Антологія дитячого анекдоту_5 - Фольклор - Тексти для читання - Каталог статей - Допомога учням, студентам, учителям
Головна » Статті » Тексти для читання » Фольклор

Антологія дитячого анекдоту_5
ВОВЧИК З НАМИ

Хто не чув про Вовчика!

Про безтурботного, зухвалого хлопчиська — героя анекдотів та надзвичайних історій!
Його відважне життя в школі, під суворим учительським наглядом, і вдома — під важкою рукою батька — давно стала легендою.
І ось воно — перед вами. Читайте, співчувайте, пригадуйте себе в подібних ситуаціях...
Вовчик жив, Вовчик живий, Вовчик житиме!
Олександр ЗИМІН,
хранитель колекції.

* * * 

На  урок  зоології  вчителька принесла вужа.
—    Діти, що це за тварина?
Маша піднімає руку:
—    Мабуть, їжачок.
—    Неправильно.
Сашко піднімає руку:
—    Тоді це хом'ячок.
—    Неправильно.
Вовчик піднімає руку:
—    А можна до нього доторкнутись?
—    Прошу, доторкнись.
Вовчик   підходить  до   столу, гладить вужа і замислено каже:
—    Ось що зробила школа із Змія Горинича!

* * *

Вовчик повертається зі школи, в нього на лобі слід від укусу.
—    Вовчику, що сталося?
—    Не знаю, мабуть, я сам себе вкусив.
—    Але як ти міг дістати свого лоба?
—    Очевидно, заліз по драбині.

* * *

Мама повертається з Вовчиком із гостей і сварить його:
—    Мало того, що ти заснув, коли тітка Сіма співала романс! Але ти ще й прокинувся, коли вона брала верхню ноту, й вигукнув: «Та впустіть же собаку в дім!»

* * *

Стоять двоє біля винного магазину.
—    Ну, дві візьмемо чи три?
—    Вчора взяли три, а одна залишилась.
—    Гаразд, візьмемо дві.
Вовчик та Петро заходять до магазину й кажуть продавцеві:
—    Чотири пляшки горілки та дві іриски.

* * *

Петро взяв у шкільному буфеті чай, а булочку забув. Думає — якщо піду за булочкою, хтось мій чай вип'є. Написав на папірці: «Я сюди плюнув». Повертається з булочкою, а на папірці дописано: «І я теж. Вовчик».

* * *

Вовчик прийшов додому зі школи й розповідає батькові, що на уроці хімії він проводив дослід, після чого стався вибух реактиву.
—    І що, вчитель знову поставив двійку? — запитує батько.
—    Ні, він просто не встиг.

* * *

На урок зоології вчителька принесла кавуна.
—    Що це таке, діти? — запитує.
—    Ха, та це ж кавун, Маріє Іванівно! — вигукує Вовчик.
—    Ні, це мічурінське яблуко,— з єхидною посмішкою каже вчителька.
Наступного дня вчителька приносить диню.
—    Діти! Що це?
—    Диня! — каже Вовчик.
—    Неправильно! Це мічурінська слива.
Вовчик на третій день приносить портфель раків і, висипавши їх на стіл учительки, запитує:
—    Маріванно, а оце що таке?
—    Як що? Звичайно ж, раки!
—    Ні, Маріванно, неправильно! Це мічурінські таргани!

* * *

Йде урок зоології. Вчитель кидає до склянки з водою черв'яка.
Через кілька хвилин виймає його й каже:
—    Бачте, діти, черв'ячок живий.
Потім бере склянку зі спиртом, кидає туди черв'яка, по тому витягає:
—    Бачите, діти, черв'ячок помер. Які можна зробити висновки?
Встає Вовчик:
—    Потрібно пити горілку, а то глисти заведуться.

* * *

У класі захворіла вчителька. Вовчику доручили провідати її. Наступного дня вовчик заходить до класу й оголошує:
— Становище безнадійне! Маріванна завтра прийде до школи!

* * *

—    Слухай-но, чому ти посварилася з Вовчиком?
—    Бо він знає силу-силенну непристойних пісеньок.
—    Невже він тобі їх співав?
—    Ні, він їх насвистував...


* * *

Вовчик розповідає: «До П'ятачка прибігає Вінні й каже:
—    Чуєш, П'ятачок! Нам прислали десять банок варення — по вісім банок кожному!
—    Як це по вісім?
—    Не знаю — свої вісім я вже з'їв!»

* * *

«Хто знайшов щоденника учня 6-А, прошу не повертати. Вовчик».

* * *

«Бажаючим вивчати англійську мову в досвідченого викладача за помірну плату уступлю місце у 8-Б класі. Запитати, lе сидів Вовчик».

* * *

Вовчик повертався зі школи. Біля «Гастронома» з черги вийшла, тримаючись за бік, старенька.
—    Скажи, внучку, як потрапити до найближчої лікарні?
—    Запросто! — відповів Вовчик.— Прямуйте через вулицю, замруживши очі, і через п'ять хвилин «швидка» буде поряд.

* * *

Володю, чому ти вчора не був у школі?
—    Я хворів: у мене була температура тридцять вісім градусів нижче нуля!

* * *

На уроці української мови вчителька викликала Вовчика й попросила придумати речення з однорідними присудками. Вовчик довго думав, потім обвів поглядом клас, побачив Руслана, що жував, і сказав:
—    Руслан їсть булку й посміхається!..
Тут Руслан поперхнувся, перестав посміхатися і заховав булку.

* * *

Одного разу на уроці літератури Аркадій Петрович прочитав таку фразу: «Людина — це звучить гордо!» Потім запитав:
—    Як ви розумієте цей вислів? І що ви розумієте під словом «гордість»?
Вовчик вмить підняв руку й пояснив:
—     Це коли людина не йде на поводу в дівчиська!

* * *

Вовчик розповідає: «Одного разу цар звірів зібрав своїх підданих та й каже:
—    Зізнавайтесь,   хто   з   вас убив останнього мамонта.
Йому ніхто не відповів. Він   ще   раз   запитав.   Знову мовчання.
Цар звірів розлютився:
—    Я востаннє запитую — хто вбив мамонта?!
Тут вийшла мурашка і промовила:
—    А він перший почав!»

* * *

Вовчик ніколи не забуває про свій обов'язок мити посуд після вечері. Він так і каже батькам: «Я пам'ятаю, що повинен вимити посуд, але мені дуже ніколи!»

* * *

Вовчик   ніколи   не  скривдить малюка, що йде з батьками.

* * *

Вовчик ніколи не залишить постіль незастеленою, а попросить бабусю застелити.

* * *

Він ніколи не піде гуляти, не виконавши уроки, а сяде біля телевізора.

* * *

І ще він ніколи не візьме чуже, не спитавшись, якщо, звичайно, це не японський фломастер.

* * *

—    Давай гратися в школу?
—    Давай. Цур, я вчитель!
—    А я директор!
—    А я замміськвно!
—    А я замоблвно!
—    А я міністр!
—    А я батько міністра.
—    А я... Так, твоя взяла.

* * *

Мати — хлопчикові:
—    Чому ти мокрий?
—    Ми з Вовчиком гралися в собаку.
—    Не розумію.
—    Я був деревом.

* * *

Маленький Вовчик батькові:
—    Цей    дядечко,    мабуть, учитель.
—    Як ти здогадався?
—    Бо,   перш   ніж   сісти,   він уважно оглянув стільця.

* * *

Йдуть заняття з цивільної оборони. Вчителька:
—    Коли я скажу: раз, два, три,— всім потрібно заховатися під парти. Раз! Два! Три!
Усі заховались, крім Вовчика.
—    Діти! Вовчик не зрозумів, що він може загинути. Давайте ще. Раз! Два! Три!
Знову всі заховалися, крім Вовчика.
—    Вовчику! Подумай про батьків. Як же вони плакатимуть, коли ти загинеш! Спробуємо ще: раз, два, три!
Та Вовчик не послухався і втретє.
—    Вовчику! В чому справа?
—    А що, хіба герої перевелися?

* * *

Учителька скаржиться Вовчиковому батькові:
—    Ваш син намалював на парті муху, і я відбила об неї руку.
—    Це що,— каже батько.— Він недавно крокодила у ванні намалював, то я через намальовані двері вискочив.

* * *

—    Вовчику,— сказала мама сердито,— сьогодні вранці в буфеті було два тістечка, а зараз там одне. Як це сталося?
—    Я не знаю,— відповів Вовчик з жалем.— Було темно, і я не побачив другого.

* * *

—    Мамо, чому ти залишила братові так багато цукерок?
—    Ні, Петро свої вже з'їв. Це тобі, Вовчику!
—    Ото й усе?!

* * *

—    Вовчику,   ти   мариновані помідори любиш?
—    Люблю, але не їм.
—    Чому?
—    Голова в банку не влазить.

* * *

У гості прийшла тітка Наталя. Вовчик запитує:
—    Тітко Наталю, ви на чорті приїхали?
—    Не розумію тебе, Вовчику.
—    Ну як же!.. Коли ви подзвонили, тато відразу сказав: «Знову чорт несе Наталю!»

* * *

Вовчику, який гарний вчинок ти зробив сьогодні?
Я сьогодні проводжав тата у відрядження й на вокзалі побачив пасажира, що запізнився й гнався за поїздом. Я нацькував на нього Рекса, і пасажир догнав поїзд.

* * *

Вигнала Марія Іванівна Вовчика з класу. Йде директор:
—    Вовчику, чому ти не на уроці?
—    Учителька за батьком послала.
—    А де твій батько працює?
—    У ЦеКа.
—    Не потрібно, Вовчику, йти за батьком. Йди в клас і скажи, що я з учителькою ще поговорю!
Вовчик приходить додому:
—    Тату, твоя центральна котельна знову мене врятувала.

* * *

Учителька задала твір на тему: «Що б я зробив, якби одержав мільйон?»
Через півгодини Вовчик піднявся з місця і підійшов до вчительки, тримаючи в руках два аркуші з якимись розрахунками.
— Пробачте, Маріє Іванівно,— сказав він,— а чи не можна додати ще сто тисяч?

* * *

— Маріє Іванівно,— запитує Вовчик учительку після уроків,— що ми сьогодні проходили?
—    Яке безглузде запитання!
—    Спасибі. Дозвольте послатися на вас, коли увечері мене про це запитають батьки.

* * *

Після перегляду патріотичного фільму вчителька запитує дітей, кому що сподобалось. Одному — подвиг солдата, іншому — як санітарка врятувала пораненого. Вовчик каже:
—    А мені найбільше сподобався наркоман.
—    Який наркоман? Там не було ніяких наркоманів.
—    Був! Він увесь час затягувався й казав: «Гарний у вас план, товаришу Жуков!»

* * *

—    Діти,— говорить учителька,— сьогодні ми вивчатимемо знаки зодіака. Хіромантія тепер у великій моді, ставитися до цього можна по-різному, але знати предмет дискусії ви повинні. Отже, що вам відомо про зодіакальні сузір'я? Може, хтось знає, під яким знаком чи сузір'ям він народився?
—    Я — Водолій!
—    Я — Скорпіон!
—    А я — Терези,— перебиваючи одне одного, кричать діти.
—    Віро Петрівно, а чи може бути так, щоб людина народилао ся під сузір'ям Козла, а насправді була Рибою? — запитує Вовчик.
—    Що ти, Вовчику?! Такого знака, як Козел, у зодіакальному сузір'ї    немає    взагалі!    Може, йдеться про сузір'я Козерога? Чи про Овен?
—    Та ні! Розумієте, я своїми вухами чув, як мама в неділю казала тітці Валі: «Сьогодні я свого козла не пустила на риболовлю, то він цілий день удома ікру метав!»

* * *

—    Вовчику, ким би ти хотів стати?
—    Левом чи тигром!
—    Навіщо?
—    Щоб мене всі боялися.
—    Навіть учителька?
—    Ну, ні! Нашу вчительку нічим не налякаєш!

* * *

Якось тато взяв малюка Вовчика й поніс у сад, де росли яблуні. Посадив під деревом, а сам поліз рвати яблука. Хлопчик і запитує:
—    Тату, яблука мають лапки?
—    Ні, любий.
—    Ну, тоді я жабу з'їв.

* * *

Приходить Вовчик додому й каже батькові:
—    Тату! Дай тисячу, в нас у школі збирають гроші на допомогу голодуючим Гондурасу.
—    У Гондурасі немає голодуючих! — відповів батько і прикрився газетою.
Наступного дня Вовчик приходить додому й каже:
—    Тату! Дай тисячу! У школі збирають гроші на допомогу потерпілим від засухи в Гондурасі.
—    У Гондурасі не може бути засухи! — відповів батько й заглибився в читання.
Наступного дня Вовчик заволав прямо з порога:
—    Тату! Дай тисячу на допомогу компартії Гондурасу!
Батько зітхнув і витягнув з гаманця три тисячі.
—    Якщо в Гондурасі є компартія, отже, там є й голодуючі, й засуха можлива...
—    Дурень я,— подумав Вовчик,— потрібно було відразу з партії починати!

* * *

Вовчик запитує батька:
—    Тату, а тебе била коли-небудь твоя мама?
—    Ні, тільки твоя...

* * *

Учитель розповідає на уроці:
—    Цифри ми взяли в арабів, календар — у візантійців, монету та банківський чек — в італійців. Хто ще знає подібні приклади?
—    Я,— відповів Вовчик.— Телевізор ви взяли у брата, а долари, щоб купити машину, позичили в дядька.

* * *

Учитель не міг відучити Вовчика звертатися до нього на «ти». І задав Вовчику завдання — п'ятдесят разів написати речення: «До свого вчителя потрібно звертатися на «ви».
Наступного дня, перевіривши завдання, вчитель здивовано запитав:
—    Чому ти переписав не п'ятдесят, а сто разів?
—    Щоб  тебе  порадувати,— люб'язно відповів Вовчик.

* * *

Учитель:
—    Завдяки силі води рухаються турбіни, що виробляють електричний струм. Електрика засвічує ліхтарі та лампи. А як ще за допомогою води одержати світло?
Вовчик:
—    Помити вікна у вашій квартирі.

* * *

Викладач історії:
—    Уявляєте — в наших прадідів не було ні електрики, ні радіо, ні телебачення...
Вовчик:
—    Тому вони й померли.

* * *

Викладач астрономії:
—    Зараз я покажу вам на карті неба зірку, світло від якої йде до нас десять тисяч років.
Вовчик:
—    Ну, тоді ми його не дочекаємось!

* * *

Учитель:
— Володю, скажи мені, куди ми потрапимо, якщо свердлитимемо Землю на екваторі наскрізь?
Вовчик:
—    У    будинок    для    божевільних!

* * *

Вовчик ревно молиться перед шкільним обідом. Петро здивований:
—    Ти що, і вдома молишся?
—    Навіщо? Мама завжди готує із свіжих продуктів.

* * *

—    Діти, що таке трансформатор?
—    Це мій тато,— відповідає Вовчик.— Одержує двісті тисяч, мамі віддає лише сто тисяч, а на решту «гуде».

* * *

Сестра Вовчика:
—    Як тобі не соромно! Такий великий, а примушуєш мене, молодшу сестричку, нести твій важезний портфель.
Вовчик:
—    А я тебе вчу поважати старших!

* * *   

—    Володю,— каже вчитель під час уроку,— розбуди свого сусіда.
—    Чому я? Адже це ви його приспали.

* * *

Вовчику на уроці задають запитання на кмітливість:
—    Чим відрізняється кущ від злочинця?
Вовчик подумав і відповів:
—    Кущ на початку посадять, а потім він виросте. А злочинець спочатку виросте, а потім його посадять.

* * *

Вовчик запитує вчителя:
—    Ким, по-вашому, мені краще стати?
—    Учителем глухонімих. Вони від тебе напевне навчаться говорити, а ти від них, може, мовчати...

* * *

Вовчик прийшов зі школи значно раніше, ніж завжди.
—    Що, знову завинив? — запитує мати.
—    Учителька сама винна. Вона сказала: поводьтесь, як удома. Я так і зробив. Тоді вона мене відправила додому.

* * *

Вовчик кричить з ванної:
—    Мамо, ти мені яку сорочку даєш?
—    З короткими рукавами. А чому ти запитуєш?
—    Щоб знати, доки руки мити.

* * *

Листування:
«Я живу в Африці. У нас жарко. Ми ходимо голі та їмо банани». ..
Вовчик: «Я живу в Москві. У нас не жарко. Але якби ми їли банани, то теж ходили б голі».

* * *

На уроці вчителька каже учневі:
—    Слухай мене уважно! Я дам одне яблуко Вовчику й попрошу розділити його між чотирма товаришами. Яка частина яблука дістанеться кожному?
—    Ніякої!
—    Сідай, «двійка». Ти зовсім не знаєш арифметики.
—    Може. Зате ви не знаєте Вовчика.

* * *

Чоловік похилого віку на вулиці побачив Вовчика, що палив, і каже:
—    Ех, синку! Рано ж ти почав!
—   Як  рано?  Адже  вже  полудень.

* * *

По Хрещатику бігає Вовчик з газетами й вигукує:
—    Остання новина! Грандіозна афера! Сто чоловік обдурено!
Перехожий купує газету й починає швидко гортати номер, а хлопець біжить далі та кричить:
—    Остання новина! Грандіозна афера! Сто одну людину обдурено!

* * *

— Мамо,— перелякано каже Вовчик, дивлячись у вікно,— он іде тато! Що ми йому спочатку покажемо — твоє нове плаття чи мій щоденник?

* * *

Учитель музики каже Вовчику: — Попереджаю, якщо не поводитимешся як належить, я скажу твоїм батькам, що в тебе є талант.

* * *

Учитель запитав:
—   Чому   лелека стоїть на одній нозі?
Вовчик відповів:
—     Якби він підняв обидві то впав би.

* * *

—    Дядечку, велике спасибі тобі за трубу, яку ти мені подарував.
—    Тобі так сподобалась труба, Вовчику?
—    Ще б пак! Мама мені платить двісті карбованців, щоб я не грав удень, а тато — п'ятсот, щоб я не грав увечері.

* * *

Вовчик:
—    Дідусю, позич мені двісті п'ятдесят карбованців — з пенсії поверну.
—    З якої це пенсії? Тобі ще немає дванадцяти!
—    З бабусиної.

* * *

—    Вовчику, намалюй помідор.
—    Не хочу.
—    Чому?
—    Злякаєшся!

* * *

—    Слухай, Вовчику! Якщо горить сім свічок, а три з них ти погасиш, скільки залишиться?
—    Три.
—    Як три?
—    Решта згорять, дідусю.

* * *

Кондуктор не впустив до автобуса музиканта з контрабасом.
3 Засмучений   музикант  лишився на вулиці.
— Ось бачте, дядечку,— сказав Вовчик,— вам потрібно було вчитися грати на флейті.

* * *

Вовчик запитує батька-метеоролога:
—    Тату, а твої прогнози завжди збуваються?
—    Завжди, тільки дати не завжди співпадають.

* * *

Вовчик повернувся зі школи, й батько запитав його:
—    Ну, синку, які в тебе сьогодні оцінки?
—    Та годі, тату, справжні чоловіки про такі дрібниці не говорять.

* * *

—    Тату, що таке байка?
—    Байка?.. Це, Вовчику, коли тварини, наприклад, свиня з ослом, розмовляють, як ми з тобою. ..

* * *

Вовчик повертається зі школи й з порога кричить матері:
—    Мамо, я сьогодні здійснив хороший вчинок!
—    Дуже приємно, а який?
—    Вітько   підклав   учителюкнопку, а я в останню секунду, коли той уже сідав, висмикнув з-під нього стільця!

* * *

—    Послухай, Вовчику, випити ложку хлористого кальцію дуже легко. Ти повинен застосувати самонавіювання і сказати: «Він солодкий. Він солодкий». Але чому ти не п'єш?
—    Я послухався твоєї поради, мамо. Я навіяв собі: «Я його випив. Я його вже випив»...

* * *

Мати вибачилася перед гостем за яблучний пиріг без цукру. Вовчик швиденько вибіг з кімнати, повернувшись, поклав кусок цукру на тарілку гостя.
—    Де ти його взяв?
—    У мишоловці.

* * *

Вовчик слухає маму, що співає.
—     Мамочко, тобі потрібно в опері співати!
—    Тобі так подобається мій голос?
—    Та ні! Щоб удома не співала.
—    Вовчику,   я   купила   тобі глобус, а він увесь у пилюці!
—    Не можу ж я, мамо, витирати пилюку    з    усієї    земної кулі.

* * *

Широко розкинувши обидві руки, Вовчик розповідає батькові — любителю риболовлі:
—     Тату, я сьогодні от-та-ку п'ятірку одержав.

* * *

Учителька спіймала Вовчика, коли той курив, і каже:
—    Ану ходімо до твоїх батьків!
Привела до батька.
—    Ваш  син  курив  у  школі «Біломор».
Батько обурився:
—    Вовчику,  ну  навіщо тобі отой «Біломор» — он твій «Космос» на холодильнику.

* * *

Вовчик підходить до п'яного батька. Той, упершись руками в стіну, ледь стоїть на ногах.
—    Тату, допоможи розв'язати задачку з математики.
—    Ну, щас усе кину й буду тобі задачку розв'язувати...

* * *

—    Скажи, Вовчику, який предмет тобі найбільше подобається в школі?
—    Дзвоник, тату.

* * *

Батько та Вовчик зайшли до магазину спортивних товарів.
—    Тату, купи мені гантелі,— почав канючити Вовчик.— Клянусь, я буду тренуватись щодня! Я хочу бути схожим на Арнольда Шварценеггера.
Батько подивився на сина з деяким сумнівом, проте виписав чек, вручив його продавцеві й попрямував до виходу.
—    Ей! — роздався в нього за спиною обурений голос сина.— Чи не хочеш ти сказати, що я сам повинен тягти оці гантелі в машину?

* * *

Учитель запитує маленького Вовчика:
—    Твій піджак з чого зроблений?
—    З сукна.
—    Правильно, а сукно з чого виготовляють?
—    3 вовни.
—    Молодець! А вовну хто нам дає?
—    Вівці.
—    Розумник! Отже, яка тварина дала тобі піджак?
—    Тато.

* * *

Учителька Вовчику:
—     Я задала твір про молоко на чотири сторінки, а ти написав лише півсторінки.
Вовчик:
—     Я писав про згущене молоко.

* * *

Учителька
На  уроці  історії, запитує:
—    Вовчику, хто взяв Ізмаїл?
Вовчик перелякано:
—    Я не брав, чесне слово. Запитайте, може, це Петров узяв!
Учителька    обурено    розповідає про цю розмову завучу. Завуч заспокоює:
—    Ну що ви хвилюєтесь! Це ж діти: побавлятья й віддадуть!
Учителька йде до директора й передає йому розмову із завучем. Директор (діловито):
—    А який це був клас?
—    Шостий «Б».
—    Ні, ці не віддадуть!

* * *

—    Чого кричиш, Вовчику?
—    Мене побили!
—    За що?
—    Бо я кричав...

* * *

Учитель   задав   тему   твору: «Складіть оповідання, вживаючи назви усіх днів тижня». Вовчик написав: «У неділю тато пішов на полювання. Він приніс такого величезного зайця, що ми його їли в понеділок, вівторок, середу, четвер, п'ятницю, ще й залишилося на суботу».

* * *

Батько сердиться на Вовчика:
—    Ти випацявся в грязюці, як порося! До речі, ти знаєш, хто таке порося?
—    Це, тату, син кабана!

* * *

—    Тату, мені приснилося, що ти мені дав п'ятсот карбованців.
—    Можеш собі їх залишити, Вовчику.

* * *

—    Вовчику, ким працює твій тато?
—    Він соліст.
—    А де він співає?
—    Він не співає, а солить капусту, огірки та помідори.

* * *

Учитель сварить Вовчика:
—    Невже ти тільки вмієш рахувати до десяти? Не збагну, ким ти думаєш стати...
—    Суддею з боксу!



Категорія: Фольклор | Додав: ychitel (03.08.2012)
Переглядів: 434 | Рейтинг: 0.0/0