля не мокнула від сліз (В. Сосюра).
    Ліс, повитий срібноперим димом, в синяві, у золоті, в іржі, ніби осінь пензлем невидимим в небі розписала вітражі (М. Рильський).

  5. Вкажіть, у якому рядку допущено пунктуаційну помилку у безсполучниковому складному реченні.
    Бачу здалека: хвиля іскриста грає вільно по синьому морю (Леся Українка).
    З лісу шепче гілка, з жита — перепілка, з-за широкого лиману журиться сопілка (А. Малишко).
    Оглянувся, в порту вже кипить бій (О. Гончар).
    Вода все змиє, тільки злого слова — ніколи (Народна творчість).
    Спочатку попримовкали коники, тоді шелеснуло листя, потім знову запала тиша (Ю. Смолич).

  6. З'ясуйте, в якому складносурядному реченні на місці риски треба поставити тире?
    Небо вкрили дрібні білі хмарки / і сонце крізь їх білопінне мереживо світило тепло й лагідно (Я. Гримайло).
    Тепер садок потонув у темряві / і широкі вікна будинку, ясно освітлені зсередини, ніби висіли на сутіні вечора (В. Собко).
    Дунув вітер понад ставом / і сліду не стало (Т. Шевченко).
    Незабаром там запалав вогонь, дрова були сухі / і в небо шугнуло малинове полум'я!.. (В. Малик)
    Сонце поволі спускалося за темний ліс / і з Дніпра війнуло вечірньою прохолодою (В. Малик).

  7. У якому реченні допущено помилку при відокремленні обставини?
    Незважаючи на ранню пору то в одному кінці, то в іншому зривалася пісня (О. Гончар).
    Між вуликами зеленіла трава, синіли сині дзвоники, показуючи свої ясні осередочки; під тином червоніла, ніби кров'яні краплі, червона смілка, ріс жовтий кущик дроку (І. Нечуй-Левицький).
    Нарешті, зібравшись з духом, він шугнув у текучий натовп, пішов, як голка в сіно (О. Гончар).
    Гілки дерева, підтримуючи склепіння крон, немов колони, тяглися стрімко вгору, і тому здавалося, що йдеш безкраїм храмом (В.Шевчук).
    Розганяючи тумани, сонечко вставало (Б. Грінченко).

  8. Визначте, в якому реченні правильно розставлено розділові знаки при однорідних членах речення.
    Наша дума, наша пісня не вмре, не загине... От де, люди, наша слава, слава України! Без золота, без каменю, без хитрої мови, а голосна та правдива, як Господа слово (Т. Шевченко).
    В тій великій книжці, що їй ім'я «Кобзар», клекоче ціле море горя народного, в ній — невільницький поклик до помсти, і порив до свободи, мудрий розум гуманіста і ніжна чарівна краса української пісні (О. Гончар).
    Кобзарі виспівували багатющу душу народну в думах у піснях, не давали їй вмерти... (В. Василаш)
    Мова існує у свідомості членів суспільства реалізується в процесах мовлення (В. Іванишин).
    Вдень не лише сонце — все небо, здавалось, палило дихало спекою (О. Гончар).

  9. У якому реченні тире вжито між частинами складного безсполучникового речення?
    Життя прожити — не поле перейти (Народна творчість).
    Дорогоцінність багатства Карпат — букові ліси (І. Цюпа).
    О, це тонка річ — гумор... (П. Загребельний)
    Прислів'я і приказки — стислі крилаті вислови: в них сконцентровано житейську мудрість і філософію народу (З журналу).
    Хочеш зробити добро — не відкладай його на той світ (Народна творчість).

  10. Укажіть, в якому реченні допущено пунктуаційну помилку.
    Народ сам скує собі долю, аби тільки не заважали (М. Коцюбинський).
    Посіє народ вчасно — вродить пшениця рясно (Народна творчість).
    Старі люди кажуть, два хитрих мудрого не переважать (Л. Глібов).
    Була то пісня лебедина, у звуках сльози всі злились (М. Чернявський).
    Дитяче довір'я до вчителя — це крапля чистої води на кінці троянди: треба так зрізати квітку, щоб не струсити краплю (В.Сухомлинський).

  11. З'ясуйте, в якому реченні допущено пунктуаційну помилку.
    Коли в огонь живої мови чуття святого надаси, ти станеш лицарем краси (М. Вороний).
    Якщо палко і щиро кохаєш ти убогий і рідний свій люд, то любов може гори звернуть (Б. Грінченко).
    А, якщо ви вдало виберете працю і вкладете в неї всю свою душу, то щастя само вас знайде (В. Сухомлинський).
    Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя (Т. Шевченко).
    Коли б був я сокіл вільний, я б летів назустріч сонцю (О. Олесь).

  12. Визначте, у якому реченні допущено пунктуаційну помилку.
    Людині суджено не рухатись по колу (це, зрештою, й гаразд) (М. Рильський).
    Осідає чорна ніч білим снігом на хати. Осідає — дивна річ — білизна із чорноти (Д. Павличко).
    Може справа, яку розпочну сьогодні, для когось теж стане традицією (М. Олійник).
    Як на моє розуміння, то нині — час товариства, нововведень (М. Олійник).
    Ніхто не може світа пережити (Народна творчість).