Однорідні члени речення

Поняття про однорідні члени речення

Однорідні члени речення (ОЧР) – це слова, що відповідають на одне і те ж запитання і відносяться до одного й того ж слова в реченні. Ми чуєм трав зелений крик, дощів задумані рефрени. Чуєм що? – крик, що? – рефрени.
Слова крик, рефрени відповідають на одне і те ж запитання (що?) і відносяться до одного і того слова в реченні (чуєм). Отже, вони однорідні.
ОЧР поєднуються між собою сурядним зв’язком без сполучників і за допомогою одиничних сполучників і, та, а, але, проте, зате, однак, все ж, або, чи (одиничний сполучник вживається тільки один раз між двома ОЧР); за допомогою повторюваних сполучників і… і, та… та, або…або, чи… чи, то… то, ні… ні (повторюваний сполучник повторюється два або більше разів підряд); за допомогою парних сполучників не тільки… а й, як…так і, хоч.. але, якщо не… то.
ОЧР бувають непоширені (виражені одним повнозначним словом) і поширені (виражені групою слів).
Якщо в простому реченні є два або більше підметів, присудків чи однакових додатків, то вони однорідні.
Якщо при означуваному слові є два або більше означень, то вони можуть бути однорідними і неоднорідними (важка, чорна хмара і важка чорна хмара).
Означення неоднорідні, якщо вони в різних планах характеризують предмет (безмежний золотий пшеничний лан); однорідні – якщо характеризують предмет в одному плані (наприклад, у позитивному: холодна, чиста, смачна вода).
Однорідні вони й тоді, коли являють собою перелік ознак (сині, червоні, фіолетові смуги).
Однорідні означення звичайно можна замінити одним словом (важка, чорна хмара – гнітюча). І вимовляються вони, на відміну від неоднорідних, з інтонацією переліку.
Два означення однорідні, якщо першим стоїть непоширене означення, а другим – поширене (літній, залитий сонцем день). Якщо ж вони стоять навпаки – то неоднорідні (залитий сонцем літній день).
Означення, які стоять після означуваного слова, звичайно однорідні.

Розділові знаки при ОЧР

1. Між однорідними членами речення (непоширеними і поширеними) звичайно ставляться коми, якщо вони: Злим людям не заздри, не бажай їх товариства. (З Біблії.);
- з’єднані повторюваними сполучниками і…і (й…й), та…та, ні…ні (ані…ані), не (то)…не (то), або…або, чи…чи, то…то, чи то…чи то (навіть коли перед першим однорідним членом нема сполучника): А в пшениці то мак, то волошки закрасили б роботоньку трошки. (Леся Українка.);
- з’єднані протиставними сполучниками а, але, проте, зате, та (=але), так, хоч, хоча, однак: Мала голка, та майстровита. (Нар. nворчість.);
- з’єднані парними сполучниками як…так, як не…то, не тільки…а (але) й, як…так і, не так…як, хоч…але (зате, проте, та), не стільки…стільки, якщо не… то, настільки…наскільки: Жита похитував не стільки вітерець, скільки роса. (М. Стельмах.);
- з’єднані приєднувальними сполучниками і, а також, ще й, а то й, та й, та ще, які вказують, що до переліченого приєднується ще один елемент як додаток до сказаного: Зазеленіли луги, ще й дібровонька. (Нар. творч.);
- між ОЧР, з’єднаними сполучниками і (й), та (= і) попарно, ставиться кома між парами їх: Співають дзвінко сонячного дня птахи і листя, вітер і хмарини. (О. Ольжич.)
2. Між ОЧР кома не ставиться:
- якщо сполучник і (й), або, чи, та (= і) вжитий однин раз («чиаботайі коми ковтає»): Тут пахне м’ята чи меліса. (Л. Скирта.);
- між двома дієсловами в однаковій формі, що вказують на рух і його мету: Ти піди відпочинь, Катрусю! (піди – наказ. спосіб, 2-га особа; відпочинь – наказ. спосіб, 2-га особа). Але: Приходь, посидимо. (різні форми дієслів: приходь – наказ. спосіб, 2-га особа; посидимо – дійсний спосіб, 1-ша особа);
- між двома однаковими або близькими за значенням словами (в одній або в різних формах), якщо друге вжите з часткою не і обидва вони за змістом утворюють єдине ціле і передають невизначеність або сумнів: хочеш не хочеш, дивишся не надивишся, біда не біда. Інколи, якщо цього вимагає інтонація, між такими однаковими словами ставиться тире: Співай – не співай, а часу не спинити. (Д.Луценко.);
- між двома словами, з’єднаними повторюваними сполучниками і або ні, якщо вони утворюють суцільний вираз (фразеологізм): і сюди і туди, ні се ні те, ні риба ні м'ясо, ні з сього ні з того;
- між двома словами, з’єднаними повторюваними сполучниками, які утворюють тісну смислову єдність (часто їх можна замінити одним словом; або третього не може бути логічно у реченні): Витьохкують і мертвому й живому ті солов’ї на канівській горі. (Всім витьохкують солов’ї, третього між мертвим і живим не існує!)
З двох особових дієслів, пов’язаних часткою аж, друге з яких разом із цією часткою виражає високу міру дії, названої першим дієсловом, складається так званий парний присудок: Дитина плаче аж заходиться. Хлопець біжить аж падає. Комою дієслова у таких конструкціях не розділяються.
Коли ж у такому реченні з’являються другорядні члени, парний присудок розпадається на два прості дієслівні присудки, що є однорідними членами. Між ними ставиться кома: Вітер верби нахиляє, аж верби ламає. Тимоха все просить, аж до ніг припада.
Тире ставиться між однорідними присудками, якщо у наступному присудку вказано причину вираженої попереднім присудком дії, пояснення, уточнення, узагальнення, наслідок, швидку зміну подій: Мати не спала – очікувала його. (М. Стельмах.) Вона не видержала – заплакала. (Панас Мирний.)
Тире ставиться між однорідними підметами, присудками, додатками, означеннями, обставинами, якщо вони перебувають у зв’язку різкого протиставлення і не пов’язані сполучниками: Вітер в гаї не гуляє – вночі спочиває. (Т. Шевченко.) Не плаває – літає Семен Дніпром. (Марко Вовчок.)
В такому разі ОЧР протиставляються щодо їх відношення до члена речення, з яким вони пов’язані за змістом: виражене першим членом речення (з часткою не) заперечується, виражене другим – стверджується: То не хмара – біла пташка хмарою спустилась. (Т. Шевченко.)
Тире ставиться й перед єднальним сполучником і (зрідка після нього) між двома присудками (або кількома присудками та останнім із них):
- якщо останній з них виражає щось несподіване або різко протилежне до висловленого першим: Земля на прощання усміхнулася – і потемніла. Буря пройшла, вирвала кілька дубів з корінням, поламала силу молодого гілля і – скрилася. (Панас Мирний.);
- якщо останній присудок виражає наслідок того, що висловлено першим: Глянь на вид – і не питай про здоров’я. Кудкудаче курка – і гніздо видає. (Нар. творч.)
Іноді між значно поширеними або далекими за змістом однорідними членами ставлять крапку з комою: А над самою водою верба похилилась; аж по воді розіслала зеленії віти. (Т. Шевченко.) 2. Сидить батько кінець стола, на руки схилився; не дивиться на світ божий; тяжко зажурився. (Т. Шевченко.) 3. Розжеврене, червоне сонце низько спустилося; багряним світлом грало на деревах. (Леся Українка.)

Узагальнюючі слова і розділові знаки при них

У реченні при однорідних членах може бути узагальнююче слово, яке є тим самим членом речення, що й однорідні члени.
Узагальнююче слово виступає ніби замінником усіх однорідних членів.
Найчастіше в ролі узагальнюючих вживаються слова все, всі, ніхто, ніщо, скрізь, усюди, завжди, ніколи, ніде і подібні.
Узагальнююче слово в реченні може стояти як перед однорідними членами, так і після них.
1. Якщо у реченні є узагальнююче слово, то перед однорідними членами ставиться двокрапка, а після них — тире. 1. Ранок зачинався тихий та лагідний, все наокіл: і трави, і дерева, і кущі — наче завмерло. (Ю. Смолич.) 2. Всюди: і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги до заводу — росли молоді осокори, клени й каштани. (В.Собко.)
2. Іноді, найчастіше в діловому та науковому стилях, перед однорідними членами ставлять двокрапку навіть тоді, коли в реченні нема узагальнюючого слова, але перед переліком робиться попереджувальна пауза, а однорідні члени речення читаються з перелічувальною інтонацією. Така двокрапка не обов'язкова. 1. На пароплав, що пливе по річці, діють: сила тяжіння, виштовхувальна сила води, сила тяги гвинтів, сила опору води. 2. На простому, батьком змайстрованому столі їх чекає: і святий хліб, і картопля, і варена кукурудза, і голубці. (М.Стельмах.)
3. Якщо при узагальнюючому слові є слова а саме, як-от, наприклад, то перед ними ставиться кома, після них — двокрапка: Всяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок — можна було викосити косою в траві. (О. Довженко.)
4. Якщо узагальнююче слово стоїть після ОЧР, то після них перед УС ставиться тире: І ліси, і поля, і парки, і сади, і городи – все зеленіло і цвіло.
Перед тире може також ставитись кома, якщо вона зумовлена іншими причинами (межа частин складного речення, відокремлення членів речення тощо): Свист у полі, ночі горобині, білий цвіт, обпалений вогнем, - все мені ввижається в долині.
5. Перед однорідними членами речення, вираженими власними назвами, після узагальнюючого слова (словосполучення) двокрапка звичайно не ставиться: Дівчина дуже любить пам’ятник Котляревському. На ньому вирізьблені цікаві малюнки з його п’єс «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник».
6. Проте якщо на узагальнююче слово падає логічний наголос, двокрапка ставиться: У мене гарне товариство: Шекспір, і Лермонтов, і Блок.
7. Двокрапка після узагальнюючого слова перед однорідними членами – власними назвами ставиться, якщо однорідні члени значно поширені: На сцені Національної опери вперше були поставлені українською мовою відомі опери: «Садко» і «Казка про царя Салтана» М.Римського-Корсакова та «Турандот» Джакомо Пуччіні.

Схематично правила розстановки розділових знаків можна відобразити так:

1. О, О, О.

2.  О і О.

3. О чи О.

4. О або О.

5. О та (= і) О. О, та (= але) О.

6. О й О.

7. О, О і О.

8. О, і О, і О.

9. І О, і О, і О.

10. І О, й О.

11. О, але О.

12. О, а О.

13. О, хоч  О.

14. О і О, О і О, О і О.

15. Не тільки О, але й О.

16. УС: і О, і О, і О.

17. О, О, О – УС.