Головна » Статті » Розвиток мовлення » Мова

9 клас. Докладний переказ тексту з творчим завданням
ДОКЛАДНИЙ ПЕРЕКАЗ ТЕКСТУ З ТВОРЧИМ ЗАВДАННЯМ

Докладний переказ передбачає дослівне відтворення прослуханого чи прочитаного тексту на основі активного використання лексики оригіналу. Такий переказ навчає:

—    розуміти зміст тексту і задум автора;
—    встановлювати послідовність подій та причинову взаємозалежність між подіями і фактами;
—    загострювати увагу на вмінні запам'ятовувати кожну деталь твору;
—    максимально відтворювати його зміст на основі найбільш доцільних виражальних мовних засобів.

Зауваги
♦ Зміст епізодів викладайте повно, не уникаючи деталей, у чіткій часовій послідовності, правильно, не відхиляючись від теми.
♦   Хід подій висвітлюйте плавно, послідовно, у нерозривній композиційній єдності.
♦   Максимально вживайте наявні в тексті мовні конструкції та художні засоби.
♦   У своєму викладі широко представляйте не тільки хід подій, але й усю систему використаних описів, роздумів, висновків та узагальнень.
♦   Виклад будуйте тільки крізь призму конкретно поставленого завдання.

Творчий переказ — це такий вид усного чи письмового викладу, який не тільки передає зміст переказуваного тексту, але й включає певні творчі елементи.

Види завдань при творчих переказах:
• заміна розповіді у переказуванні тексту від третьої особи розповіддю від першої особи або навпаки;
• складання розповіді, аналогічної до почутої чи прочитаної;
• складання і доповнення вступу;
•  додавання до переказуваного тексту висновків;
• написання переказу за поданим сюжетом, за початком розповіді та за її закінченням;
• вставлення описів предметів, явищ, подій, згаданих у тексті, на основі власних спостережень;
• введення нових дійових осіб та характеристик;
• доповнення тексту власними роздумами з приводу почутого чи прочитаного;
• висловлення свого ставлення до дійових осіб, подій чи явищ;
• оцінка подій, про які йдеться у тексті;
• відтворення найцікавіших елементів сюжету;
• перестановка окремих частин тексту для більшої логічності і компактності викладу.

Текст

Пригоди чорного сома

Три дні поспіль дощило. Озеро вийшло з берегів, вода залила луки. Нарешті розпогодилось. Заясніло яскраве сонце. Все довкруг ожило.
— Хлопці, — гукнув бригадир механізаторам, — берімо до рук коси і гайда на болото. Бо як зараз не викосимо осоки, вона, напоєна водопіллям, вся виляже...
—    Які там коси, — заперечили ті, — вода ж по коліна...
—    На високу воду у нас є високі чоботи. Комірник видасть.
Вода в озерній затоці справді сягала колін, а то й вище.
Та ще вища була соковита трава, яка йшла на сіно, силос і з якої плели торби, кошики, а давніше й шиковане взуття.
Дід Семен, чомусь прозваний у селі Дідосомом, — нині зголосився допомогти механізаторам, бо був вправним косарем, — захопившись косовицею, відійшов далеко від берега. Він валив осоку по-своєму — не косою, а серпом. Зрізану траву складав на збитий з невеликих колод підручний пліт і, навантаживши його, на плаву штовхав до берега.
—    Діду, — звернувся до нього бригадир, — не заходьте далеко, а то ще глибока вода затягне...
Дідосом тільки махнув рукою на це. Його ще будуть учити! Він знає озеро, як власну кишеню. А в існування всіляких там водяників чи русалок не вірить.
Підвівши вкотре вже пліт до очерету, що стіною заходив у озеро, дід Семен почав був стинати серпом траву, як раптом помітив, що його дерев'яна драба ні сіло ні впало стала посуватися в очеретяний густостій.
"Що воно з плотом? — подумав Дідосом. — З якого це дива він почав рухатись? Ноги виросли, або що?"
Пліт тим часом зупинився, але подальша його "поведінка" ще більше здивувала діда. Правий бік плота почав підійматись над водою, точніш, хтось невидимий його підважував.
—    Еге, — сказав уголос дід Семен, — та тамечки щось справді-таки вовтузиться...
Ту ж мить сильний удар збив господаря плота з ніг. Дідосом з головою заринув у воду, а коли виринув, побачив круглу потворну голову велетенського сома, схожого на зчорнілу від часу лісову колоду.
—    Так ось які ноги виросли у плота! — уголос вів далі дід. — Не сподівався я на такого гостя...
Дід спершу розгубився, та, побачивши, з ким має діло, рішуче підніс руку з серпом. Але підступний хижак уже сховався під водою і вчепився за ногу людини. Дід щосили замахав серпом, намагаючись вирватись із чіпкого стиску грізного напасника. Котрийсь з його ударів, певне, припав на діткливе місце рибини, бо на поверхню почали спливати червоні плями крові. Проте сом не розмикав своїх щелеп...

(О. Ємченко).

Завдання

• Напишіть переказ, увівши в текст опис зовнішності діда.
Придумайте і запишіть закінчення пригоди з чорним сомом.

Зразок переказу


Пригоди чорного сома

Три дні поспіль дощило — і озеро вийшло з берегів. Незабаром розпогодилось, заясніло яскраве сонце, і все кругом ожило.
Бригадир покликав механізаторів косити осоку, вдосталь напоєну водопіллям. Боявся, що виляже. Проте хлопці заперечували — вода ж по коліна. Натомість бригадир пообіцяв, що комірник видасть усім високі чоботи.
Вода в озері справді сягала колін, а то й вище. Але ще вищою була соковита трава, яка йшла на сіно, силос та слугувала для плетіння торб, кошиків, а ще давніше робили з неї шиковане взуття.
Зголосився допомагати і дід Семен, якого чомусь у селі прозвали Дідосомом. Це був кремезний, ще не зовсім старий чоловік. Сива чуприна непокірно буяла на голові. Темні вуглисті очі, глибоко посаджені під бровами, робили його трохи грізним. Міцні, наче гілки дуба, руки та долоні, порепані від дощу і сонця, свідчили про те, що праці цей чоловік не полишав ні на день.
Дід Семен був вправним косарем, але валив осоку не косою, а по-своєму — серпом. Зрізану траву складав на пліт і штовхав до берега. Коли бригадир попередив діда Семена, щоб не заходив далеко, той лише махнув рукою. Адже знав озеро, як власну кишеню, а в існування водяників та русалок не вірив.
Раптом дід помітив, що його пліт посувається в очеретяній густоті. "Що сталося з плотом, з якого дива він почав рухатися? Ноги виросли, чи що", — подумав Дідосом.
Хоча пліт зупинився, його "поведінка" ще більше дивувала. Правий бік плота почав підійматись над водою, ніби його хтось підважував.
"Еге, — сказав уголос дід, — там щось справді вовтузиться." За мить сильний удар збив господаря з плота. Коли дід виринув з води, побачив круглу потворну голову велетенського сома, схожого на лісову колоду. "Так ось які ноги у плота виросли", — вголос здивувався дід.
Спершу він трохи розгубився. Але згодом зрозумів, що має справу з хижаком, грізно підніс серп угору. Але хижак не відступив і вчепився в ногу. Дід щосили замахав серпом. По воді попливли червоні плями крові. Проте хижак не відпускав. Тоді дід Семен витягнув з плота одну колоду і почав бити по рибині. Нарешті відчув, що нога вільна. Тоді повільно почав пробиратись до берега.
Надвечір ціле село зібралось у дідовій хаті послухати розповідь про диво-рибу. Тепер прізвисько Дідосом закріпилося за ним назавжди.


Бондар О.С. Рідна мова. Письмові творчі роботи: коментарі та зразки.

8 - 9 кл. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006. - 88 с


Категорія: Мова | Додав: ychitel (02.10.2012)
Переглядів: 19296 | Рейтинг: 3.3/32