Синтаксис
Розділові знаки у простому і складному реченнях. Варіант 1


    Інструкція
  1. У якому реченні неправильно вжито тире між підметом і присудком?
    Жити — означає любити (Ю. Мушкетик).
    Мати — це вічне одкровення, вічна радість природи, сталь і ніжність поезії життя (Г. Кривда).
    Очі їхні — любов та благання, синій смуток ячить з-під повік (М. Луків).
    Дівчина була — як у гарячці (М. Коцюбинський).
    Поезія — це діло совісне, не грайся нею безпричинно (А. Малишко).

  2. У якому реченні допущено пунктуаційну помилку при виділенні звертання?
    Ти, поете, з давніх пір Сам собою тільки втішний, Бо з тобою цілий мир, Мир майбутній і колишній... (Г. Чупринка)
    Мамо, голубко! В співи тремтячі Ти при мені виливала нудьгу (Г. Чупринка).
    О, Лейтар! Твій голос чую... (Т. Севернюк)
    Можна все на світі вибирати сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину (В. Симоненко).
    Гей, батьку мій, степе широкий! (Є. Плужник)

  3. У якому складносурядному реченні правильно розставлено розділові знаки?
    А десь ще б'ють у крицю ковалі А хтось несе меди в життєві соти І припадає небо до землі: Не всі й не всіх вивищують висоти (Т.Севернюк).
    Глянеш і щоразу тенькне тобі щось у душі (О. Гончар).
    Грім все гуркоче, і руда хмара лівим крилом обійма небо (М. Коцюбинський).
    Далеко на горизонті рожевіло небо, і виднілася смужка жита (М. Коцюбинський).
    Осипаються зорі на груди і розгойдує небо над землею пусті терези (Т. Севернюк).

  4. У якому безсполучниковому реченні між його частинами замість риски треба поставити тире?
    Я знаю / перекують на рала мечі (Є. Плужник).
    І марилось / по кладочці іду, а кладочка не проста, а тесова (Т. Севернюк).
    І снилися мені все білі сни / на сріблі сяли ясні самоцвіти, стелилися незнані трави, квіти, блискучі, білі... (Леся Українка)
    Життя як метелик / подув вітер і зламав крила (О. Олесь).
    Люди кажуть: посієш вчасно / збереш рясно (Народна творчість).

  5. Укажіть, в якому реченні допущено пунктуаційну помилку.
    Тремтять, летять вабливі звуки, а з ними радощі, і сум, і гніт душевної розпуки (Г. Чупринка).
    Взяв каганець, пішов, дивитись у клас (В. Васильченко).
    Дощик нитками плететься, в'ється, сиплеться і ллється по ріллі (Г. Чупринка).
    Сонце вже сховалося за вільшечки, пустило крізь листя тоненькі рожеві стріли (Г. Тютюнник).
    Заспівали, защебетали пташки (Марко Вовчок).

  6. Яке правило, що стосується розділових знаків при прямій мові, сформульовано неправильно?
    Коли пряма мова починається з абзацу, то перед початком її ставляться лапки, а в кінці може стояти знак оклику, знак питання або три крапки, і лапки закриваються.
    Коли пряма мова йде в рядок, без абзацу, то перед початком її ставимо відкриті лапки, а в кінці — закриті лапки й відповідний до характеру речення розділовий знак.
    Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка, а пряма мова береться в лапки.
    Якщо слова автора стоять після прямої мови, то перед ними ставиться кома.
    Коли кілька реплік прямої мови йдуть у рядок, без вказівки, кому вони належать, то кожна з них береться в лапки, а між репліками ставиться тире.

  7. У якому реченні вжито тире на місці пропущеного члена речення?
    Найбільше добро в кожного народу — це його мова (Панас Мирний).
    Хочеш, щоб тобі не заздрили, — не хвалися (Народна творчість).
    Слово — не стріла, а ранить глибоко (Народна творчість).
    Сталь гартується у вогні, а людина — в труді (Народна творчість).
    Жить — це значить жить чуттям мільйонних сил (М. Бажан).

  8. У якому реченні неправильно відокремлено дієприкметниковий зворот?
    Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою (М. Коцюбинський).
    Довкола йшли високі вали збудовані з каміння і землі, з дерев'яними і мурованими вежами, з глибоким ровом, що через нього вели мости (В. Малик).
    Далеко-далеко на південь засиніли смугою гори, вкриті лісом (І. Нечуй-Левицький).
    Роз'ятрений нудьгою, затоплений в задумі, плентався я тихою ходою берегом річки... (М. Коцюбинський)
    Високі гори довкола, покриті чорним смерековим лісом, немов дрімали на спеці, дихаючи гарячим смоляним запахом (І. Франко).

  9. У якому реченні допущено пунктуаційну помилку при звертанні?
    Ти мамо прийшла в сновидіннях — не в парчевому злоті: обходиш свої володіння в глибинах синівської плоті. Навчи мене сумнівів мамо, вдихни в мої ночі тривоги: у світі не просто, не прямо розбіглися долі-дороги (М. Руденко).
    Де забарився ти, вечоре милий? (Є. Плужник)
    Весно-слов'янко синьоока, тобі мої пісні складаю (Б.-І. Антонич).
    Луги, луги, пропахлі сіном прілим, чи ви мене впізнали, земляка? (В. Симоненко)
    Гей, ти, серце! Спокійно виконуй певну кількість ударів своїх! (Є. Плужник)

  10. У якому реченні перед сполучником I треба поставити кому?
    А щось в душі моїй холоне і землю ту наздоганя (Т. Севернюк).
    Який простір і як легко дихати під високим небом Кавказу (Т. Масенко).
    В'їхали в лісок. Тут було затишно і пахло смолою (М. Коцюбинський).
    Надіє! Надіє!.. О хто тебе ніжно на грудях не грів і хто за тобою орлом не летів? (О. Олесь)
    Був уже вечір і над хащами парку сходив великий повний місяць (Ю. Смолич).

  11. У якому реченні неправильно розставлено розділові знаки при прямій мові?
    І журавлик заспівав радісно: «Не звіть мене журавликом, щоб я не журився! А звіть мене веселиком, щоб я веселився!» (О. Іванченко).
    Позвали Лисицю, Ведмідь і каже: «Лисичко, треба тобі йти до Лева побалакати з ним...» — «А що ж я хіба у Бога теля з'їла, чи що? Хай хто-небудь інший піде» (Народна творчість).
    «Легше сказати, ніж зробити», — мовила стара, коли її попросили мовчати («Шведські прислів'я та приказки»).
    «Не біда — поет відмовив — як ти й сам з дороги звернеш, бо як рими повтікають, ти мені їх не завернеш» (Леся Українка).
    «Де ж твоя, мій гостю, справа?» —далі вже поет озвався (Леся Українка).

  12. У якому реченні з уточнюючими членами допущено пунктуаційну помилку?
    Далеко, аж до самого небосхилу хвилювалися ниви на вітрі... (М. Коцюбинський)
    Птахи опускалися зовсім низько, майже до самої землі (Г. Тютюнник).
    Серце стискалося в передчутті чогось грізного, навіть трагічного (Ю. Мушкетик).
    Край берега, у затишку, прив'язані човни (Л. Глібов).
    За Києвом та за Дніпром, попід темним гаєм, ідуть шляхом чумаченьки... (Т. Шевченко)