"Шкільні усмішки" - Фольклор - Тексти для читання - Каталог статей - Допомога учням, студентам, учителям
Головна » Статті » Тексти для читання » Фольклор

"Шкільні усмішки"
Не вміє

Першокласник Сергійко, повернувшись зі школи, сказав:
—    Я в школу не піду.
—    Чому? — запитала бабуся.
—    Бо там треба писати й читати, а я не вмію; а розмовляти я вмію, так на уроках не дозволяють.


Не витерпів

Вчитель заспокоїв учнів і наказав їм:
—    Сидіть мені тихо, щоб, як муха пролетить, і то чути було.
Учні довго сиділи притихлі, а потім один не витерпів і питає:
—    Ну коли вже та муха пролетить?


Важке питання

Першокласник. Тату, а сьогодні вчитель питав увесь клас, і ніхто, крім мене, не відповів.
Батько. А що ж він питав?
Першокласник. Хто розбив вікно.
Батько. Ну, а ти що сказав?
Першокласник. Ну... сказав, що вікно розбив я.


Коли помилок менше

—    Грицю, у твоїй письмовій роботі аж десять грубих помилок! Чи не могло б їх бути менше?
—    Могло б, якби робота була трохи коротшою.


«Все я та я»

—    Вставай, Петрику,— будить мати першокласника,— пора до школи збиратися.
—    Не хочу,— пхикає Петрусь,— все я та я, хай сьогодні Оленка піде.— I показав на молодшу сестру.


Намалював коня

Сашко. Мамо, а наша вчителька геть не знає тварин. Мати. Звідки ти це взяв?
Сашко. Я намалював коня, а вона питає, що то таке.


Навчив

Учитель питає учня:
—    Скільки буде три та п'ять? Учень відповідає:
—    Не знаю.
—    Ну от як я візьму й покладу тобі в кишеню три копійки і п'ять копійок, скільки буде разом?
—    Нічого не буде.
—    Та чого ж,— каже учитель,— не буде?
—    А того не буде, що в мене у кишені дірка.


«Розв'язав» задачу

—    Ти розв'язав задачі, які вчителька задала на сьогодні?
—    Тільки одну, мамо.
—    Яку?
—    Ту, що списав у Миколи.


Не найгірший

—    Мамо, мене вже більше не звуть найгіршим учнем.
—    Молодець, синку! Ти став краще вчитись?
—    Ні, до нас прийшов новий хлопчик, який вчиться ще гірше.


На уроці географії

—    Костику, покажи на карті Червоне море.
—    Щось я такого не бачу. На цій карті всі моря лише блакитні.


Владик пише твір

В одній школі учням дали завдання написати дома твір на тему: «Свійські тварини».
Роздаючи зошити з перевіреними творами, учителька сказала Владикові:
—    Чому ти так мало написав? От подивись — Михась так само, як і ти, написав про свого собаку, але в нього вийшло більше двох сторінок, а в тебе всього п'ять рядків.
—    Таж у Михася великий собака, а в мене маленький,— відповів Владик.— Чи багато про нього напишеш?

Написав

—    Діти! Запишіть у зошити імена людей, яких ви вважаєте найвизначнішими,— сказав учитель. Згодом він запитав : — Скільки ти вже написав, Петрусю?
—    Десять. Лишився ще один — воротар...

Що вилупиться

—    Якого роду слово «яйце»?—запитала учителька в учня.
—    Ніякого,— відповів той.
—    Чому?
—    Бо не знаємо, що з нього вилупиться: півень чи курка...

Відповів

Учитель. Іванку, чи довго живуть миші?
Учень. А це залежить від кота.

Подовшала історія

—    Чому це в тебе з історії трійка? Коли я вчився,— сказав дідусь,— у мене з історії були самі п'ятірки.
—    Так тоді ж історія була коротша,— відповів онук.

Скільки пирогів?

У першому класі був дуже поганий учень. Вчителька не знала, що й робити, щоб навчити його арифметики. Одного разу вона повела з ним таку розмову:
—    Твоя мама пекла сьогодні пироги?
—    Пекла.
—    Ти з'їв один пиріг, і мама дала тобі ще один. Скільки всього ти з'їв пирогів?
—    Два.
—    Добре. З'їв ти ці два пироги, а мама тобі дала ще два.
—    Ну, ні, стільки я вже не з'їм!

Робив зауваження

Прийшов онук із школи. Глянула бабуся — а новий костюмчик пожмаканий, всі ґудзики повідривані.
— Що ж це ти наробив? — записала бабуся.
— Та це я Миколі робив зауваження, щоб не свистів на вулиці.

На уроці фізкультури

Учитель. Стань на кінець черги останнім!
Учень. Та там останнім вже хтось стоїть!

Не обов'язково

—    Помий, Васильку, руки. Як ти підеш у школу з такими руками? — каже мати.
—    Та це не обов'язково.
—    Як то не обов'язково?
—    Бо я у школі ніколи руки не піднімаю.


Хитрий хлопчик

—    Татку,— питає хлопчик,— чи зумів би ти із заплющеними очима написати своє прізвище?
—    Звичайно.
—    То напиши його, будь ласка, в моєму щоденнику.

Загальний зошит

Першокласниця Олеся старанно виводила в зошиті кривульки. Брат побачив і кинувся до неї:
—    Ой, що ж ти наробила в моєму зошиті!
—    А хіба це твій? — здивувалася Олеся.
—    Ну а чий же?
—    А там написано, що то «Загальний зошит»,— то це і твій, і мій.

Виправдався

Хлопчик повернувся із школи додому. Глянула мати, а нова його шапка подерта і вся в грязюці.
—    Це що?
—    Та це хлопці...
—    Що хлопці?
—    Скинули з мене шапку й почали у футбола грати.
—    А ти ж де був?
—    На воротях стояв.

Хитрий Івась

—    Івасю, ти такий великий хлопець, а примушуєш маленького Петрика нести свій і твій портфель.
—    Це я вчу його допомагати старшим.

«Мій тато»

Батько та мати поїхали з дому, а Данилко, лишившись на господарстві, до школи не пішов.
Раптом телефонний дзвінок... Данилко впізнав по голосу свою вчительку:
—    Чому сьогодні Данилко не прийшов до школи?
—    Тому що він захворів.
—    А хто це розмовляє зі мною?
—    Мій тато...








Категорія: Фольклор | Додав: ychitel (04.08.2012)
Переглядів: 10645 | Рейтинг: 3.5/29