Головна » Статті » Тексти для читання » Остап Вишня

"Федько Зошит" (Сумний жарт)
Федько Зошит

(Сумний жарт)

Федько Луговий учився не дуже... Йому нелегко було дійти до сьомого класу, а проте дійшов.
Він із класу в клас переходив, ніби на Ельбрус видирався: «візьме» наступний клас, аж упріє, бідолаха, аж голова йому йде обертом. Так ото йому було трудно «брати» цей крутий підйом.
Як переходив у перший раз Федько Луговий з четвертого класу в п'ятий, він так, сердега, заморився, що довелося аж цілий рік у четвертому класі перепочивати, ніби на туристській базі.
У сьомому класі вже ясно виявилося, що Федько Луговий — шатен і що вуса і баки в нього чорняві.
Вуса, хоч вони й чорняві, Федько рішуче голив, баки, хоч отакенькі, а попускав, і коли в нього парикмахер ввічливо запитував: «Вам рівно чи косо?» — Федько, не дивлячись на парикмахера, тихо відповідав:
—    Косо! Тільки трішечки!
Чуба Федько зачісував на лівий бік і на лоб напускав. Чуб у його був густий і кучерявий, це спереду, а на потилиці голо: «бокс»!
У сьомому класі Федько не так зрадів новим підручникам, як новим хромовим чобіткам, з м'якими халявками на білій підклейці.
Як же він прохав у мами і як він благав:
—    Мамо, чоботи! Тільки чоботи!
—    А чому ти не хочеш черевиків? Вони дешеві, та й добрі тепер роблять у нас черевики. Куплю я тобі черевики! — говорила мати.
—    Ма-а-мо, чоботи! — аж плакав Федько.
—    Чого тобі ті чоботи! Он і Оленці треба, вона теж почала в школу ходити! Чоботи дорогі, за ті гроші я тобі й Оленці черевики куплю.
—    Ма-а-мо, чоботи! — ридав Федько.
Оленка, сестричка Федькова, дуже любила свого брата, вона обняла матір:
—    Мамуню! Купи Федькові чоботи, а я в стареньких черевичках походжу, вони ще в мене добрі!
Купила мати Федькові чоботи.
Цілий вечір Федько сидів й одвертав халяви, щоб було видно білу підклейку, а штани все випрасовував — щоб з «напуском».
—    І навіщо ото чоботи псувати? — дивувалась мати.— Та некрасиво ж!
А Оленка:
—    Мамуню! Всі хлопці тепер так ходять... От і Федя так хоче.
—    А чи всі оті, що з вивернутими халявами, трійки, а іноді й двійки додому приносять? — хитала головою мати.
—    Він виправиться, мамуню,— захищала Оленка Федька.
—    Ти все, Оленко, його захищаєш! — говорила мати.
—    Бо він мій братик!
Оленка була відмінниця і часто глузувала з Феді:
—    Сьогодні еа парі чи на трійці приїхав?
Федько не дуже сердився на Оленку. Один тільки раз він сильно розгнівався, коли Оленка сказала матері:
—    А в нашого Федька палітурки в книжках так позадиралися, як халяви в чоботях! А із зоології вчитель таку якусь йому двійку вивів, ніби з «напуском», як штани в халявах!
Федько крикнув: «Замовч!», підбіг і замахнувся на Оленку кулаком.
Оленка зблідла й завмерла. Губи в неї засмикались, а не заплакала — стрималась. Тільки промовила:
—    Отакий ти! Із зоології двійка, а замахуєшся!
А мати йому:
—    Стидайся! Парубок уже: на голові «бокс», халяви одгорнуті, штани з «напуском», а маленьку сестричку хотів ударить. А вона тебе так любить.
—    А чого вона двійкою очі коле? Хай спробує сама зоологію...
—    А що там такого, в зоології! Що тебе спитали?
—    Про корову!
—    Що ж ти, корови не бачив? — підскочила Оленка.
—    Про коров'ячий шлунок спитали! А він — трудний! — прогув Федько.
—    Чим трудний?
—    Складний дуже! Аж чотири частини має! Я три пригадав, а четверту забув...
—    Як? — зацікавилася мати.
—    Та як? Сказав про рубець, про сітку, про сичуг, а про книжку в коров'ячому шлунку забув. А Петько Чорний хотів підказати та й показав мені книжку, а я думав, що зошит, і бовкнув: «Зошит!» Ну й — двійка!
Мати сумно похитала головою:
—    Частіше   треба   у   книжку   дивитися!
—    Ат! — махнув рукою Федько.
А Оленка приснула й у подушку головою:
—    Федько Зошит!
Федько дуже не любить, коли його Оленка Зошитом обзиває.






Категорія: Остап Вишня | Додав: ychitel (21.07.2012)
Переглядів: 5500 | Рейтинг: 3.1/13