Відмінювання іменників ІІ відміни чоловічого роду

У закінченнях іменників другої відміни чоловічого роду в родовому відмінку можуть виступати закінчення -а (-я) і -у (-ю).

Закінчення -а (-я) виступає у таких групах слів:

1) різноманітні назви осіб і істот (загальні назви, імена, прізвища, прізвиська, персоніфіковані предмети і явища): чоловіка, хруща, жука, Івана, Вітр
а, Мороза;

2) назви конкретних обчислюваних предметів: дуба, трактора, ножа, олівця, маяка;

3) топоніми – назви населених пунктів незалежно від позиції наголосу, що складаються з одного слова: Києва, Пскова, Лондона, Парижа;

4) гідроніми: а) з наголошеним закінченням: Дніпра, Дністра, Дінця, Іртиша; б) прикметникового походження: Тетерева;

5) назви мір довжини, площі, ваги, об’єму, грошових одиниць, часових проміжків, числові назви: метра, гектара, кілограма, літра, тижня, десятка, мільйона, франка, дюйма (але року, віку);

6) іменники з термінологічним значенням: квадрата, трикутника, еліпса, атома, радіуса, префікса, модуля, іменника, додатка (але роду, виду);

7) назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: флігеля, хліва, монастиря, але даху, вокзалу, дому, залу, палацу, поверху, тунелю,
ґанку, заводу, замку, каналу, коридору (-а), магазину, метрополітену, тину;


8) іменники із суфіксами -ок (-к-), -ик-, -чик-: городчика, майданчика, ліска, ставка (але городу, майдану, лісу, саду, ставу, яру);

9) віддієслівні іменники на -ок- (-к-) із значенням конкретного предмета або однократної дії: кивка, зівка, кидка, стрибка, уламка.



Закінчення -у (-ю) мають такі іменники:

1) матеріали і речовини, збірні іменники, а також назви рослин (трав, злаків, кущів): піску, азоту, ячменю, бузку, очерету, але хліба, вівса;

2) явища природи: дощу, снігу, вітру, морозу, циклону, інею, землетрусу;

3) обчислювані сукупності предметів та істот: полку, загону, хору, оркестру, натовпу;

4) почуття, психічний стан, захворювання: суму, настрою, оптимізму, спокою, артриту, неврозу, жалю;

5) дії, процеси: приїзду, наступу, переходу, виклику, грюкоту;

6) середовище або простір: лісу, степу, саду, океану, світу, лиману, космосу;

7) топоніми: а) назви країн, областей, островів: Іраку, Криму, Азербайджану;

б) власні назви, які складаються з двох слів, останнє з яких іменник: Зеленого Гаю, Кривого Рогу;

8) гідроніми з ненаголошеним закінченням: Нілу, Рейну, Амуру;

9) абстрактні поняття, назви суспільно-політичних, релігійних та інших напрямів, угруповань, властивостей, ознак, формацій: експерименту, характеру, колориту, прогресу, буддизму;

10) назви установ, закладів, організацій: інституту, комітету, радгоспу, штабу, клубу, заводу, ректорату;

11) назви ігор, танців: тенісу, боксу, кросу, преферансу, вальсу, але гопака, краков’яку і краков’яка;

12) літературознавчі терміни: жанру, епосу, роману.

Деякі іменники залежно від свого значення можуть мати і закічнення , і закінчення : листопада (місяць) і листопаду (опадання листя), каменя (шматок породи) і каменю (матеріал), листа (писаний текст) і листу (збірне поняття), стола (вид меблів) і столу (поставлена їжа, круглий стіл), до Алжира (місто) і до Алжиру (країна).

У деяких випадках паралельно вживаються обидва закінчення: з двора і з двору, з моста і з мосту.

У давальному відмінку однини:
а) назви істот мають переважно закінчення -ові (тверда група), -еві (м'яка і мішана групи): батькові, синові, мулярові, слюсареві, сторожеві, газетяреві;
б) назви неістот мать переважно закінчення : дубу, столу, мосту, суду (але може бути також: дубові, заводові, краєві).

Якщо особа називається кількома іменниками, то закінчення, щоб уникнути одноманітності, чергуються: директорові Івану Петровичеві Коваленку, учителеві Ребру або учителю Реброві.
Але тільки закінчення мають ті власні назви, у яких є суфікси -ов, -ев, -ін, -ин: Києву, Львову, Харкову, Каневу, Глібову, Щоголеву, Щепкіну, Ковалишину, Пирятину.

У знахідному відмінку однини:
а) назви істот мають таку форму, як у родовому відмінку: бачу товариша, лікаря, хлопця, кота;
б) назви неістот мають звичайно таку форму, як у називному відмінку: бачу завод, інститут, папір, алюміній; але деякі назви неістот, що називають чітко окреслені предмети, частіше мають таку форму, як у родовому відмінку: бачу стола, олівця, ножа, плуга, дуба, листа, зуба, носа.

В орудному відмінку однини іменники звичайно мають закічнення -ом (тверда група) та -ем (м'яка й мішана групи): сином, муляром, ковалем, кобзарем.
Як виняток, прізвища з прикметниковими суфіксами -ов, -ев та -ін, -ин мають у цьому відмінку закінчення -им: Глібовим, Щоголевим, Ковалишиним, Щепкіним. Але в прізвищах без такого суфікса та в назвах населених пунктів вживається закінчення -ом: Литвином, Волошином, Кармазином, Дарвіном, Чарлі Чапліном; Харковом, Батурином.

У місцевому відмінку однини спостерігається така закономірність:
а) назви істот мають переважно закінчення -ові, -еві: при батькові, товаришеві, водієві, на вовкові;
б) назви неістот із кінцевим мають переважно закінчення : у ліску, кутку, будинку, Печерську; а також під наголосом: на шляхý, снігý, льодý, у степý, ярý, борý, димý, краю крáї), гаю гáї);
в) інші назви неістот мають переважно закінчення : на дивані, возі; причому кінцеві г, к, х перед закінченням чергуються із з, ц, с: на порозі, в універмазі, на боці, у русі;
г) назви неістот із прийменником по при позначенні місця мають переважно закінчення : по Києву, двору, інституту, світу світі), Дніпру Дніпрі).

У кличному відмінку однини:
а) більшість іменників м'якої групи, іменників твердої групи на, іменники мішаної групи на шиплячий та деякі інші мають, як правило, закінчення: добродію, вчителю, лікарю, кобзарю, Василю, Юрію, Стороженку, ОлегуОлеже);
б) інші іменники мають закінчення : брате, хлопче, майстре, голубе, друже, козаче, Іване, Олександре; зокрема іменники мішаної групи на -яр: скляре, човняре, школяре.

У звертаннях, що складаються з двох назв, фому кличного відмінка мають, як правило, обидва слова: пане полковнику, добродію директоре, колего Степане, друже Михайле, Григорію Васильовичу, Ярославе Юрійовичу (хоч пане продавець). Але прізвища звичайно ставляться у формі називного відмінка: добродію Киричук, пане Стороженко,пане Стороженку).

У називному відмінку множини іменники ІІ відміни чоловічого роду відповідно до групи мають закінчення або -і (-ї): професори, столяри, муляри, пращури, батьки, тати (а не тата), шляхи, пороги (тверда група), пекарі, дні, гаражі, краї (м'яка і мішана групи).
Як виняток, закінчення мають іменники твердої групи комарі, хабарі, звірі, снігурі, друзі, а також пазурі (і пазури).

Закінчення мають іменники вуса вуси), рукава (частіше - рукави), хлібá (зернові культури в полі), вівса.

Іменники із суфіксом -ин на позначення одиничності втрачають цей суфікс: киянин - кияни, громадянин - громадяни, вірменин (і вірмен) - вірмени, татарин - татари (але: осетини, грузини, мордвини). Слово хазяїн має дві форми: хазяї ("чоловіки") і хазяїни ("господарі").

У родовому відмінку множини іменники ІІ відміни чоловічого роду звичайно мають закінчення -ів: солдатів, партизанів, батьків, татів (не тат), кіловатів, омів.
Нульове закінчення мають ті іменники, які втрачають суфікс -ин: киян, селян, заробітчан, болгар, татар, вірменвірменів). У іменниках, що не втрачають суфікс -ин, виступає закінчення -ів: грузинів, осетинів, мордвинів; а також хазяїв хазяїнів).
Нульове закінчення мають також іменники чобіт, цигáн і чоловік (у значенні "особи"), але чоловіків (у значенні "люди чоловічої статі").
Закінчення -ей мають іменники гостей, коней.

В орудному відмінку множини три іменники паралельно із закінченням -ами можуть мати закінчення -ми: кіньми, гістьми, чобітьми.

У кличному відмінку множини деякі іменники можуть мати закінчення -ове: Прощавайте, панове-сватове! (Г.Квітка-Основ'яненко). Гей, братове ж ви мої! (Б.Олійник).

Іменник Господь відмінюється за зразком твердої групи: Господа, Господові і т. д. У непрямих відмінках іменника Велúкдень усередині зявляєтсья звук о: Велúкодня, Велúкодню і т. д.
Іменник овес у непрямих відмінках має форми з початковим ві-: вівса, вівсові і т. д. У називному відмінку множини можливі дві форми: вівса і вівсú.

Нижче в таблиці наведено буквені відмінкові закінчення іменників ІІ відміни чоловічого роду. Через кому подаються різні закінчення в різних іменниках тієї самої групи, як, наприклад, у родовому відмінку однини: дуба, лісу - -а, -у. Паралельні закінчення в тих самих іменниках подано через похилу риску, як, наприклад, у місцевому відмінку однини: на коні, на коневі, на коню - -і/-еві/-ю.
Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки, як, наприклад, у називному відмінку множини: хліба - (-а). Знаком Ø показано нульове закінчення. як,наприклад, у родовому відмінку множини: киян - Ø.

Однина



Множина






М'яка група
М'яка група


М'яка групаМ'яка група
Відм.
Тверда група (рік)
Мішана група (кущ)
з основою не на й (день)
з основою на й (край)

Тверда група (рік)

Мішана група (кущ)
з основою не на й (день)
з основою на й (край)
Н.
Ø, -о
ØØØ-и, (-і), (-а)



Р.
-а, -у
-а, -у
-я, -ю
-я, -ю
-ів, Ø, (Ø)-ів
-ів (ей)
-їв
Д.
-ові/-у
-еві/-у
-еві/-ю
-єві/-ю
-ам
-ам
-ям
-ям
З.
Як у Н. або Р.
Як у Н. або Р.
Як у Н. або Р.Як у Н. або Р.Як у Н. або Р.Як у Н. або Р.Як у Н. або Р.Як у Н. або Р.
Ор.
-ом, (-им)
-ем
-ем
-єм
-ами, (-ьми)
-ами
-ями, (-ьми)
-ями
М.
-і/-ові/-у
-і/-еві/-у
-і/-еві/-ю
-ї/-єві/-ю
-ах
-ах
-ях
-ях
Кл.
-е, -у
-е, -у


Як у Н.
Як у Н.Як у Н.Як у Н.